(…тут я випадково глянула у вікно й знов побачила тую жінку, яку здаля бачила на лузі в день переїзду. Але цього разу вона ходила набагато ближче. Знову синьо-зелена сукня спадала аж до долу; цього разу я роздивилася ліпше: рухи гарні та доладні – ідеально граціозні; темні до середини спині волосся; невеличкій овал лиця, біла шкіра. Задумливо плила вона зеленою травою; вдумливо шукала якесь зілля – так подалося – час від часу знаходила, зривала тихо, клала в кошик…)
– бачать саму Смерть…
(Жінка на лузі спинилася, глянула – душа моя обмерла, я відчула, що бліднію, і тихий жіночий голос – голос Смерті – зазвучав мені в голові, перекриваючи те, що протягувала говорити Наталка: «Смерть лугом вийде до Буга, до Лисячого Хвоста принесе кошик життя. Смерті не слід боятися. Всіх приймає Смерть – Смерть-мати, солодкий сон змучених, сита нинаїджаних, обійми закоханих. Так, я така. Лугом Смерть ходить, дивися на неї без остраху. Втішно роботу свою робить Смерть, луг красує. Зів’яв деревій – (жінка нагнулася, зірвала травичку) – до кошика його, до братів-деревіїв; кохілка квитюча не відає, навіщо її зривати – і я не відаю, але знаю, що вже час, вже треба… Лотать – це дитина. Калачики, один за одного тримаються, плетуться, – це солдати. Троян, тричі розумний. Моєю рукою водить той, хто водить усім світом. Куряча сліпота, до неї маленька березка. Зілля твоєї баби Мокрини було – звіробій, а дерево її – бар’як. А зілля Оксани я не зривала, ні.)
Прибита думкою, що я остаточно сходжу з глузду, я перевела очі на Наталку.
– Що цікаво, назви таких місць часто утримують такі слова, як «довгий», «кривий», «хвіст», «закрут», «луковина», «прилука» – щось таке, що тягнеться, вигинається… – казала вона.
Голос Наталки знов пропав, заглушений моїми спантеличеними думками.
Смерть?! Смерть!
Це сама Смерть була! На лузі біля Будки, біля Лисячого Хвоста.
Хвоста!
Я знов глянула за вікно – жінка з лугу зникла.
– Сили добра, але й сили лиха тут найчастіше контактують з родом людським. Вибирають далеко не всіх, показуються не всім. Думаю, що…
І тут я здалася. Так. Хай. Хай місця сили, хай Оксанка відьма. Хай з’їжджаю з глузду. Але, Боже, як страшно. Ляк сплів намисто з дрібних бісерних крапель на моєму чолі.
– …що Оксана могла стати їх жертвою, маю на увазі, жертвою оцих злих сил. Чому я так вважаю? По-перше, я давно помічала за нею, що вона була відчайдушна, гаряча, деколи – «що то я»… Коли вважала, що то треба – діяла без огляду… (Я подумки погодилася, зганувши історію з виборами, коли вона проявила неабияку сміливість, бувши головою виборчої комісії в Страдче та викривши там фальсифікації.) Під час наших практик я не раз казала їй, що вона необережна, вона ж тільки підсміхувалася, – говорила далій Наталка. – І саме з цих міркувань могла привернути до себе смертельно небезпечну увагу. По-друге, сама її смерть… Те, як саме і де вона померла – це підозрілим видається… Дуже підозрілим… Ну от дивіться… До слова, у вас тут є Інтернет? О, дякую.
Наталка осідлала ніс окулярами та доволі довго возилася з ноутбуком, який я їй підсунула.
– Ось, прошу, подивіться, – вона розвернула екран до нас. – Це наш закритий сайт, інформація з нього не потрапляє у відкритий доступ.
Ми побачили кілька фото знівечених котів.
– Мы тоже видели такого кота, и что? Что это доказывает? – з викликом спитала Ленка; вона ще, очевидно, на відміну від мене, не змирилася.
