Всего за 69.9 руб. Купить полную версию
А брати за той час найнялися до якогось пана фірманити, пастушити, орати. Доїхав туди Вилупок і теж найнявся. Як побачили його брати, то ще гірше почали зневажати.
Думали брати, думали, як би позбутися меншого брата, і надумали сказати панові, ніби Вилупок може таке зробити, чого ніхто в світі не робив.
Пішов один з братів до пана і каже:
– Наш Вилупок хвалиться, ніби він може роздобути такого когута, що кожної години кукурікає стільки раз, скільки годинник показує.
Кличе пан Вилупка до себе і говорить:
– Чув я, що ти можеш привезти мені такого когута, якого на світі нема. Кожної години він стільки разів піє, скільки годинник показує.
– Не чув я про такого когута, пане, – відповідає Вилупок, – а хто чув, той і привезти може.
Пан вислухав Вилупка чемно, а тоді показав у вікно:
– Подивися на тих повішених – як не привезеш мені того когута, і тебе таке чекає. Я їх повісив за непослух.
Пішов Вилупок до лошака, гладить його і гірко плаче.
– Чого плачеш, побратиме? – питає лошак.
– Біда, повісить мене пан, – відповідає хлопець. – Брати набрехали, ніби я можу привезти такого когута, що піє кожної години по стільки разів, скільки годинник показує.
– Не журися, – каже кінь. – Кажи панові, най дає торбу грошей.
Дав пан гроші, Вилупок осідлав коня і поїхав.
Приніс його кінь на море, а там стоїть крамниця.
Каже лошак:
– Іди до корчми і купи сувій полотна.
Купив хлопець сувій полотна, взяв під пахву і далі поїхали. Від’їхали недалеко, а тоді лошак каже:
– Я дмухну на полотно, а тоді кидай його на воду.
Лошак дмухнув, Вилупок кинув полотно на воду, й зробився міст.
– Голку не загубив, ту, що баба дала? – питає лошак. – Коли не загубив, кидай позад себе, аби забилася в полотно.
Кинув Вилупок голку, і рушили полотняним мостом.
Їдуть, а полотно попереду розмотується, а ззаду змотується знову в сувій.
Переїхали на другий берег, взяв хлопець полотно під пахву – і далі в дорогу.
Довго чи недовго мандрували, а під лісом побачили хату.
Каже лошак:
– В отій хаті живе баба, в неї сидить на поді той когут. Іди, просися на ніч. Баба засне, а ти ще почекай, поки собака, який бабу стереже, вийде надвір і все обнюхає. Тоді тихенько вийди, пристав драбину і лізь за когутом. Злови його за дзьоб, аби не заспівав і біжи з ним до мене.
Зробив хлопець, як радив лошак, впустила його баба до хати на ніч, а він не спить, чекає, коли баба засне. Вже й захропіла стара, але хлопець почекав ще, коли собака все обнюхає. Тоді вийшов з хати, приставив драбину, взяв когута за дзьоб – і тікати. Прибіг до лошака, сів на нього – і гайда до моря.
Та зболіла рука, в якій тримав когута, і хотів хлопець перейняти його в другу руку, але випустив дзьоб, і когут запіяв.
Почула баба свого когута, побила собаку, що не догледів, а тоді сіла на ступу і – доганяти.
Чує Вилупок великий гуркіт за спиною.
– Що бачиш позаду? – питає лошак.
– Бачу вогняну хмару.
– То баба за нами женеться. Дай дмухнути на щітку, кидай її позад себе.
Зробив хлопець, як радив лошак, і позаду зробився ліс густий, як щітка. Баба залетіла в ліс, зачепилася за дерево, і лапка в ступі зламалася.
Закричала баба:
Грабочок рубається, лапка тешеться, і баба сідає на ступу, далі мчить.
Оглянувся Вилупок, а баба вже перейшла ліс:
– Дай дмухнути на гребінь і кидай його позад себе, – каже лошак.
Кинув Вилупок гребінь, і стали позаду гори льодовиті, ковзкі, як скло.
Ковзала баба, падала, але таки видерлася на гору, з’їхала з неї і далі за Вилупком женеться – ось-ось зловить.
Але то вже було коло самого моря. Кинув хлопець сувій на воду, й зробився міст. Як був на мості, голку позад себе кинув. Їде, нитку тримає у руці, той міст зразу забирає за собою. А баба думала, що міст залишиться, та й разом зі ступою залетіла в море і втопилася.
Щасливо перебрався хлопець на другий бік і приїхав до свого пана.
Почули брати, що Вилупок привіз когута, і ще більше злість почала їх мучити. Пішов один з них до пана:
– Хвалився брат, – каже він, – ніби таку скрипку бачив, якої в цілому світі нема: хто почує її – чоловік, звір, чи птах – усі танцюють.
Ще й не відпочив добре Вилупок з дороги, а вже кличе його пан.
