Коллектив авторов
З Україною в серці. Патріотична хрестоматія
© О. В. Красовицький, упорядкування та вступна стаття, 2014
© В. М. Карасик, художнє оформлення, 2018
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2010
* * *
Олександр Красовицький, генеральний директор видавництва «Фоліо»Дорогі читачі!
Ця книжка, що розрахована на школярів, зацікавить і дорослого читача. Усвідомлення того, що ми – незалежна держава, для багатьох громадян країни прийшло тільки на 23-му році незалежності, коли загроза державності країни змусила згуртуватися всіх патріотів України. Багато героїчних моментів нашої історії, що знайшли відображення в кращих прикладах української літератури, стали предметом цієї хрестоматії. Нашій державності – понад тисячу років. Київська Русь, яка була одною з найбільш високорозвинених держав свого часу, була інтегрована в європейське суспільне життя не менше, ніж Україна зараз. Дочка Ярослава Мудрого Анна Ярославна, яка стала королевою Франції, дружиною Генріха I, її сестри, Єлизавета та Анастасія, що стали королевами Норвегії та Угорщини в період становлення цих країн, прославили нашу Батьківщину в світі, їхні нащадки керували провідними європейськими державами багато років. Жорстока й кривава монгольська навала на багато років зупинила розвиток державності в Києві, але Галицько-Волинське князівство і згодом Литовська держава зберегли традиції православ’я, навколо яких згуртувалося українське суспільство у XVI–XVII століттях, коли знову було створено українську гетьманську державу. Героїчний період козацьких війн змінився важким періодом Руїни, і подальша українська історія була пов’язана з життям наших предків у складі кількох імперій – Російської, Османської, Австро-Угорської. Короткий період української державності після Першої світової війни ознаменувався подвигом героїв під Крутами та іншими славними подіями нашої історії. Український народ виніс на своїх плечах значну частину тягот наступного періоду історії, зробив величезний вклад у боротьбу з фашизмом. Багато найкращих представників нашого народу, на жаль, загинули в період сталінських репресій, постраждали від масового голоду, були знищені в тюрмах і таборах, під час українського національно-визвольного руху.
У цій книжці – найкраще, що було написане нашими класиками українською мовою про нашу історію, любов до Батьківщини та її захист від ворогів. Ми вважали за потрібне додати прекрасний вірш харківського поета Бориса Чичибабіна, написаний російською, який знаменує спільність усіх народів України в любові до своєї Батьківщини.
Поезія
Микола Степанович Вінграновський
© Вінграновський А. (правонаступник Вінграновського М.), 2013 р.
1936 (м. Первомайськ, Миколаївська область) – 2004 (м. Київ)
Перша колискова[1]
Сама собою річка ця тече…[2]
Микола Кіндратович Вороний
Да луче єсть на своєй земли костю лечи, иже ли на чюже славну быти
(Літопис за Іпатіївським списком)
1871 (Дніпропетровська область) – 1938 (м. Одеса)
Євшан-зілля[3]
Да луче єсть на своєй земли костю лечи, иже ли на чюже славну быти
(Літопис за Іпатіївським списком)
Жив у Києві в неволі…
Україно! Мамо люба!.
Борис Дмитрович Грінченко
1863 (хутір Вільховий Яр, Харківська область) – 1910 (м. Оспедалетто, Італія)
Землякам, що збираються раз на рік на Шевченкові роковини співати Гімн «Ще не вмерла Україна»[4]
Чайка Дністрова (Костянтина Іванівна Малицька)
1872 (с. Кропивник, Івано-Франківська область) – 1947 (м. Львів)
Чом, чом, земле моя…[5]
Іван Федорович Драч
Нар. 1936 р. (с. Теліжинці, Київська область)
Крила[6]
(Новорічна казка)
Балада про соняшник[7]
Балада про вузлики[8]
Олександр Васильович Ірванець
Нар. 1961 р. (м. Львів)
Вірш до рідної мови[9]
Олександр Якович Кониський
1836 (с. Переходівка, Чернігівська область) – 1900 (м. Київ)
Молитва[10]
Віталій Олексійович Коротич
© Коротич В., 2011 р.
Нар. 1936 р. (м. Київ)
Переведіть мене через майдан[11]
(останнє прохання старого лірника)
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач)
1871 (м. Новоград-Волинськ, Житомирська область) – 1913 (м. Сурамі, Грузія)
І все-таки до тебе думка лине[12]
Ліна Василівна Костенко
© Костенко Л., 2014 р.
