«При сильному норд-ості ми випливли з гирла Ельби на кораблі «Йона в китовому череві».
Дехто твердить, що кит не може розтулити пащеку, але все це брехня.
Матроси зазвичай піднімаються на верхівку щогли і видивляються звідти китів, бо перший, хто побачить кита, одержує в нагороду золотий дукат.
Мені розповідали, що поблизу Шетландських островів виловили кита, у череві якого знайшли більше оселедців, ніж у цілій бочці.
Один із наших гарпунерів каже, що побіля Шпіцбергену він якось убив кита, який був увесь білий – від голови до хвоста».
«Подорож до Гренландії» 1671 року від Р. Х. Збірка Харріса«Тут, на узбережжі Файфа, море часом викидає на берег китів. Літа 1652 від Різдва Христового на берег викинуло одного кита, що був вісімдесят футів завдовжки і належав до різновиду вусатих; як мені сказали, з його туші видобули, окрім великої кількості жиру, не менше 500 аршин китового вуса. Його щелепу поставили у вигляді арки в саду Пітферена».
Сіббальд. «Файф і Кінросс»«Тоді я сказав, що, напевно, теж спробую подолати і вбити того спермацетового кита, хоч мені й не доводилося чути, щоб подібні до нього колись гинули від людської руки, вони надто люті і спритні».
Річард Страффорд. «Лист з Бермудських островів». Філологічні нотатки, 1688«Кити в морях
слухають голос Божий».
Буквар, виданий у Новій Англії«Тут ми також побачили неймовірну кількість великих китів, яких у Південних морях стільки, що можна сказати, припадає десь по сотні на кожного, який мешкає в північних водах».
Капітан Каулі. «Навколосвітня подорож», 1729 р. від Р. Х.
«…а дихання кита часто має дуже різкий запах, від якого може запаморочитися голова».
Уллоа. «Південна Америка»«А турбуватись про спідницю нижнюнехай візьмуться п’ятдесят сильфід.Бувало, що і цю фортецю брали,Хоч стіни – із китового ребра».«Викрадення кучерика»
«Якщо ми порівняємо розміри наземних тварин і тих, що живуть у підводній глибині, ми побачимо, що розміри перших просто мізерні. Без сумніву, кит – найбільше із божих створінь».
Голдсміт. «Природознавство»«Коли б вам зараз спало на думку писати казки для дрібних риб, вони б розмовляли у вашій книзі мовою гігантських китів».
Голдсміт – Джонсону«Надвечір ми побачили якусь річ, яка спершу здалася нам скелею; та потім з’ясувалося, що то був мертвий кит, якого вбили якісь азіати і тепер тягнули його до берега. Мабуть, вони хотіли сховатися за тушею, щоб ми їх не помітили».
Кук. «Подорожі»«На більших китів вони насмілюються нападати нечасто. Деякі кити навіюють на них такий жах, що вони стережуться навіть вимовляти в морі їхні імена і возять із собою у вельботах гній, вапно, ялівець і таке інше, щоб їх відлякувати».
Уго фон Троїль. «Листи про плавання Бенкса і Солендера до Ісландії у 1772 р.».«Спермацетовий кит, якого відкрили мешканці Нентакету, – люта і спритна істота; він вимагає від рибалок неабиякої майстерності й сміливості».
Томас Джефферсон. Листи до французького міністра про імпорт китового жиру, 1778 р.«Але скажіть, на бога, що у світі може до нього дорівнятися?»
Едмунд Берк. Згадка в парламентській промові про китобійний промисел Нентакету«Іспанія, цей велетенський кит, викинутий на берег Південно-Західної Європи».
Едмунд Берк (Десь)«Десяте джерело законного королівського прибутку, зумовлене, напевно, тією обставиною, що король оберігає і захищає моря від піратів і розбійників, – це його право на королівську рибу, якою вважаються кит і осетер. Викинуті на берег або виловлені неподалік від нього, вони вважаються королівською власністю».
Блекстон«І зновУсі готові битися до смерті,І звів над головою лютий РодмондГарпун свій влучний із зубцями».Фолконер. «Загибель корабля»
«Стрімкі ракети місто освітилиІ з громом мчали в небеса щосили.Немовби ніч на хвилю стала днем;Якщо вода зрівняється з вогнем —Так води моря прагнуть догори,Коли в завзятті радісної гриКит до небес здіймає їх фонтаном».Каупер. «На відвідини королевою Лондона»
«При першому ударі з серця могутнім струменем потекла кров. Витекло близько п’ятнадцяти галонів».