– Ах, і ви таке бачили?! Тоді це ще більш нерушимо доказує, що Острах вибивається наверх.
– Я сейчас рехнусь, честное слово. Вы не могли бы все-таки взять себя в руки и не говорить дурацкими – извините за грубое слово – запугиваниями и загадками, а объяснить все четко.
– Я ж і стараюся пояснити максимально чітко! – запалилася і Наталка. – Казок днів не буде! Світлих снів не буде! Вас чекає кошмар! А може, й нас! – Наталка зірвала з носа окуляри, блиснули вишневим огнем карі очі; вона, очевидно, також розхвилювалася. – Я багато чого не знаю й сама, зрозумійте. Але до нас, у нашу організацію відьмаків, поступала останнім часом інформація про деякі речі, які свідчать: близиться щось грізне, страшне. Оці коти зарізані… Причому повідомлення про них приходили тільки з Білорусі. Дехто з нас вважає, що так проявляє себе зловорожа для Землі сила. Ніхто точно не відає, що вона уявляє з себе, звідкіль вона: з натрів Землі, чи з Космосу, чи, може, із лабораторій сусідньої держави – свідчення про це дуже обривисті, плутані та неясні… Але: коти, смерть Оксани на старому кладовищі, де поховані відьмаки – повірте, там могили саме відьмаків, та й ще з наймогутніших… Це вже знаки конкретно для вас. Ігнорувати ці знаки не можна.
1
Бар’як (діал.) – сосна.
2
Гуляччє (діал.) – гілля.
3
Нисе (діал.) – начебто.
4
Ніц (діал.) – нічого.
5
Прочнутися (діал.) – прокинутися.
6
Шипота (діал.) – опала хвоя сосен.
7
Кіля (діал.) – біля.
8
Мніго (діал.) – багато.
9
Покидати – тут: залишати. – Прим. ред.
10
Дома (діал.) – дім, рідне місце.
11
Далій (діал.) – далі.
12
Мусить (діал.) – мабуть.
13
Віте (діал.) – ви.
14
Нигди (діал.) – ніколи.
15
Велизний (діал.) – величезний.
16
Шмидко (діал.) – швидко.
17
Раній (діал.) – раніше.
18
Печурки, пурхавки та пудпалюпахи (діал.) – шампіньйони, порхавки та лугові опеньки.
19
Сторчики – кущики бур’яну.
20
Гуляка (діал.) – гілка.
21
Туркавка – горлиця. – Прим. ред.
22
Кіцісь (діал.) – ласкава назва кота.
23
Реміза (діал.) – тут: велике порожнє приміщення.
24
Бодай (діал.) – тут: може, можливо, імовірно.
25
Обцас, обчас (діал.) – каблук. – Прим. ред.
26
Рихтик (діал.) – точно.
27
Коворот (діал.) – хвіртка.
28
Голубовий (діал.) – блакитний.
29
КББ – Комітет безпеки Білорусі, вигадана авторкою організація.
30
Чарень (діал.) – тут: багато грибів, що ростуть поблизу один одного.
31
Вишки (діал.) – місце «на дугому поверсі», під стріхою на дошках у клуні, де зберегається сіно.
32
Гора (діал.) – тут: горище.
33
Онде-го (діал.) – ось там.
34
Вишар (діал.) – торішня трава.
35
Коб (діал.) – щоб.
36
Пришелепок (діал.) – придуркуватий, пришелепуватий.
37
Згубили – тут: втратили. – Прим. ред.
38
Матера (діал.) – родовий відмінок від слова «мати».
39
Зохматися (діал.) – зібратися.
40
Полап (діал.) – стеля.
41
Белька (діал.) – балка.
42
Вудкач (діал.) – одут.
43
Зганутися (діал.) – згадатися.
44
«Хутка» – «швидка». – Прим. ред.
45
Зрідьчасу (діал.) – зрідка, деколи.