Всего за 105 руб. Купить полную версию
Еморі не надто ввічливо щось буркнув.
Ти мусиш поїхати до Брукса і замовити кілька пристойних костюмів. Окрім того, нам потрібно поговорити сьогодні ввечері або завтра. Я хочу докладно знати про твоє здоровя геть усе, ти, мабуть, зовсім занедбав серце і сам про це не здогадуєшся.
Еморі подумав: яким поверховим було нашарування його власного покоління. Окрім миттєвого відчуття соромязливості, він усвідомив, що його давній дитячий звязок з матірю не переривався ані на хвилину. (Хоча перші декілька днів він вештався садом та вздовж берега в стані покинутої самотності, знаходячи якусь апатичну відраду у викурюванні сигарет «Bull» у гаражі в компанії одного із шоферів.)
Шістдесят акрів маєтку були поцятковані старими і новими альтанками, фонтанами і білими лавами, які виринали подекуди із гущавини; там також кублилось постійно зростаюче сімейство білих котів, вони блукали між клумбами і вимальовувались уночі на фоні чорних силуетів дерев. На одній із таких тінистих стежин Беатріс врешті зловила Еморі, після того, як містер Блейн усамітнився за звичкою на весь вечір у своїй бібліотеці.
Дорікнувши йому, що він її уникає, вона втягнула його в довгий тет-а-тет при місячному сяйві. Її краса захоплювала його він знаходив у собі стільки її рис, яка витончена її біла шия і плечі, граційність заможної трицятилітньої жінки.
Коли у мене стався нервовий зрив, вона говорила про це, як про подвиг, лікарі сказали мені (її голос перейшов на довірливі нотки): якби хоч один чоловік так затято пив, як я, він би вже давно знищив себе ущент, мій любий, і вже зійшов би в могилу
Еморі скривився і подумав: цікаво, як би ці слова сприйняв Фроґґі Паркер.
Знаєш, трагічно продовжувала Беатріс, у мене були сни дивовижні видіння. Вона притиснула долоні до очей. Я бачила бронзові ріки, їхні хвилі омивали мармурові береги, і велетенські птахи ширяли повітрям строкаті із райдужним пірям. Я чула дивну музику і наростаючий гул варварських труб Ти що?
Еморі пирснув.
Що таке, Еморі?
Не зважай, продовжуй, Беатріс.
Отой сон повторювався і повторювався: сади, що пишніли барвами, проти яких наш сад просто ніщо, місяць, що безупинно гойдався, не блідий, як узимку, а золотіший за місяці літньої ночі.
А зараз ти як почуваєшся, Беатріс?
Загалом краще, ніж будь-коли. Але ніхто не розуміє, Еморі! Я знаю, що не можу пояснити це тобі, але це так
Еморі був зворушений. Він обійняв матір і легенько потерся об її плече.
Бідолашна Беатріс, бідна моя Беатріс
Але ж розкажи мені про себе, Еморі! У тебе, мабуть, були жахливі два роки?
Еморі спочатку думав збрехати, але наважився говорити, як є.
Ні, Беатріс. Я цікаво провів час. Я пристосувався до смаків довкілля, став буденним (він сам себе здивував цими словами, і уявив, як би витріщився Фроґґі).
Беатріс! раптово вигукнув він. Знаєш, хочу поїхати вчитись в іншу школу. Всі в Міннеаполісі їдуть вчитись десь-інде.
На обличчі Беатріс зявилось занепокоєння.
Але ж тобі лише пятнадцять!
Так, але всі їдуть кудись у пятнадцять, і я хочу, Беатріс.
Беатріс запропонувала відкласти цю розмову. Але через тиждень вона таки вшанувала його відповіддю:
Еморі, я гадаю, що ти маєш вирішувати сам. Якщо ти так хочеш можеш їхати.
Справді?
Скажімо, у Сент-Реджис у Коннектикуті.
Еморі відчув раптове піднесення.
Усе вже домовлено, продовжувала Беатріс. Тобі варто поїхати. Я б воліла, щоб ти поїхав до Ітона, а потім у Оксфорд до Церкви Христа. Але зараз це виглядає малоймовірним. Наразі залишимо питання з університетом відкритим.
А що ти будеш робити, Беатріс?
Це лише Господь відає. Здається, моя доля доживати віку в цій країні. Ні, я ані трохи не шкодую, що я американка, більше того, жалкувати про це то для дуже вульгарних осіб. Я відчуваю, ні, я впевнена, що ми могутня, зростаюча нація, однак, вона зітхнула, я часом думаю, що життя моє мало б згаснути ближче до древньої, зрілої цивілізації, землі, де літня зелень змінюється осінніми багряними кольорами Прикро, що ти не був за кордоном, але ти хлопець, і тобі, мабуть, краще дорослішати «під крилами білоголового орлана» це правильний вираз?
Еморі кивнув. Вона б не оцінила його ідею щодо японської навали.
Коли я зможу поїхати до школи?
Наступного місяця. Тобі треба буде вирушити заздалегідь, щоб здати екзамени. Потім у тебе буде вільний тиждень. Синку, я хочу, щоб ти декого відвідав на Гудзоні.