– Бредшоу!
Гаррі вискочив із вбиральні блідий як полотно.
– Я тут! – вигукнув він.
– Начальник хоче бачити тебе, швидше!
Із кожним кроком Гаррі вже міг дихати глибше, а коли дійшов до кабінету начальника в’язниці, то почувався задовільно.
– Зачекай, доки тебе не покличуть, – застеріг наглядач.
Гаррі сів коло двох в’язнів, а ті швидко відвернулися від нього. Він зрозумів чому. Намагався зібратися з думками, поки в’язні почергово заходили й виходили з кабінету начальника. Квінн мав рацію: кожна співбесіда тривала близько п’яти хвилин, а інколи навіть менше. Гаррі зрозумів: не можна згаяти жодної секунди відведеного часу.
– Бредшоу! – вигукнув офіцер і відчинив двері.
Гаррі зайшов у кабінет начальника і залишився стояти за кілька кроків від великого, оббитого шкірою столу. Поки господар кабінету сидів, Гаррі зміг помітити, що той не в змозі застібнути середній ґудзик своєї спортивної куртки. Його волосся було пофарбоване в чорне, так він намагався виглядати молодшим, хоча це лише робило його смішним. Що там Брут казав про марнославство Цезаря? Запропонуйте йому вінок і хваліть так, ніби він бог, і це стане початком його падіння…
Свонсон відкрив справу Бредшоу і кілька хвилин вивчав її, перш ніж поглянути на в’язня.
– Бачу, що вас засудили до шести років за дезертирство. Я раніше такого не зустрічав, – зізнався він.
– Так, сер, – підтвердив Гаррі, не бажаючи гаяти жодної миті дорогоцінного часу.
– Тільки не запевняйте, що невинні, – продовжив Свонсон. – Лише один із тисячі може бути таким. Всі факти свідчать проти вас.
Гаррі кивнув.
– Але якщо будете поводитися належним чином, – Гаррі згадав про вбиральню, – і це не спричинить якихось проблем, то не бачу причин, щоб вас тримати тут аж шість років.
– Дякую, сер.
– У вас є якісь захоплення? – поцікавився байдужкувато Свонсон.
– Читання, мистецтвознавство та хоровий спів, сер.
Начальник подивовано зиркнув на Гаррі: чи той часом не знущається з нього? Він вказав на рамку, що висіла на стіні за його робочим столом, і запитав:
– Можете доповнити нижній рядок, Бредшоу?
Гаррі вгледівся у цитату: «Свої очі я зводжу до гори, звідки прийде мені допомога». Він мовчки подякував панні Елеонор Е. Мандей, за години, які провів на її хорових заняттях.
– «Мені допомога від Господа, що створив небо й землю!» Псалом сто двадцять перший[3].
Начальник усміхнувся.
– Скажіть, Бредшоу, хто ваші улюблені автори?
– Шекспір, Діккенс, Остін, Троллоп і Томас Гарді.
– Хіба жоден із наших земляків недостатньо хороший для вас?
Гаррі мало не вилаявся вголос, припустившись такої очевидної помилки. Він поглянув на заповнену книжкову полицю.
– Авжеж, – сказав він. – Вважаю Скотта Фіцджеральда, Гемінґвея та О. Генрі незрівнянними, а Стейнбека – найкращим сучасним письменником Америки.
Він сподівався, що правильно вимовив це ім’я і поклав собі прочитати «Про мишей і людей», перш ніж наступного разу зустрінеться з начальником.
Посмішка знову з’явилась на вустах Свонсона.
– Яку роботу вам призначив Геслер? – запитав він.
– Прибирання крила. Хоча я хотів би працювати в бібліотеці, сер…
– Он як? – здивувався начальник. – Тоді дізнаюся, чи є там вакансія…
Господар кабінету щось занотував у блокноті, що лежав перед ним.
– Дякую, сер.
– Вас повідомлять про це сьогодні ж, – сказав начальник, ховаючи теку.
– Дякую, сер, – повторив Гаррі.
Він швидко пішов до дверей, усвідомлюючи, що на нього витратили більше часу, ніж стандартно відведені п’ять хвилин. Як тільки він вийшов у коридор, черговий провів його до крила. Гаррі був удячний, що Геслера ніде не було видно, а прибиральники вже перебралися на другий поверх на той момент, коли він знову до них приєднався.
