Всего за 130 руб. Купить полную версию
Кожен робить свою роботу.
Усі на своїх місцях.
І обходиться без провокацій.
Щойно прийшло розуміння, що їхній пост на Грушевського насправді передова, неоголошена лінія фронту, Павло заспокоївся. Навіть перестав перейматися незатишною сльотою, зате ясніше уявив день, коли все нарешті скінчиться. На Майдані нікого й нічого не буде вже в пятницю. Субота-неділя наведення порядків та завершення прибирання ялинки. З понеділка там уже їздитимуть машини, ніби нічого не було.
Павло запланував у якийсь із відгулів сходити з малою до ялинки. Діти люблять таке.
Ще й із Дідом Морозом сфотографується. Безкоштовно. Нєфіг гроші платити, покаже посвідчення той ряджений ще й сам доплатить, аби не чіпали.
Може хрін із ним, дасть артистові заробити. Їм же Палич премію обіцяв по завершенню, за хорошу роботу. Нехай підніметься чоловік, не шкода.
Наступні кілька годин пролетіли, на диво, швидко.
Наказ бійці почули близько сьомої, коли мокрий сніг уже засипав товсте скло шоломів і доводилося постійно зчищати білі пластівці руками, немов автомобільними двірниками. Та Коновал відчув раніше надто активно заворушилися пацани-вевешки спереду. Щойно сині бушлати по команді синхронно та злагоджено розтеклися в різні боки, немов відкриваючи широченні ворота, Павло посунув уперед першим.
Він не намагався бігти. Просто рухався трохи швидше за інших. Між Коновалом та іншими беркутівцями, котрі йшли позад нього клином, «свинею», утворилася невеличка, на перший погляд, шпарка.
Коновал не вправився, як туди кинулися строкато вдягнені чоловіки, відсікаючи його від решти бійців.
Побачивши впритул біля себе зовсім молоде лице, не налякане, швидше зосереджене, так, ніби хлопець завзято виконував важливу для себе роботу, Павло не відчув небезпеки. Навпаки, язик засвербів зауважити цьому та іншим, аби поскидали з себе рюкзаки. Так чи інакше доведеться відступати, повертатися, показувати спини, тікати. Бруківка на Грушевського ковзала від насипаного снігу, наплічники не дозволяли до пуття тримати рівновагу. А наздогнати та схопити будь-кого з них для бійців не було проблемою простягни руку, чіпляй наплічник за ручку, смикай, ось тобі й полонений.
Та коли відчув тиснуть, відсовують до тротуару, і далі до підмурованого пагорба, зрозумів: довкола нема жодного свого. Лише чоловіки зі стрічками та рюкзаками, над чиїми головами теліпаються розгорнуті прапори.
Коновал не злякався.
Не бачив, кого тут боятися.
Завченим, відпрацьованим сотні, як не тисячі разів за час служби, рухом виставив перед собою прямокутний щит.
Відгородився від нападників.
Потім потіснив їх.
Голосно вигукнув, намагаючись перекричати загальне гудіння:
Розійшлись! Не провокуйте! Ідіть геть, я сказав!
Молодого, у каптурі та вязаній шапочці, уже не було. Навпроти виріс вусань, здер із голови шапку, закричав, дивлячись просто на щит:
Ти будеш стріляти? Кажи є наказ? Ти стрілятимеш у своїх?
Сам застрелься! гаркнув Коновал. Не провокуйте! Розійшлися, з дороги геть!
Ясно! вусань махнув шапкою, повернувся до натовпу боком. Він готовий стріляти! Вони всі готові стріляти! Ганьба!
Ганьба! Ганьба! дружно й злагоджено підхопили довкола.
Тут же молодий голос, десь ззаду, дуже схожий на жіночий, тільки захриплий, прокричав:
Банду геть!
Це так само підхопили. Вусань, ще раз махнувши шапкою, ураз кудись подівся. Натомість навпроти затиснутого з трьох боків бійця зявилися інші, з фотоапаратами й навіть двома телекамерами.
Не провокуйте! укотре рявкнув Коновал, спробувавши дістати найближчий обєктив кийком.
Оператор відступив, та знімати не припинив.
Павло зціпив зуби. Зручніше перехопив свою гумову палицю. Наказу бити не чув. Та бачив себе в ситуації, коли загроза небезпеки явна. Отоваривши одного або двох майданутих, жодної інструкції не порушить.
Коновал заніс руку для удару.
Наступної миті крикливий натовп відтіснили з лівої сторони невблаганно сунули металеві щити, звільняючи Павла з короткочасного полону.
Сипав сніг, не танучи на шоломах.
Павлові хотілося, аби хоча б одному з горлопанів стало ясно: він не збирається забувати приниження.
Боєць спецпідрозділу «Беркут» ще ніколи не впирався спиною в стіну під натиском беззбройних провокаторів.
Комусь із них це має дорого обійтися. Усе одно кому. Вони ж тут усі заодно.
Значить, відповідатиме один за всіх. Не завжди Коновал буде звязаний та обмежений відсутністю відповідних наказів.
Котя. На ногах
Йому прокололи колесо.
Як, коли сталося, Котя поняття не мав. Автомайдан блокував підїзди до центру з боку Хмельницького, запрудивши машинами вулицю та зупиняючи беркутівські й міліцейські автобуси. Протрималися недовго, гайці розігнали. Хоча діяли не жорстко, швидше дозволяли водіям гаркатися з собою. Деякі навіть посміхалися, добродушно та з претензією на приязність. Словами, діями та жестами даішники давали зрозуміти: рипайтеся, хлопці, скільки хочете, на скільки вистачить часу, натхнення та бензину. Усе одно влада не у вас. І раз поки нікого не чіпають, усе добре, майже все дозволяють, значить, нема наказу. Так треба. Будемо буцатися з вами, доки хтось перший не постирає й не відібє собі роги.