- Що? – засміялася вона у відповідь. – Мені подобаються блакитні вогники. Досить їх включити, і усі негайно дають тобі дорогу.
- Як того разу, коли у нас закінчилася кава? - Запитав Чед. - Ти ж знаєш, - це марна трата грошей порядних платників податків, хіба не так?
- Якщо ти не замовкнеш, то я поведу машину. Тоді тобі доведеться мати справу і із сиренами, і з червоними вогнями, - попередила Енві свого брата, грайливо підморгнувши йому у відповідь.
Чед тут же замовк. В останній раз, коли таке сталося, вона запізнилася на роботу, а його так нудило, що він не зміг сісти за кермо, тому сів на пасажирське сидіння і мирно засопів. Шеф і досі йому нагадує про це.
*****
Енві вимкнула блакитні мигалки приблизно за квартал від нічного клубу і подивилася вгору на прожектори, вогні якого витанцьовували по вкритому хмарами небі. Вона побачила, як двоповерхова будівля з'явилася в полі її зору.
Останнім часом вона так багато працювала, що у неї зовсім не було часу відвідати «Місячний танець», хоча деякі з її клієнтів розповідали про цей клуб з особливим захопленням. Зовні клуб був абсолютно непримітним, схожий на цегляний склад з декількома вікнами і великою неоновою вивіскою фіолетового кольору на фасадній стіні.
Перед входом в клуб стояла довга черга, яка тягнулася до половини величезної парковки. Люди були одягнені в свої найкращі клубні наряди і про щось захоплено один з одним розмовляли. Звернувши увагу на той факт, що в клуб і досі була черга навіть о десятій годині вечора, Енві зрозуміла, що працювати тут, напевно, дуже вигідно.
- Так, я точно тут подам заяву про прийняття на роботу, - посміхнулася вона такій перспективі.
- Ну, черги майже немає, - саркастично заявив Чед. Йому не терпілося побачити, як Тревор отримає пристойну дозу його сестри під адреналіном.
Він припаркувався в найтемнішому кутку стоянки поруч з машиною Тревора. Чед потягнувся і схопив за руку Енві, яка збиралася відкрити двері і вийти.
- Ось, візьми, - він вклав їй у руку маленький електрошокер, а потім відкрив дверцята і вийшов, не промовивши жодного слова.
Енві з посмішкою стиснула цей пристрій в руках. Брат навчив її декільком прийомам самозахисту, якими вона володіла на такому рівні, що цілком можливо змогла б завалити більшість копів, з якими він працював, без жодної краплинки поту. Але, як завжди говорив Чед: «Навіщо битися, якщо, натиснувши на кнопочку, можна виріши всі проблеми».
Енві засунула електрошокер в маленьку бічну кишеню шкіряної куртки, де вже лежало її посвідчення особи. Тревор може не сумніватися, - на його кнопочку вона точно натисне. Вона б з радістю натиснула і на кнопку ліфта, який спускається прямо в пекло, щоб просто переконатися, що Тревор там, у пеклі. Нікому ще не вдавалося минути кари Енві Секстон, після того як зрадив її.
До черги вони йшли поруч і Енві неймовірно зраділа, коли черга почала рухатися так швидко, що вони опинилися всередині клубу всього через пару хвилин.
Хлопець на фейс-контролі був одягнений в шикарні штани від Армані і відповідний їм піджак. Під піджаком була сорочка, що облягала його фігуру, демонстративно підкреслюючи його гарний торс. Каштанове волосся хлопця хвилями спадало по обидва боки обличчя, яке було покрите тонкою щетиною. У нього були пронизливі темні очі, які, здавалося, світились у неоновому світлі.
Чед заплатив, і вони показали свої посвідчення особи, перед тим як чоловік поставив мітки на їх руки і зняв червону оксамитову стрічку, пропустивши їх в клуб. Зайшовши всередину, вони пройшли вздовж короткого коридора до інших дверей, які автоматично розчинилися, коли вони до них підійшли. Увійшовши в головне приміщення, обидва завмерли від побаченого видовища і розглядали все, затамувавши подих. Вони начебто потрапили в інший вимір.