Задовго до того, як пролунав сигнал до обіду, Гаррі вже був виснажений до краю. Він став у чергу до казанів і виявив, що Квінн уже прилаштувався за прилавком, обслуговуючи в’язнів. Чимала порція картоплі та вареного м’яса одразу ж потрапила у миску Гаррі. Він сидів сам-один за довгим столом і поглинав їжу. Кліфтон мріяв, щоб Геслер більше не з’явився цього дня, інакше доведеться повертатися назад до вбиральні…
Чергування Геслера вже закінчилося, коли Гаррі збирався до роботи. Отож інший наглядач послав новачка мити туалети. Гаррі провів решту дня, підмітаючи коридори та випорожняючи сміттєві баки. Єдине, про що він думав, було те, чи дав начальник вказівку перерозподілити його до бібліотеки.
Якщо цього не станеться, Гаррі сподівався хоча б на роботу при кухні.
Коли Квінн повернувся до їхньої камери по обіді, вираз його обличчя не залишив Гаррі сумнівів, що він не приєднається до Квінна.
– Було одне вакантне місце на митті посуду… – почав той.
– Може, я? – спохопився Гаррі.
– Але коли пан Сідделл назвав твоє ім’я, Геслер його одразу ж відхилив. Сказав, що тобі доведеться прибирати крило щонайменше три місяці, перш ніж він розгляне можливість переведення на кухню…
– Що не так із цим чоловіком? – відчайдушно запитав Гаррі.
– Подейкують, що він намагався стати офіцером військово-морського флоту, але не склав іспит і був змушений влаштуватися на тюремну службу. Отож за наслідки має відповідати лейтенант Бредшоу…
4
Увесь місяць Гаррі провів, чистячи вбиральні блоку А. І лише тоді, коли в крилі з’явився інший новак, Геслер нарешті звільнив його від цих обов’язків і заповзявся робити пекельним життя інших.
– Цей клятий чоловік, він псих! – лаявся Квінн. – Сідделл був ще готовий запропонувати тобі роботу на кухні, але Геслер наклав на це вето.
Гаррі нічого не сказав.
– Але не всі новини такі погані, – додав Квінн, – бо я чув, що Енді Саваторі, заступника бібліотекаря, випускають дочасно. Його мають звільнити наступного місяця. Але головне – схоже, ніхто не претендує на ту роботу.
– Дікінс міг би, – буркнув Гаррі собі під ніс. – То що треба робити, щоби її отримати?
– Нічого. Намагайся створити враження, що ти не зацікавлений. Адже Геслер не на твоєму боці…
Наступний місяць здався іще довшим, ніж попередній. Гаррі відвідував бібліотеку по вівторках, четвергах і неділях між шостою та сьомою. Але старший бібліотекар Макс Лойд не давав йому жодних підстав вважати, що саме Кліфтон стане його заступником. А Саваторі мовчав як риба, хоча він явно щось знав.
– Не думаю, що Лойд захоче, щоб я йому допомагав, – зауважив Гаррі після того, як одного вечора загасили світло.
– Лойд і не може хотіти, – пояснив Квінн. – Це вирішує начальник.
Але Гаррі не мав певності.
– Підозрюю, що Геслер із Лойдом працюють у парі, щоб домогтися, аби я цю роботу не отримав…
– Кажеш – пара? А що це нагадує? – сказав Квінн.
– Параноїка…
– Атож, це саме те, ким ти станеш, хоча й не впевнений, що воно означає.
– Страждання від необґрунтованих підозр, – підказав Гаррі.
– Не можна сказати краще!
Гаррі не був упевнений, що його підозри були безпідставними. Але за тиждень Саваторі відвів його убік і підтвердив найгірші очікування.
– Геслер подав три кандидатури на розгляд начальникові, і твого імені в списку немає.
– Це гаплик! – Гаррі тупнув ногою. – Тепер буду чистити вбиральні до кінця своїх днів…
– Не обов’язково, – заперечив Саваторі. – Приходь до мене за день до того, як мене випустять.
– Але тоді вже буде пізно…
– Не думаю, – сказав Саваторі, але не пояснив, чому. – Тим часом уважно вивчай кожну сторінку оцього…
І він передав Гаррі важкий фоліант у шкіряній оправі, який рідко покидав бібліотеку.
◾
Гаррі вмостився на горішнє ліжко і відкрив обкладинку тюремного статуту на двісті сімдесят три сторінки. Ще не дійшовши до шостої сторінки, він узявся робити виписки. А задовго до того, як вирішив переглянути фоліант удруге, в його свідомості почав визрівати план…
Кліфтон знав, що йому дуже бракує часу, й усі дії треба ретельно відпрацювати, особливо коли він опиниться на сцені після того, як піднімуть завісу. Він збагнув, що не зможе здійснити свій план до звільнення Саваторі. Окрім того, уже призначать нового заступника бібліотекаря…