– Збирайся, – каже, – у дорогу і привези мені ту скрипку, що в цілому світі такої нема, і хто почує її гру – чоловік, звір чи птах, – усі танцюють. Як не дістанеш – голова на палю.
Прийшов Вилупок до лошака сумний-пресумний.
– Чого сумуєш, побратиме? – питає лошак.
– Та брати набрехали панові про скрипку, про яку я й не чув. Пан наказав дістати йому цю скрипку.
– Не сумуй! – каже лошак. – Скажи панові, хай дає торбу грошей.
Дав пан торбу грошей, і поїхав Вилупок на своєму лошакові чарівну скрипку здобувати.
Їде він, їде, минає села й міста, ліси й гори і доїхав до моря.
Сказав лошак:
– Тепер зайди до крамниці й купи льняного повісма та смоли.
Купив хлопець, що треба, полотняним мостом переїхали море, а тоді лошак і каже:
– Облий мене смолою і обліпи повісмом.
Зробив хлопець, як наказав лошак, і далі їде.
Доїхав до хатини – без вікон, ще й на курячій лапці. Входить Вилупок туди, а в ній старезна-престарезна баба.
– А чого ти, шинку, хочеш? – прошипіла стара.
– Бабусю, голубко, дозвольте мені переночувати у вашій хатині, – проситься хлопець.
– Лягай на припічку під комином, – каже баба.
Ліг він, попробував, як буде спатися, а через якийсь час виходить надвір.
– Ти куди? – питає стара.
– Піду, бабусю, коневі їсти дам.
– Йди, лише швидко, бо чаш шпати.
Приходить він до лошака, а той каже:
– Скрипка в баби під головою. Коли почуєш, що перший сон зламав стару, тихенько всувай руку й з-під подушки витягай скрипку. Але неси її в одній руці, а смичок у другій, аби не доторкнутись, бо тоді скрипка заграє, баба прокинеться й перетворить тебе у звіра.
Ліг він, чекає, чекає, аж чує – баба захропла. Тихенько запхав руку під подушку, добув скрипку. Тоді її в одну руку, а в другу смичок і тихенько вийшов. Сів він на коня – і гайда до моря.
Але зболіла рука, хотів перейняти скрипку й смичок з руки в руку, смичок доторкнувся до струн, і скрипка заграла. Тої ж миті прокинулася баба, сіла на віник і погналася за Вилупком. Доганяє вона їх, намагається схопити за вуздечку, а кінь відхилив голову. Баба схопилася за повісмо, а воно в руках залишилося. Так баба хапалася не раз, і поки доїхали до моря, цілого коня обскубла. А на море Вилупок кинув сувій полотна, виїхав на міст, кинув голку, баба за ним – і втопилася.
Приїхав Вилупок із чарівною скрипкою до пана, а брати, як побачили це, то ще більша злість взяла їх.
– Бачите, пане, який наш брат дивний, – кажуть. – Він ще хвалився, ніби знає таку царівну, що красуня над усіма красунями й мудра над усіма мудрими.
Пан як почув про таке, то й відпочити Вилупкові не дав.
– Ти хвалився, – каже, – ніби знаєш найкрасивішу й наймудрішу царівну. Або ти мені її здобудеш, або загинеш.
Пішов хлопець до лошака сумний-пресумний.
– Чого сумуєш? – питає лошак.
– Як мені не сумувати, коли брати набрехали панові, що я можу привезти ту царівну, що найкраща й наймудріша на світі.
– Це вже біда, – каже лошак. – Але якось буде. Іди скажи панові, хай дає торбу грошей.
Дав пан торбу грошей, і вибрався Вилупок у путь. Їде він, їде, доїхав до крамниці, що коло моря, а лошак каже:
– Іди й купи столик, два крісла, люстро, капелюх півбілий-півчорний, сукню піврожеву-півжовту і великі чоботи – щоб один був синій, а другий червоний.
Купив усе хлопець, що лошак сказав, і поїхав, куди поніс лошак, – до старої порохнявої верби з величезним дуплом.
– Постав столика, на столик люстро, біля стола два крісла, сукню повісь на одне крісло, чоботи положи на друге.
Підготував усе Вилупок, а лошак порадив йому, що далі робити, й пішов пастися.
Заліз Вилупок у дупло. Бачить – русалки купаються. Викупалися, причесалися, а одна каже:
– Сестриці, дивіться, що на березі!
Вийшли вони на берег, обходять усе, оглядають, а найкраща і наймудріша захотіла поміряти людське вбрання, одягла сукню – ніяк не підходить. Спереду – один колір, а ззаду – інший. Крутилась, крутилась перед дзеркалом – нічого не може зробити. Одягла капелюшок – не підходить. Почала вона в дзеркалі чоботи приміряти. Гарно, але чоботи різні. Роззула вона один чобіт, а тоді обидві ноги в один запхала й почала стрибати. Коли обернулася спиною до верби, Вилупок з дупла вискочив і зловив її.