Всего за 130 руб. Купить полную версию
Птаха кивнув.
Не чую.
Ззаду копнули. Та він і без того б видушив:
Є
Зробиш, що просять?
Є
Зробиш, що просять?
Зроблю.
Сам чи заїхати за тобою? З ментами домовлено. Прийдеш у райвідділ, запитаєш Драчука. Капітан Драчук, почув мене? Чи записати?
Почув.
Молоток! Та ти ж знаєш Драчука. Ти ж йому писав пояснення, залишив оцю свою адресу. Не лізь ніколи туди, де без тебе розберуться. Добре?
Птаха знову кивнув.
Тримай.
Він глянув на простягнену правицю. Не відразу, але наважився взяти її. Чекав знову вдарять чи штовхнуть. Та Щербань ривком підняв його, стукнув по плечу.
Телефон твій капітан Драчук мені так само дав. Але я вирішив краще особисто поговорити. Нормальний же ти пацан, скажи?
Скажу.
Тоді до завтра. Або не до завтра. Не сходиш до ментів, ми знову зустрінемося.
Супутники Ігоря повернулися в машину першими. Сівши за кермо, він опустив скло.
Пташук!
Ну?
Тебе в школі Птахою поганяли?
Птахою.
Бач. Я й це знаю. Слухай, Птахо, ще. Ми не бандити, ще раз кажу. Нема бандитів, давно. Я тренер у спортклубі. Граф та Батон зі мною працюють. Просто як би тобі сказати він клацнув пальцями, допомагаючи собі знайти потрібні слова. Треба розвязати проблему. Розумієш треба, Птахо, так швидко, як оце зараз. Є практика.
Птаха промовчав.
Коли машина відїхала, зрозумів ненавидить сам себе.
За все.
1
Я тобі довіряю особисто, Коновале. Давно служиш, зарекомендував себе.
Він стояв перед командиром і терпляче чекав, поки скінчиться прелюдія.
Чекати Павло Коновал умів, за що діставав від дружини Ольги регулярно. Коли влаштовувався в «Беркут», обіцяли не лише зарплату й премію манили квартирою. Хай одна кімната, усе одно краще, ніж третій рік у гуртожитку. З них півтора з дитиною, донечкою.
Коли приїздить із Бобрика теща, узагалі ховайся. Хазяїнові доводилося спати на розкладачці. Нікого не хвилювало, що в нього був важкий напружений день, знову якісь бандерлоги каламутили воду, доводилося стояти в оточенні годинами, чим далі тим частіше до глупої ночі, поки все не розсмокчеться. Бійці щоразу могли зачистити територію за кілька хвилин, для того ж спеціально навчені. Але наказу не отримували.
З кожним разом такий розклад сильніше дратував і бісив Павла Коновала.
Змалечку любив давати здачі. Навіть якщо супротивник був несерйозним. Що, здавалося б, небезпечного можна чекати від ботаніка, шклявого маминого синка із зівялими мязами? Через такого можна й треба просто переступати. Ба, ні! Такий, отримавши по шиї, замість качатися й готуватися до реваншу, каже своїм батькам, як у суді, правду, тільки правду й нічого, крім правди. Чесно здаючи, хто образив. Обурені батьки так само не намагаються домовитися напряму. Вони йдуть до шкільного начальства, ніби директор чи класна керівничка, недолюблена таранька в окулярах, здатні зробити так, щоб нахабний розумник більше не діставав від неврівноваженого Коновала стусанів. На такий удар треба відповідати негайно розбивати носа, ламати пальця, у крайньому випадку руку.
Ось так виглядає здача в Павловому розумінні.
Превентивний захід.
Слабак повинен зрозуміти неправильна поведінка щоразу тягтиме за собою нове каліцтво. І уникнути цього рано чи пізно доведеться лише в один спосіб: зачинитися у своїй квартирі, виходячи на вулицю лише з медичною метою, подихати повітрям. Пересуватися лише перебіжками. Звичайно, на таке не піде ніхто, усі хочуть почувати себе вільно, ходити й не озиратися. Що ж, таке право мають, бо живі люди.
Павла Коновала ніхто цьому спеціально не навчав. Він не вважав себе зовсім дурним, та й, треба визнати, навіть недруги не сприймали його повним відморозком. Так, у ньому жила агресія, яку хлопець ще з дитинства й отроцтва не надто прагнув приховати глибоко. Повага до себе і неможливість будь-яких, навіть найдрібніших провокацій на свою адресу були єдиним прийнятним способом спілкування з довколишнім світом.
До цього він дійшов сам.
І вже в сьомому класі фраза: «Не провокуй мене!» стала для нього чимось на зразок чіткої життєвої позиції.
Адже справді, головне не дражнити, не зачіпати, не діставати. Тобто не робити й не говорити при ньому речей, які для нього особисто неприйнятні. Отже, дратують. Тож після того, громадяни, не ображайтеся за наслідки.
Самі винні.
З огляду на це, улаштовувався в «Беркут» не лише через гарантовану кімнату в гуртожитку, що робило фастівського хлопця киянином із реєстрацією. Не тільки обіцянка розвязати квартирне питання. «Беркут» наводить порядок. І кожен, хто провокує, цей порядок порушує. Аби відновити статус-кво, бійці-беркутівці й отримують заробітну платню.
Щоправда, гроші Павло Коновал звик діставати за зроблену роботу.
Якщо громадяни порушують не лише заведений порядок, а й певний баланс, коли сильний керує, а слабший слухняно махає гривою, і не отримують за це належної відсічі, вони знахабніють. Коновал не знав, хто конкретно сказав безкарність розбещує. Та, дивлячись на погано керовані гурти обурених і агресивних, розумів правоту цих слів.
Хочеш чогось добитися пиши листа тому начальству, яке здатне розвязати питання. Стій у чергах. Закуси губи до крові, добивайся свого законним шляхом, для того існують судові інстанції. Але ні, обовязково треба гуртуватися на вулицях чи майданах, качаючи свої, нікому більше не потрібні права.