Вергілій - Енеїда

Вергілій

Енеїда

Книга перша

Енеїв флот, що від берегів Трої прямує до Італії, настигає буря, наслана богинею Юноною. Але бог Нептун рятує троянців з рештками їх кораблів, і вони щасливо виходять на африканське узбережжя. Заспокоюючи матір Енея, богиню Венеру, Юпітер запевняє її, що доля Енея і слава його потомства залишаться незмінними; він посилає бога Меркурія до тірійців, щоб прихилити їх до троян. Венера з’являється Енеєві і розповідає йому про Карфаген і царицю Дідону. Еней прибуває до Карфагена і оглядає місто й храм. Дідона гостинно приймає Енея та його супутників. Еней посилає по свого сина Іула. Щоб викликати в Дідони любов до Енея, Венера підміняє його сина Купідоном. Урочиста учта у Дідони на честь Енея.

Книга друга

Еней розповідає про зруйнування Трої. Обмануті підступними розмовами полоненого грека Сінона, троянці, незважаючи на застереження жерця Лаокоона, вводять у місто, спорудженого греками, великого дерев’яного коня. Заховані в ньому греки вночі вискакують і оволодівають містом. Тінь Гектора з’являється у сні Енеєві. Еней разом з товаришами йде в останній бій. Товариші Енея падають у борні за полонену греками Кассандру. В бою біля Пріамового палацу Пірр убиває Пріама. Венера умовляє Енея тікати з мурів зруйнованої Трої. Еней з утікачами подається на гору Іду.

Книга третя

Еней продовжує розповідати про свої мандри. Покинувши Трою, він висаджується у Фракії і засновує там місто Енеаду, але зловісні ознаки на могилі Полідора страхають його, і він залишає цю країну. Пливучи далі, Еней зупиняється на острові Делосі, але оракул спонукає його пливти далі на острів Крит. Моровиця на Криті примушує Енея залишити цей острів, – пенати уві сні спрямовують його до Італії. Буря заносить троянців на Строфадські острови, де вони зустрічаються з гарпіями, далі пристають до берегів Епіру. В Бутроті Еней зустрічає Андромаху й Гелена, який віщує йому та його супутникам дальше плавання і обдаровує їх. Троянці пливуть далі уздовж берегів Італії і пристають у Сицилії біля гори Етни. Ахеменід попереджає Енея про кіклопів, і троянці рятуються від їх нападу та благополучно прибувають до міста Дрепан у Сицилії, де умирає Анхіс.

Книга четверта

Дідона признається своїй сестрі Анні, що закохалась в Енея, і, підтримана сестрою, віддається надії на одруження з ним. Щоб відвернути Енея від Італії, Юнона використовує це і домовляється з Венерою щодо його одруження з Дідоною. Полювання, буря і «шлюб» Енея з Дідоною. Поголоска про любовний зв’язок між ними. Лівійський цар Ярба благає Юпітера покарати Дідону. Меркурій повідомляє волю Юпітера Енеєві, і той потай готується до втечі. Довідавшись про намір коханого, Дідона гірко йому докоряє і відкидає всякі виправдання. Троянці готуються до відплиття. Дідона робить останню спробу затримати Енея. Вона передчуває свою смерть і готується до неї. Еней з товаришами залишають Карфаген. Побачивши, що їхній флот відпливає, Дідона проклинає Енея і в розпачі вмирає.

Примечания

1

У заспіві, в якому стисло викладається тема «Енеїди» та міститься традиційне звертання до музи, Вергілій не згадує імені свого героя, бо кожний римлянин прекрасно знав, що з Трої до Лація прибув саме Еней.

2

Землі лавінські – територія міста Лавінії на західному узбережжі Лація, заснованого, за легендою, Енеєм на честь Лавінії, дочки царя Латина, з якою він одружився після переможної війни з Турном.

3

Місто Альба-Лонга, засноване сином Енея Асканієм, стало столицею Лація. Тут довгі роки правили нащадки другого сина Енея – Сільвія (від Лавінії). Засновниками ж Рима, за переказом, були брати-близнята Ромул і Рем, сини царівни з Альби-Лонги Реї Сільвії і бога Марса.

4

Карфаген заснували фінікійські колоністи з міста Тіра в IX ст. до н. е. (814 р.). Отже, зіставлення часу падіння Трої, яке мало місце в кінці XII ст., з заснуванням Карфагена – явний анахронізм.

