Вася, ти не зрозумів? Досить біса гнати!
Та зрозумів
Балабон відкашлявся і замовк. Потап знав, що він такого базару нікому не вибачає. Окрім нього. Тому що він Потап. І у цьому слові все. Балабон може, не відчуваючи докорів сумління, поламати людині руки й ноги, а потім сипати дотепами про збирання вибитих зубів поламаними руками. Але Потап може вбити. Без емоцій, довгих ораторій і дотепів. І Балабон був свідком таких діянь. Тому буде робити те, що йому сказано. Не дозволяючи собі зайвих коментарів. Потап жбурнув у вікно черговий недопалок.
Палити перестаємо. Базарити перестаємо. Скоро лохи підїдуть. За що ви отримуєте лавандос?!
Балабон в екстремальних ситуаціях відрізнявся ясним розумом, тож суперечки не розпочав. Натомість Морда поліз під свій джинсовий піджак і видобув пістолет.
Шеф, не думай про нас миршавого, базарю. Порвемо як тузик грілку, він вишкірився.
Я сказав: ша, медузи!!! після крику Потапа на задньому сидінні запанувала мовчанка. Заховай волину, Морда! Заголиш, коли я скажу, зрозумів?! І на запобіжник постав, бандит, яйця собі відстрелиш!
Морда відкашлявся і стромив пістолет за пояс джинсів.
Потап, не волай. Я все зрозумів у його голосі чулося каяття.
Мовчати усім! Дракони, ви з паталахами на шашлик виїхали? Чи ділюгу робити? Якщо ці полупокери ландонуть, завтра східняк збереться. Нехай пацани скажуть, чи варто таким фраєрам справи вирішувати!
Тембр голосу Потапа не віщував бійцям нічого доброго, тож кожен повівся по своєму Морда замовк і потупив погляд, а Балабон підсунувся ближче й поглянув на Потапа поглядом закоханого сенбернара. Цієї миті за кількасот метрів попереду зблиснуло світло фар автомобіля.
Здається, їдуть, коротко кинув Потап і дістав з внутрішньої кишені шкірянки невеличку радіостанцію. Натиснув перемикача і покликав: Софрон!
Так, шеф, почув за кілька секунд крізь шипіння радіоефіру.
Приготуйтеся.
Зрозумів.
Коли зайдуть на подвіря, виходимо разом усі. Без розмов кладемо мордою до ґрунту і вяжемо, як вчив.
Без проблем.
Вас теж стосується, буркнув Потап до Балабона й Морди, ховаючи радіостанцію. Вязати маєте чим?
Балабон продемонстрував котушку тоненького, але міцного електрокабелю.
Все готово.
Автомобіль наближався повільно, минаючи калюжі й вибоїни благенької сільської дороги. Лише за три хвилини Потап зміг роздивитися білий «Форд-Сієрра», котрий належав одному з їхніх клієнтів. У «Форді» автомобіль Потапа теж помітили, тож його рука потяглася до ключа запалювання. Залишати шансів прибулим Потап не збирався: якщо надумають утікати, двотонна торпеда миттєво зачинить їм шлях до відступу. Проте у «Форді» справді знаходились лохи. Нічого підозрілого у вигляді темного автомобіля без номерів вони не помітили. Біла іномарка зупинилась біля воріт, клацнули дверцята, і на вулиці зявилась постать людини у світлій сорочці й темних штанях. З салону «Форда» залунали потужні ритми сабвуфера. Темношкірий виконавець репу випльовував англійські слова, оповідаючи про повне небезпек життя далекого заокеанського гетто. Молодик у світлій сорочці відчинив ворота, і «Форд», ревонувши прогорілим глушником, заїхав на подвіря.
Виходимо, мовив Потап і першим вискочив з салону, затиснувши у правій руці куций АКСУ. Слідом за ним поспішили Морда з Балабоном. Потап чув, як за спиною двічі клацнули затвори пістолетів.
На порослому травою подвірї занедбаної селянської господи прибулі саме виходили з автомобіля, коли трійця бандитів зі зброєю напереваги виросла перед ними. З сіней хати зявилися інші троє. Хлопці, перелякавшись, завмерли на місці. У світлі місяця вони добре бачили наведені на них стволи й неголену фізіономію Потапа.
Стволи, ножі, виделки швидко на землю, вівці! зловісним голосом сказав Потап. І без жартів, моя братва почуття гумору не має. Я теж.
Один з прибулих обережно витяг з кишені невеличкий пістолет і кинув його перед собою. Інші молодики не рухались, очевидно, не маючи зброї. Потап підійшов до найближчого з оточених і обережно притягнув його до себе за верхній ґудзик сорочки.
От і зустрілися, Вася, мовив до нього лагідним голосом. Я тебе попереджав? Попереджав! А ти? Ти не послухав!
Потап встиг витиснути з себе парубок, я
Помовчи, покрутив головою Потап. Зараз я буду говорити. Ви, чепушили, посміли мене розвести. І жити з моєї землі. Гарно жити, маю сказати. Братва шампанське оцінила. І три тисячі бакинських у шхері. Моїх бакинських! Ти, Вася, хотів мене на три тисячі баксів опустити?