Нар. 1930 р. (м. Ржищів, Київська область)
Біль єдиної зброї[13]
Євген Филимонович Маланюк
1897 (с. Архангород, Кіровоградська область) – 1968 (м. Нью-Йорк)
Друге посланіє[14]
уривок
Одна пісня[15]
Андрій Самійлович Малишко
1912 (м. Обухів, Київська область) – 1970 (м. Київ)
Стежина[16]
Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба)
1878 (с. Крига, Сумська область) – 1944 (м. Прага, Чехія)
О слово рідне! Орле скутий!..[17]
Ярослав Мудрий[18]
* * *Олег Ольжич (Олег Олександрович Кандиба)
1907 (м. Житомир) – 1944 (концтабір Заксенгаузен)
Державу не твориться в будучині[19]
із циклу «Незнаному воякові»
О націє, дужа і вічна, як Бог[20]
із циклу «Незнаному воякові»
Захочеш – і будеш[21]
Дмитро Васильович Павличко
Нар. 1929 (с. Стопчатів, Івано-Франківська область)
Я є трудний народ[22]
Павло ТичинаЯ єсть народ, якого Правди силаніким звойована ще не була.Яка біда мене, яка чума косила! —а сила знову розцвіла.
Рухівська ніч[23]
Володимир Олексійович Підпалий
1936 (с. Лазірки, Полтавська область) – 1973 (м. Київ)
Зимовий етюд[24]
Тиха елегія[25]
Максим Тадейович Рильський
1895 (м. Київ) – 1964 (м. Київ)
Дощ[26]
Запахла осінь в’ялим тютюном[27]
Коли усе в тумані життєвому[28]
Люби природу не як символ…[29]
Молюсь і вірю…[30]
Осінь-маляр із палітрою пишною[31]
Солодкий світ![32]
Володимир Іванович Самійленко
1864 (с. Великі Сорочинці, Полтавська область) – 1925 (м. Боярка, Київська область)
Патріоти[33]
Василь Андрійович Симоненко
1935 (с. Біївці, Полтавська область) – 1963 (м. Черкаси)
Гей, нові Колумби й Магеллани…[34]
Задивляюсь у твої зіниці[35]
Лебеді материнства[36]
Володимир Миколайович Сосюра
1898 (м. Дебальцеве, Донецька область) – 1965 (м. Київ)
Любіть Україну![37]
Сад[38]
Павло Григорович Тичина
1891 (с. Піски, Чернігівська область) – 1967 (Київ)
Блакить мою душу обвіяла[39]
Не бував ти у наших краях![40]
Василь Семенович Стус
© Стус Д. (правонаступник Стуса В.), 2010 р.
1938 (с. Рахнівка, Вінницька область) – 1985 (табір ВС-389/36-1 біля с. Кучино, Пермська область)
Верни до мене, пам’яте моя[41]
О земле втрачена, явися[42]
Олена Іванівна Теліга
1906 (с. Іллінське, Московська область) – 1942 (Київ)
Пломінний день[43]
Радість[44]
Сучасникам[45]
Іван Якович Франко
1856 (с. Нагуєвичі, Львівська область) – 1916 (м. Львів)
Моя любов[46]
Не пора[47]
Розвивайся ж ти, високий дубе[48]
Степан Миколайович Чарнецький
1881 (с. Шманьківці, Тернопільська область) – 1944 (м. Львів)
Ой, у лузі червона калина похилилася[49]
Борис Олексійович Чичибабін
© Карась-Чичибабіна Л. (правонаступниця Чичибабіна Б.), 2013 р.
1923 (м. Кременчук) – 1994 (м. Харків)
С Украиной в крови я живу на земле Украины[50]
Павло Платонович Чубинський
1839 (с. Чубинське, Київська область) – 1884 (м. Київ)
Ще не вмерла Україна[51]
Гімн України
Приспів:Приспів.Приспів.Тарас Григорович Шевченко
1814 (с. Моринці, Черкаська область) – 1861 (м. Санкт-Петербург)
І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє[52]
Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть.
Соборное послание Иоанна. Глава 4, с. 20
Мені однаково, чи буду…[53]
Прозові твори
Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко)
1889 (хутір Чечва, Сумська область) – 1956 (м. Київ)
Зенітка[54]
Сидить дід Свирид на колодках. Сидить, стружить верболозину.
– Як діла, дідусю? Драстуйте!
– Драстуйте! Діла? Діла – нічого! Діла, як казали оті песиголовці, – гут!
– I по-німецькому, дідусю, навчились?
– Атож. У соприкосновенії з ворогом був, – от і навчився.
– I довго, дідусю, соприкасалися?
– Та не так, щоб й довго, а проте троє й од мене «у соприкосновеніє з землею» пішли. Загребли трьох отам на вигоні… I могилу вони були насипали й хреста поставили: так як наші оце повернулись, я й хреста порубав і могилу по вітру розвіяв… Щоб і сліду од погані не було.