Людей всередині було не менше, ніж на парковці. Було таке враження, що в клубі стільки народу, що яблуку ніде впасти, хоча це було не так. У Енві щелепа відвисла, коли вона наближалася до величезного отвору, вирізаного прямо в центрі залу.
Підійшовши ближче до поручнів, вона глянула вниз на танцпол, що знаходився на поверх нижче. По обидва боки від них був прохід через весь основний поверх з довгим баром, що тягнувся по всій його довжині. Сам бар був зроблений із матового скла з м'якими неоновим освітленням, який струменів з нього з усіх боків.
Праворуч і ліворуч від Енві спускалися прямо вниз двоє сходів, які зустрічались десь в центрі і продовжували спускатись нижче аж до самісінького танцполу на нижньому поверсі. Танцпол освітлювався настільки м'яким світлом, що ноги танцюючих спливалися з ультрафіолетовими промінцями. Все це разом нагадувало пекельне лігво, оздоблене різнокольоровими мерехтливими прожекторами над головою, що рухалися скрізь, крім простору над танцюючими.
Освітлення було встановлено таким чином, що людей на танцполі можна було побачити лише від колін до підлоги, а інші частини їхніх тіл повністю потопали в темряві.
Енві перехилилася через перила, вишукуючи інші бари на нижньому поверсі, але там був лише тaнцпол. Це все нагадало їй пекельну безодню. Досить спуститися вниз по сходах, і ти опинишся під покровом темряви, повністю прихований від сторонніх очей.
- Тут три поверхи? - Запитала Енві, піднявши очі на суцільну стелю над ними. Враховуючи підвал, там вгорі мав би бути третій поверх. Їй було цікаво, чи цей поверх був теж частиною клубу, чи приватною територією, куди стороннім вхід заборонено.
Захоплені вигуки і свист привернули увагу Енві та змусили її поглянути вниз. Вона з подивом втупилася поглядом на клітку прямо посередині цього пекельного лігва, коли її освітлив промінь прожектора кольору блакитного льоду. Одна мить – і вона була зачарована чоловіком за ґратами.
Чед також не міг відірвати свій погляд від клітки. Вона була схожа на маленьку тюремну камеру. Всередині були чоловік і жінка, які кружляли навколо один одного. Навіть на такій відстані Чед відчував жар, що пашів від їхніх танцюючих тіл. Він міцно схопився за поручні, так, що кісточки його пальців побіліли, коли чоловік в клітці відштовхнув свою партнерку по танцю до ґрат, а вона пірнула йому під руку, не давши притиснути себе до холодного металу клітки.
Обернувшись, чоловік схопив її за зап'ястя і притягнув спиною до себе, а потім притиснув її руки до ґрат прямо перед її обличчям. Змусивши її схопитися за ґрати, він почав тертися об неї своїм майже повністю оголеним тілом, поки її голова не впала назад на його груди, немов вона насолоджувалася кожним його рухом.
Вони були немов дикуни, які виконують щось на зразок первісного шлюбного танцю. Це шоу полонило Чеда і Енві, кожного по-своєму.
Чед мовчки ще кілька хвилин спостерігав за танцюристами, які відскочили один від одного лише для того, щоб чоловік заманив свою партнерку в іншу позу. Від їхніх спекотних рухів Чеду стало тісно в джинсах, коли чоловік своїми стегнами різко штовхнув сідницю дівчини. Зніяковівши, Чед відвів від них погляд і змусив себе дивитися на оформлення верхньої частини стін, які він міг бачити з цього ракурсу.
Здебільшого там були миготливі вогні різного кольору і немиготливий ультрафіолет, поруч з величезними стилізованими під портрети картинами, на яких були зображені гладкі тіла ягуарів: одні брали участь в боях, інші зображені поодинці під час полювання. Здавалося, що жорстокі звірі живуть своїм власним життям. Безмовні картини практично рухалися в такт вогнів, створюючи враження, що тварини були живими і спостерігали за всім навколо.