- Пішли, - Тревор спробував відтягнути її подалі від розпаленого погляду Девона. Він на секунду кинув свій погляд на чоловіка в клітці, і, якби погляд міг вбивати, то від Тревора залишилася б лише кривава пляма на підлозі. У відповідь він обдарував танцюриста точно таким же поглядом, а потім знову переключився на свою дівчину.
Енві похитала головою. Вона сподівалася, що він їй все пояснить. «Я прийшла потанцювати. Я танцюю з цими милими хлопцями. Ти також можеш почати рухатися і приєднатися до нас,» - вона підняла свою витончену брову, немов їй було все одно.
Тревор повільно підняв голову і глянув через плече на повних похоті хлопців, які продовжували кружляти навколо в надії отримати хоч який-небудь шанс. «Ідіть геть,» - сказав він їм смертельно небезпечним тоном, посунувшись ближче до Енві. Якщо вона хоче танцювати, тоді, їй-бог, нехай краще танцює з ним.
Енві надулася на нього, хоча насправді їй було дивно, чому він поводить себе так ревниво, якщо він тільки що так зухвало танцював з двома іншими дівчатами.
- З тобою не весело, - вона нарешті відпустила клітку, опустивши руки вниз і, з байдужим виглядом витягнувши з кишені електрошокер, пробіглася долонями вгору по торсу Тревора.
Девон стояв на повний зріст, втупившись на цю рудоволосу крихту, яка не тільки привернула його увагу, вона його чимось зачепила. Йому не подобався запах хлопця, який намагався заявити про свої права на неї. Він пах старим порохом, а це означало, що десь на собі він ховав зброю. Девон потягнувся до дверцят і відімкнув ґрати, дозволивши танцівниці піти відпочити.
Торкнувшись пальцем вуха, через майже невидимий передавач він вислухав свого брата, який повідомив йому, що у дівчини поруч з його кліткою - електрошокер, і що вона збирається використати його проти того хлопця. Девон глянув через танцпол на освітлені ультрафіолетом сходинки і побачив Ніка, який стояв там і був готовий втрутитися при першій же необхідності.
З передавача доносився голос Уоррена. Девон зрозумів, що його старший брат спостерігає за всім навколо через одну з камер нічного бачення, що висіли на платформах для освітлення над його головою.
Кинувши погляд на маленькі ручки, що блукали по тілу хлопця, Девон раптово відчув палке бажання відірвати йому голову. Але цей порив швидко пройшов, коли її рука спустилася нижче ближче до стегна хлопця, він зауважив відблиск срібла. На обличчі Девона з'явився примарний натяк посмішки, але він вирішив поки що не втручатися.
- Я розберуся з цим, - прошепотів Девон в передавач.
Чед і Джейсон посміхнулися один одному, зрозумівши, що справа йде до кінця, а потім спустилися по сходах, що ведуть на танцпол.
Раптово Тревору спало на думку, що Енві теж не повідомила йому, що збирається прийти сюди. Так з якого дива він відчуває себе таким винуватим?
- Я тебе запитав, що ти тут робиш, - повторив він своє питання рівномірним голосом, присуваючись щонайближче до неї. Невірний крок… Він практично втратив хід думок, відчувши сильний прилив крові до свого паху і першу ерекцію з моменту своєї появи сьогодні у клубі.
Енві спокусливо притулилася своїм тілом до його, щоб потім у неї була можливість дуже швидко відскочити назад.
- Я прийшла, щоб тобі щось дати, - відповіла вона, вклавши у свій погляд усе своє гаряче бажання, яке в ній розпалив танцпол, намагаючись приспати пильність Тревора...
- Сподіваюся, це те ж саме, що і я хочу тобі дати, - пристрасно простогнав Тревор, відчувши її руку на своєму паху.
- Зараз дізнаємося, - прошипіла Енві і включила електрошокер, вдаривши ним прямо по його твердій плоті, а потім відскочив назад, коли Тревор різко смикнувся і без єдиного звуку впав на коліна.
- Ой! - Сказала Енві, надувши губки, потім поклала електрошокер назад в кишеню і кинулася в невідомому напрямку. Останнє, чого б їй зараз хотілося - це бути там у той момент, коли Тревор знайде в собі сили піднятися на ноги.
