Всего за 95 руб. Купить полную версию
Такою була римська зброя, і з нею вони завоювали світ. Правда, деякі стародавні письменники приписують римлянам, крім названої зброї, ще інше, саме – довгу піку, схожу на рогатину, але я не розумію, як може воїн, який тримав в руці щита, діяти ще й важким списом. Метати його обома руками не можна, тому що цьому заважає щит, а якщо кидати його однією рукою, нічого не вийде, тому що піка надто важка. Крім того, при битві в зімкнутому строю піка марна, так як тільки солдати першої шеренги у мають достатній простір для того, щоб як слід розвернутися; бійці, які стоять в наступних шеренгах, зробити цього не можуть, бо властивість бою, як я покажу це далі, вимагає безперервного змикання рядів; це теж незручність, але все ж таки незрівнянно менша, ніж розімкнутий строй, що являє явну небезпеку.
Тому всяка зброя, довша двох ліктів в зімкнутому строю, марна: якщо ви озброєні списом і хочете його метати обома руками, то, навіть допускаючи, що щит цьому не заважає, ви не зможете вдарити ним ворога, що вступив з вами в рукопашний бій; якщо ви берете піку однією рукою, щоб в той же час прикритися щитом, ви можете тримати її тільки напереваги, і тоді вона наполовину стирчить ззаду і солдати в наступних за вами рядах не дадуть вам нею працювати. Найімовірніше, що у римлян або зовсім не було цих пік, або вони ними майже не користувалися. Прочитайте в історії Тита Лівія опис знаменитих битв, і ви побачите, що про піки він згадує тільки в найбільш рідкісних випадках, але постійно говорить про те, як солдати, кинувши свої дротики, хапалися за мечі. Тому залишимо ці піки в стороні і, говорячи про римлян, будемо вважати меч знаряддям нападу, а щит та інше озброєння – знаряддями захисту.
Греки для оборони озброювалися не так важко, як римляни, а під час нападу покладалися більше на списи, ніж на мечі, особливо македонська фаланга, списи якої, так звані сариси, були в десять ліктів завдовжки і дозволяли їй проривати ворожі ряди, замикаючи в той же час свій стрій. Деякі письменники згадують ще про щити у македонян, але з причин, про які вже сказав, я не можу зрозуміти, як вони могли діяти сарисами і в той же час користуватися щитом. Нарешті, в описах боротьби між Павлом Емілієм і македонським царем Персеєм, наскільки я пам’ятаю, нічого не говориться про щити, а тільки про сариси і про те, з якими труднощами далася перемога римським легіонам.
Усе це наводить мене на думку, що македонська фаланга нічим не відрізнялася від сучасної бригади швейцарців, вся сила і міць якої полягає саме в піках.
Шоломи римської піхоти були прикрашені пір’ям, що додавало війську величного вигляду, прекрасний для друзів і грізний для ворогів. Кіннота в найдавніші часи Риму носила тільки круглий щит і шолом – іншої оборонної зброї не було; для нападу служили меч і довга тонка піка з одним тільки переднім залізним наконечником. З такою зброєю вершник не міг прикриватися щитом, а в сутичці піки ламалися, і бійці залишалися беззбройними і беззахисними. Згодом для кінноти встановилося те саме озброєння, як і для піхоти, але тільки щити у них були чотирикутні і меншими, ніж у піхотинців, а піки товщі і окуті залізними ланцюгами з обох кінців, тож коли одне вістря ламалося, інший кінець ще годився.
З цією зброєю, піхотною і кінною, римляни завоювали весь світ, і за очевидними плодами їхніх походів можна з повною ймовірністю припустити, що краще споряджених військ не було ніколи. Про це часто свідчить у своїй історії Тит Лівій, який при порівнянні римських військ з ворожими виражається так: «Але римляни своєю доблестю, досконалістю зброї і військовою дисципліною були сильнішими». З цієї причини я більше говорив про озброєння переможців, ніж переможених.
