Уже пізніше Томас Лейл відкрив для себе усі кримські війни, депортацію татар, яку вчинив Сталін, хід Хрущова, повернення татар і перші проросійські заворушення на початку 90-х років. Двічі за усе життя його нога вже ступала на землю півострова. Двічі він милувався неповторними краєвидами, плавав у теплих водах Чорного моря, фліртував із засмаглими стрункими жінками українського півдня, слухав розповіді старих татар про життя у депортації. Двічі він видавав себе за англійця, який торгує зброєю, проникав на територію військово-морської бази РФ у Севастополі і добував інформацію, на пошуки якої посилав його Майкл С’юті.
Загалом Крим подобався Томасу. Звісно, він не був схожим на Маямі, Кі-Вест чи сонячну Каліфорнію. Але там, де було море, там була і душа Томаса Лейла. Таким уже народився той чоловік, котрий, як нам відомо, за інших обставин мав усі шанси стати чесною людиною.
Перебування на півострові дало йому чітке розуміння, що Крим так і не став частиною України. Томас Лейл не відчував української ідентичності, не чув української мови, не розумів, чому Крим і досі український.
«Найслабкіше місце. Я б звідси і починав», – казав собі Томас Лейл, і до нього приходило чітке усвідомлення, що саме так і станеться у разі чергової перемоги Америки над Росією. Звісно ж, бій буде йти, як завжди, на чужій території.
Того вечора, коли Томас Лейл поставив останню крапку у своєму аналітичному документі, йому стало легше. Тепер він зрозумів, чому шеф відправив його до України. Тепер він знав, що попереду велика бійня і така ж велика брехня. Росія зробить усе, аби покарати Америку в Україні. За роки, що минули з першого Майдану, Кремль став сильнішим, впевнено просуваючи власні інтереси на пострадянському просторі. Москва купувала, залякувала, вбивала та чавила своїм брудним чоботом усі паростки свідомості, незалежності, бажання самостійницької політики, потреби власного самовираження. Москва не пробачала зрад. І саме на таку «зраду» зголосився український президент, котрого хитрі «радники» підбурювали до європейського майбутнього. Ті радники хотіли, аби колишній злочинець увійшов в історію. Москва ж бажала, аби він у неї вляпався, залишаючись проклятим і жадібним правителем олігархічної плутократії, яка розквітала на теренах вільної України.
Аналітична довідка агента ЦРУ Томаса Лейла,
надіслана ним заступнику директора ЦРУ Майклу С’юті
13 жовтня на телеканалі «Росія 1» у телепрограмі «Вести недели» вийшов сюжет журналіста Дмитра Кисельова щодо стану речей в Україні (другий за рахунком сюжет Кисельова антиукраїнської спрямованості з початку торгово-інформаційного тиску РФ на Україну[5]). Сюжет виконано на високому професійному рівні та має потужний емоційний підтекст.
За переглядом даного сюжету глядач повинен зробити наступні висновки:
– Президент Янукович розриває єдиний народ «україно-росіян»;
– Президент Янукович робить це, щоб і далі грабувати країну;
– Президенту Януковичу віддають накази в Європі;
– Президента Януковича не поважають в Європі. «В Європі Віктора Федоровича не ідеалізують: він потрібний тільки до моменту, поки не поставить підпис під Угодою про асоціацію»;
– Президент Янукович дуже боїться Юлію Тимошенко;
– Президент Янукович не тільки рве «єдиний народ», а сприяє ворогам цього народу – ісламським терористам;
– Президент Путін, незважаючи ні на що, дбає про Україну та українців, і тому сприяв наданню кредиту та здешевленню газу для України.
Аналіз змісту даного та попередніх сюжетів, а також заяв російських політиків дозволяє зробити наступний висновок:
Інформаційна політика РФ по відношенню до України трансформувалася від популяризації матеріальних, економічних переваг Єдиного економічного простору до акцентування культурної, історичної, релігійної єдності. Тобто можна говорити про зсув з економічного прагматизму у символічно-смислову сферу.
Ризик, який випливає зі зміни інформаційної політики РФ по відношенню до України:
– Існує висока ймовірність того, що в короткостроковій та довгостроковій перспективі можуть з’явитись чисельні заклики до Президента РФ В. Путіна зброєю захистити «єдиний народ» на територіях східних областей України та Криму. В цьому контексті зовсім по-іншому сприймається інформація про переоснащення Чорноморського флоту РФ та ймовірність повторення абхазько-осетинського сценарію.
Політичні ризики:
призначення Владислава Суркова (ідеолога партії «Єдина Росія») радником президента Російської Федерації з питань взаємовідносин з країнами СНД дозволяє зробити висновок, що його діяльність буде спрямована на дестабілізацію ситуації в Україні (зокрема, в АР Крим, східних і південних регіонах України, на Закарпатті та Буковині), на розхитування територіальної цілісності України:
а) шляхом розгортання потужної інформаційної війни проти України (у російських ЗМІ, при підтримці західних проросійських експертів /«міжнародних спекулянтів»/, за допомогою підконтрольних українських інформаційних корпорацій шляхом дезінформації, залякування, фальсифікації фактів і даних, нав’язування обговорення провокативних тем і апокаліптичних прогнозів – неминучого краху України, дефолту, перетворення у «периферію Європи» тощо; приїзду в Україну різного роду «експертів», журналістів, «радників» та ін.; індивідуальної «роботи» з українськими чиновниками, що передбачає шантаж, залякування, хабарі, погрози, але й пропозиції – спочатку Україні варто приєднатися до Митного союзу, а потім, координуючи зусилля, разом з Росією на «кращих умовах» рушити до Європейського союзу);
б) можливою підготовкою на території України провокацій (від мітингів сепаратистів, демонстрацій-протестів за участю політичних партій і «російських», «слов’янських» громадських організацій, «листів трудящих» на адресу керівництва держави, протестних акцій «православних» до терористичних актів, провокативних дій російського Чорноморського флоту та ін.), що вимагатиме від найвищих представників української влади у наступні два місяці постійної присутності на екранах телебачення, у ЗМІ з викладенням чіткої позиції України з того чи іншого питання і для спростування російських заяв, для своєчасного відгуку на виклики Кремля.
У разі непідписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС:
а) ситуація в Україні буде дестабілізована, і її утримання під контролем, можливо, вимагатиме від влади силових дій. У свою чергу застосування сили проти громадян може впливати на зростання ймовірності виникнення революційних заворушень;
б) у країні відбуватимуться деструктивні зміни, що віддалятимуть її від здобутків європейської цивілізації;
в) зросте антирейтинг президента, а його шанси на «мирне» переобрання у 2015 р. будуть мінімізовані (за результатами соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова 30 вересня – 8 жовтня 2013 р., 65,4 % українців ставляться до В. Януковича «в основному негативно» чи «повністю негативно»);
г) дестабілізацію соціально-політичної ситуації в Україні буде використано на власну користь як Росією, так і США.
Майкл С’юті прочитав цей документ, зробив одну лишень правку, роздрукував його і пішов до директора ЦРУ, аби отримати від керівництва те, чого він так бажав.
Коли документ ліг на стіл директора ЦРУ, останній пункт аналітики Лейла під редакцією С’юті звучав так:
г) «дестабілізацію соціально-політичної ситуації в Україні неодмінно буде використано на власну користь Росією».