Коли Енві пробиралася через танцпол, хтось міцно схопив її за руку. Подумавши, що це її брат, Енві навіть не озирнулася і замість цього довірливо слідувала за людиною, що вела її. Вона підняла очі лише у той момент, коли її заштовхували у маленькі відчинені двері.
У Енві не було часу навіть на те, щоб озирнутися, як двері перед нею зачинилися на замок. Десь угорі спалахнуло тьмяне світло, освітив ТВ-монітори і того самого хлопця, який був в клітці на танцполі. Енві відкрила рот, щоб щось сказати, але він її перебив.
- Я подумав, що буде краще, якщо ти зможеш поспостерігати за справою своїх рук в безпеці з офісу, - самовдоволено посміхнувся Девон, вказуючи пальцем на екран одного з моніторів.
Енві перевела погляд на екран в надії, що погляд на Тревора, який тримається за свій пах, розвеселить її... але замість цього вона відчула свою провину перед ним. Вона відчула, ніби її серце обірвалося і полетіло у прірву. Побачивши, як йому боляче, вона раптом зраділа, що монітор не передає звук, так як їй зовсім не хотілося знати, що він там зараз говорить.
Мовчки Енві дивилася, як з натовпу з'явилися Чед і Джейсон і допомогли Тревору піднятися з підлоги. Вона не могла сказати точно, про що вони там говорили, але, коли Тревор відіпхнув Чеда від себе з такою силою, якої у нього не повинно було б бути після удару електрошокером, Енві кинула погляд на двері. Вона була готова вибити її і вискочити назад на танцпол, поки один з них не поранив іншого.
Побачивши, як танцюрист, стоячи між нею і дверима, застережливо похитав головою, Енві знову подивилася на монітор, здивовано спостерігаючи, як Джейсон схопив Тревора, заламали йому в лікті руку, поки Чед одягав наручники на колишнього приятеля своєї сестри.
Ще сильніше розлютившись на свою таку дитячу поведінку, Енві попрямувала до дверей з твердим наміром сказати Чеду, щоб він відпустив Тревора. І знову танцюрист схопив її за зап'ястя. Вона опустила погляд, уникаючи зустрічі з його очима, так як було очевидно, що саме вона була причиною всіє цієї колотнечі. Почуття провини тільки посилило її страх і додало їй ще більше мужності.
- Ти ж бачив, як я тільки-що вдарила хлопця електрошокером. Ти серйозно думаєш, що це гарна ідея? - Вона різко глянула в його очі, затамувавши подих від його погляду. Тепер, придивившись ближче, вона побачила, що його очі були ще більш чарівні, ніж там, за гратами клітки…
- Ким би не були ці хлопці, буде краще, якщо ти їм дозволиш вивести його з клубу, тоді ти зможеш повернутися і потанцювати, - знову попередив її Девон, бачачи полум'я вогню, яке спалахнуло в її очах. Він міг заприсягтися, що у неї аж шерсть дибки встала від нетерплячки вибігти звідси і врятувати того хлопця, якого вона сама ж тільки-що поранила... хоча він все одно не мав наміру її відпускати.
- Як тебе звати?
- Тобі навіщо? - Енві вирвала свою руку, яку він міцно стискував. - Щоб ти потім сказав власникам не пропускати мене в клуб у майбутньому?
- Не зовсім так, - похмуро пробурмотів Девон при думці про таку перспективу. - Але ти, можливо, захочеш залишити електрошокер в кишені на всю ніч, - він спостерігав, як вона знову подивилася на монітор, щоб переконатися, що її жертва пішла.
- Чорт, - Енві подумки зітхнула і сперлася спиною об двері, відчувши крізь дерево вібрацію музики. Вона прикусила нижню губу зрозумівши, що зайшла занадто далеко. Згадавши про іншу причину, по якій вона знаходиться сьогодні тут, в «Місячному танці», - Енві подумала, чи не підходящий зараз момент поцікавитися про роботу. Чому б і не ризикнути? Подумки знизавши плечима, Енві запитала. - Ти не знаєш, чи приймають тут на роботу?
Девон не зміг приховати посмішку, що повільно розпливлася по його обличчю. Що б він тільки не віддав, щоб затягнути її в ту клітку з собою хоча б ненадовго і спробувати приборкати вогонь всередині неї. «Ти танцюєш?» - з надією в голосі запитав він.