Тепер я хотів би сказати про озброєння наших сучасних військ. Для оборони піхоті даються залізні лати, а для нападу – спис завдовжки в дев’ять ліктів, названий списом; збоку прикріплений меч з кінцем більш заокругленим, ніж гострим.
Таке звичайне озброєння нинішньої піхоти. Тільки у небагатьох є лати, що захищають спину і руки, а шоломів немає зовсім; у цих частин замість пік є алебарди, тобто древко завдовжки в три лікті із залізним наконечником у формі сокири. У піхоті є також фузилери; вогнем своєї зброї вони виконують те ж завдання, що й стрілки з лука і пращники давнини. Озброєння це винайдене німецькими народами, особливо швейцарцями; вони бідні, але цінують свою свободу і тому як раніше, так і тепер змушені захищатися від владолюбства німецьких князів, яким багатство дає можливість тримати кінноту, яка для швейцарців через їхню бідність недоступна. Необхідність захищатися пішими проти кінних супротивників змусила їх звернутися до військового устрою древніх і до зброї, яка захищала б їх від скаженого натиску кінноти.
Та ж необхідність змусила їх знову повернутися до давнього бойового строю, поза яким, як правильно говорять деякі письменники, піхота абсолютно безсила. З цієї ж причини вони озброїлися списами, тобто зброєю, яка найкраще підходить не тільки для того, щоб витримати напад кінноти, але і для того, щоб її перемогти. Сила цієї зброї і цього ладу сповнила німців такою відвагою, що загін в 15 000 або 20 000 німецької піхоти не побоїться напасти на будь-яку кінноту, і за останні 25 років ми бачили цьому чимало прикладів. Приклад їх сили, заснованої на цій зброї і на цьому строї, був настільки переконливим, що після походу короля Карла в Італію всі народи стали їх наслідувати, в тому числі й іспанці; звідси і пішла гучна військова слава про іспанські війська.
КОЗІМО. Яку зброю ставите ви вище – сучасну німецьку або давньоримську?
ФАБРІЦІО. Безсумнівно, римську. Я поясню вам зараз недоліки тієї та іншої. Зброя німецьких піхотинців дозволяє їм зупинити і перемогти кінноту; вона не обтяжує їх і цим полегшує рух в поході і побудову бойового порядку. Зате, з іншого боку, відсутність оборонної зброї робить піхоту беззахисною проти ударів, що наносяться як здалеку, так і в рукопашній сутичці. Піхота ця безсила при облозі міст і у всякій битві, де противник чинить подібний опір. Крім того, римляни уміли зупиняти і перемагати кінноту не гірше сучасних німців. Захисна зброя робила їх непроникними для ударів здалеку і зблизька. Завдяки щитам вони були сильнішими у нападі, і самі могли краще його вистоювати. Зрештою, в сутичці вони могли краще діяти мечем, ніж німці списом; до того ж, якщо у німців і є мечі, вони без щита в такому бою марні.
Римляни могли з упевненістю йти на приступ міських стін, тому що солдати були прикриті латами і могли захищатися щитами. Тому єдиною незручністю їх озброєння була тяжкість щита, через яку важко було його нести, але ця перешкода усувалася загартованістю воїнів, привчених легко переносити втому. Ви самі знаєте, що люди, які звикли до чого-небудь, від цього вже не страждають. Зауважте, що піхотні частини можуть зустрітися як з ворожими піхотинцями, так і з кіннотою. Вони будуть цілком безуспішними, якщо не зможуть витримати нападу кінноти або, відкинувши її, злякаються піхоти, яка виявиться краще озброєною або краще вишикуваною, ніж вони самі.
Порівняйте тепер німецьку піхоту з римською, і ви побачите, що німці, як ми вже говорили, здатні розбити кінноту, але їхнє становище явно невигідне в бою з піхотою, вишикуваною так само, як вони, але озброєної за римським зразком. Вам стане тоді ясною перевага тієї й іншої, і ви побачите, що римляни можуть перемагати однаково піхоту і кінноту, а німці – одну тільки кінноту.
КОЗІМО. Я б дуже просив вас для більшої ясності навести який-небудь конкретний приклад.