14 січня
Учора ж увечері з майстерні через забарикадований Майдан пішов на Шовковичну до нашої подруги Галі пояснювати, що ми не візьмемо у неї ліжко в село. На трибуні Майдану хтось говорив про річницю вільнюських подій. Слухачів – сотні три-чотири. На боці готелю «Україна» майданівець, який вийшов із намету, спробував мене зупинити, але настрою в мене не було, і я пройшов далі. Вгору. Садову й досі перекрито автобусами та КамАЗами, відрізок Шовковичної в бік Грушевського теж перекрито КамАЗами. Стоять «беркутівці». Та й сама Інститутська частково перекрита, залишено вузький проїзд для машин, і даішник під охороною «Беркута» розрулює рух.
Падав сніг, красивий, пухнастий. Телефон Галі не відповідав. Я стояв під дверима парадного. Незабаром з’явилася вона. Сказала, що телефон із собою не носить, тому дзвонити їй на мобільний треба тільки рано-вранці та пізно ввечері. Удома майже закінчено ремонт і завезли ові меблі від «Лори Ешлі», завтра мають привезти ще буфет і ліжко. Вона складає тепер гроші тільки на «Лору Ешлі» та замовляє меблі за каталогом. У квартирі мене зустріли ті ж два папуги корели – Кузя і Маша. Тільки один з них – Кузя – вже ерзац першого, померлого Кузі. «Кузі» довго не живуть, на відміну від «Маш».
Дивився на ліжко, яке обіцяв забрати, а потім відмовився. Сфотографував. Галя була засмучена моєю відмовою брати ліжко в подарунок на дачу. Я пообіцяв іще раз подумати і порадитися з Лізою. Несподівано Галя вирішила подарувати мені пилосос. Сказала, що пилососити більше не буде в квартирі – тільки вологе прибирання. Я взяв, аби не засмучувати її ще раз. Вона точно хотіла полегшити і без того не перевантажену речами квартиру. Коробку з-під пилососа я вирішив не брати – надто велика. Галя знайшла мішок, в який ми і засунули пилосос разом із трубою і довгою телескопічною «ногою». Я йшов із пилососом повз «беркутів» і курсантів. Пилосос був у рожевому мішку, його трубка випирала з мішка і мусила б викликати підозру в міліції, тим більше, що йшов я у бік Майдану. Але ніхто мене не зупинив, не поцікавився, не просив показати, що там, у мішку. А сніг падав і падав. І на мене, і на Майдан, і на асфальт. На Майдані горіли вогнища в бочках. Навколо них грілися люди. Все було, як зазвичай.
15 січня
Коли мені не вистачає слів, рука сама тягнеться до книг. Останнім часом відчуття нестачі слів виникає все частіше. Або життя стає багатшим, або з нього вимиваються слова, здатні його описати. Скоріше за все друге. Люди все менше користуються словами і все більше вигуками та жестами.
Учора ввечері я, нарешті, купив Антону обіцяний на Новий рік комп’ютер. Продавці спробували мені підсунути «Майкрософт офіс» із ліцензією на 365 днів. Бандитизм Біла Ґейтса? Ще місяць тому можна було купити цю «оболонку» навічно, тобто просто на один комп’ютер. Шукатиму варіанти. Морозець на вулиці триває.
На Майдані неспокійно, в інтернеті повно повідомлень про те, що влада звозить до Києва все більше солдатів внутрішніх військ і загонів «Беркут». ДАІ тероризує учасників Автомайдану. Вони виписали 900 протоколів на вилучення водійських прав у автомайданщиків за «не зупинку на вимогу співробітників ДАІ», всі протоколи «під копірку», підписані нерозбірливо, так, що навіть важко визначити, хто з даішників їх оформляв.
Межигір’я перекрито «Беркутом» з усіх боків, дорогами туди проїхати не можна, їх перегороджено автобусами, вантажівками. І тепер навіть пішки по дорозі не пройти. Місцеві селяни пробиваються до себе додому через ряди «Беркута» з боями. Від них вимагають показувати паспорт із пропискою в селі Межигір’я. Одного старого, який не носить із собою паспорт, міцно побили кийками за спробу пройти до себе в село без документа. XXI століття на Україні нагадує середину XIX до скасування селянського рабства – кріпацтва.