5

Натяк на зруйнування Карфагена римлянами в 146 р. до н. е.

6

За греків. Юнона була на боці греків під час Троянської війни. В «Енеїді» вона далі переслідує троянців.

7

Троянський царевич Паріс присудив яблуко краси Венері, через що викликав гнів Юнони і Мінерви, які претендували на титул найкрасивішої богині.

8

Предок Енея Ганімед був поставлений виночерпієм богів замість дочки Юнони – Геби.

9

Свою розповідь починає Вергілій не від падіння Трої, а з часу, коли троянці на сьомому році блукання наближалися до Італії. Попередні події викладені в II і III книгах у розповіді Енея.

10

За Гомером («Іліада», V, 329 і далі), Еней загинув би від меча грецького героя Діомеда, сина Тідея, коли б його не врятувала Венера.

11

Блага Церери – зерно, хліб, їжа.

12

Двоєрядні судна – так звані біреми – кораблі з двома ярусами весел.

13

Зброя Каїка – на кормі корабля вміщували для його відзнаки зброю.

14

Троя, яка мала ще іншу назву – Іліон.

15

Тога – національний одяг римлян.

16

Цезар – тут Октавіан Август, усиновлений Гаєм Юлієм Цезарем.

17

Поет має на увазі перемоги Октавіана над єгипетською царицею Клеопатрою.

18

Відчинені двері храму Януса показували, що римська держава веде війну, зачинені – що мирний час.

19

…сина шле Майї… – тобто бога Меркурія, вісника богів.

20

Котурн – високе мистецьке взуття.

21

…птах… Юпітерів… – орел.

22

Аналогічно в «Одіссеї» Гомера (VII, 39 і далі) Афіна окутує Одіссея туманом, щоб він непоміченим увійшов до міста і палацу Алкіноя.

23

Голова коня була викарбувана на карфагенських монетах як емблема міста.

24

Вергілій переносить на карфагенські стосунки римський звичай вести засідання сенату в храмах богів.

25

Неповний вірш. Таких в «Енеїді» – 58.

26

Батечко тевкрів – Еней, проводир троянців.

27

Мармур із острова Пароса вважався найкращим.

28

Римляни вважали карфагенян віроломними.

29

Стріли Тіфея – громи Юпітера. Названі так тому, що Юпітер уперше громом убив велетня Тіфея. Цим порівнянням зображено всемогутність бога любові.

30

Іопас грав… – Іопас оспівує виникнення світу і життя на землі, подібно як Орфей в «Аргонавтиці» Аполлонія Родоського.

31

Син Аврори – Мемнон, ватажок ефіопів.

32

Улісс звинуватив Паламеда в зраді, знайшовши у нього сфальшований лист троянського царя Пріама і гроші, що закопав у його наметі сам Улісс. Греки вбили Паламеда (див. рядок 90).

33

При вирушенні в Трою греків затримала буря в Авліді; щоб мати благополучне плавання, за провіщанням оракула, вони принесли в жертву дочку царя Агамемнона – Іфігенію (за міфом, Артеміда замінила Іфігенію ланню і взяла дівчину в Тавріду).

34

Ітакієць – Одіссей, правитель острова Ітаки.

35

Митець-лиходій – той же Одіссей-Улісс.

36

Стародавні греки і римляни посипали голови жертовних тварин перед тим, як зарізати, мукою, грубо меленою і змішаною з сіллю, та прикрашували їх стрічками.

37

…до Пелопових мурів… – до Аргосу і Мікен на Пелопоннесі. Мури ці побудував Пелопс.

38

Опис загибелі Лаокоона та його синів, задушених велетенськими зміями, що їх наслали розгнівані боги. Лессінг у славнозвісній праці «Лаокоон» порівнює Вергілієве зображення з античною скульптурою – групою Лаокоона (знайденою в Римі в 1506 р.), яку створили родоські скульптори в І ст. до н. е. – Агесандр, Полідор і Афінодор, і досліджує питання різниці між літературою й образотворчим мистецтвом.

39

Трітоніда – тобто Мінерва, зображення якої стояло в Трої.

40

Морський бог Нерей, як і Нептун, має в руках тризубець – символ влади над морем.

41

Греки, які повернулись після втечі, дізнаються про обман за різницею в мові.

42

Бойовий прийом римських легіонерів: римські солдати тримали над головою щити так, що краї їх заходили один за один і могли захистити від будь-якої зброї.