Джон Хантер. «Звіт про розтин туші кита (невеликого за розміром)»«Аорта кита переважає за розміром найтовщу водопровідну трубу біля Лондонського мосту, і швидкість, з якою тече вода по цій трубі, є набагато меншою від швидкості кров’яного струменя, який біжить із китового серця».
Пейлі. «Теологія»«Кит – це ссавець, який не має задніх кінцівок».
Барон Кюв’є«На сорок градусів південніше ми побачили кашалотів, але не починали полювання до 1-го травня, коли море просто кишіло ними».
Колнет. «Плавання з метою подальшого розширення китобійного промислу»«У глибині підводній миготіли,у грі веселій та у лютій битві,морські створіння різних барв і форм,яким немає назви в нашій мові,яких ніхто із моряків не бачив, —від страховидного Левіафанадо найдрібніших, наче комашня,що мерехтить у кожній краплі моря.За покликом таємного чуттяВони свій шлях знаходять в океані,У моторошній та безладній пустці,Де щохвилини їх чекає смерть —Кити, акули та підводні змії,Озброєні пилою і мечемІ рогами та іклами кривими».Монтгомері. «Світ перед потопом»
«Володаря риб ми шануємо дуже.Чи штиль, а чи буря – йому все байдуже!В Атлантиці всій – від краю до краю —Такого кита не було і немає.Рибини такої, кажуть люди,У світі цім не було й не буде!»Чарлз Лемб. «Тріумф кита»
«Літа 1690 кілька чоловік стояли на високому пагорбі і дивилися, як кити виграють та пускають фонтани; і один чоловік мовив, показуючи рукою на морський простір: це зелені лани, де діти наших онуків добуватимуть свій хліб».
Обед Мейсі. «Історія Нентакету»«Я збудував оселю для себе й Сюзанни і замість готичного склепіння брами прилаштував щелепу кита».
Готорн. «Оповіді, переказані двічі»«Вона прийшла до мене порадитися щодо пам’ятника чоловікові, якого вона кохала в юні роки і якого років сорок тому вбив кит у Тихому океані».
Там само«Ні, сер, це Справжній кит, – відповів Том, – я бачив його фонтан; він випустив у небо дві веселки, такі гарні, що замилують око будь-якого християнина. Ця тварина повна лою, наче діжка із спермацетом».
Купер. «Лоцман»«Нам подали різні газети, і, переглядаючи берлінські театральні новини, ми дізналися, що там виходять на сцену морські страховиська і кити».
Еккерман. «Бесіди з Гете»«Заради бога, містере Чейс! Що трапилося?» – Я відповів: «Корабель налетів на кита, і в корпусі пробоїна».
«Описання загибелі китобійного судна «Ессекс» з Нентакету, на яке напав у Тихому океані великий кашалот; складено Оуеном Чейсом з Нентакету, старшим помічником капітана на зазначеному кораблі». Нью-Йорк, 1821«Матрос стояв на високій щоглі,І дужчав вітер нічний,І місяць зорив ясний;Мов синій фосфор, сяяв слідТам, де плив у темряві кит».Елізабет Оукс Сміт
«Загальна довжина линів, витравлених з усіх вельботів, що полювали тільки на одного кита, становила 10 440 ярдів, або близько шести англійських миль…
Кит має звичку струшувати в повітрі своїм велетенським хвостом, який ляскає, наче батіг, і цей звук чути над водою на відстані у три-чотири милі».
Скорсбі«Оскаженівши від болю, якого завдають йому ці нові атаки, кашалот починає стрімко крутитись у воді; він зводить свою величезну голову і, роззявивши пащеку, трощить все довкола; він прямує на вельботи і жене їх перед собою з наймовірною швидкістю, ламає і топить їх ударами свого міцного лоба.
…Можна подивуватися з того, що звички такої цікавої і, з комерційного погляду, важливої тварини, якою є кашалот, майже не привертають уваги тих вельми численних і подеколи добре освічених спостерігачів, які останнім часом, безперечно, мали всі можливості дослідити їхню поведінку».