Вечір. На телеканалах обговорюють інтерв’ю кардинала Української греко-католицької церкви Любомира Гузара. Він заявив, що в разі використання владою зайвої сили народ має право на збройний опір. Політологи, які обслуговують Партію регіонів і Януковича, вже щосили кричать, що це провокація! Що треба скаржитися на кардинала Папі Римському і вимагати, щоб Українська греко-католицька церква перестала брати участь у політичних акціях. Цікаво, а чому Українській православній церкві Московського патріархату – найбільшій церкві в Україні – можна постійно займатися політикою й агітувати під час церковних служб перед виборами до парламенту або перед президентськими за Партію регіонів і Януковича, а греко-католицьким священикам не можна проводити меси на Майдані? У православних Московського патріархату – мільйони парафіян, у греко-католиків – сотні тисяч. Хто кого мусить у цій ситуації боятись?! Я знайшов це інтерв’ю, і ось точна цитата: «Бувають ситуації, коли збройний опір може бути дозволено. Коли влада використовує зайву силу, народ має право захищатися зі зброєю в руках. Кожне з нас має право захищатися. Не потрібно це прописувати в конституціях – це закон природи. Я маю право захищати себе і своїх близьких, як кожна людина».
16 січня
Дощик. Я запропонував Лізі відразу їхати зі школи до мами-Раї, а потім до меблевого торгового центру на Окружну, 4, і купувати один із двох журнальних столиків, які нам сподобалися минулого разу тиждень тому. Ліза спочатку погодилась, але потім відмовилась і запропонувала не поспішати. Подзвонив наш давній друг-фінансист Юра. Вони з дружиною Алісою прилетіли з Литви, привезли для мене шматочок козячого сиру. Сказав, що завезе об 11 ранку. Шкода, мене не буде – обіцяв поїхати забрати батьків і відвезти їх до двох банків, аби отримати відсотки та продовжити депозити. Приїхали спочатку до «Легбанку». Там удалося все оформити досить швидко. Але в другому банку, де у батька виявилося на депозиті більше 100 тисяч гривень, нас чекала велика неприємність: банк тимчасово не видає гроші. Під офісом банку стояли з тридцятеро людей і вирішували: куди йти скаржитися? Батькові в його 87 років уже не звикати вкладати гроші в дрібні підозрілі банки під обіцяні великі відсотки і потім їх утрачати. Так уже було разів п’ять, але все одно він забирає свою пенсію й відразу несе її до чергового банку, обраногоза рекламою в газеті безкоштовних оголошень.
17 січня
Янукович підписав закони, проголосовані руками депутатів Партії регіонів. Тепер цей цирк із піднесенням рук, які ніхто не підраховував, «узаконений». Тепер буде весело, як у Москві, – більше трьох осіб разом на вулиці не збиратися, сім-карти для мобільних телефонів лише за паспортом з реєстрацією і так далі. Крім цих безглуздих законів, він підписав і бюджет на цей рік! Армія одержить 40 % від звичайного фінансування, а міліція, прокуратура і суди – на 80 % більше!
У Криму російські патріоти розгромили пам’ятник кримським татарам – жертвам сталінської депортації. Харків засипало снігом, і по снігу їздить із українськими прапорами «веломайдан» – велосипедисти-любителі.
Хочеться повернутися до роботи над «литовським романом». Думки про роман приходять, але сили зосередитися на роботі немає. Весь час хочеться кудись іти, і щоб не йти – йдеш, умикаєш комп’ютер і перевіряєш по інтернету останні новини або дивишся на живу картинку з Майдану або з Грушевського.
19 січня
Хрещення. Сьогодні об 11 ранку письменники і видавці занурювалися в холодні води Дніпра на нашому давньому місці в Гідропарку навпроти Печерської лаври. Шкода, що цього разу в мене не вийшло.
На Грушевського – своє «Хрещення». Там більше десяти тисяч протестуючих, але і «беркутівців» і солдатів набагато більше, ніж учора. Міліція підігнала величезний водомет і почала поливати протестувальників водою, відганяючи їх від барикад. На вулиці –7 градусів. А протестувальники, мокрі наскрізь, кричали: «Водохреща! Водохреща!» Ось вам і Хрещення-2014 із доставкою святої води просто на барикади.