Треба стежити, щоб до цього мало доступ якомога менше сторонніх людей. Смерть річ дуже інтимна. Померлому «хочеться», щоб поруч в останній земний час була найближча йому людина. Першою при труні, останньою біля хреста. Якщо є сили (а їх треба знайти), треба перебути разом в одній кімнаті. А непрошених гостей все одно не уникнути. Є люди з некрофільськими замашками, яких хворобливо ваблять такі події. Вони відвідують усі похорони в околиці й захоплено потім смакують подробицями.
Не виключено, що інколи навідуються ворожки, щоб непомітно заволодіти якоюсь річчю небіжчика це згодиться для відьомських чарів. Як їх упізнає Ержі-нейні? Вони рідко приходять уночі. Скориставшись клопотами рідних, починають чимось допомагати: перебирають квіти, поправляють покривало, збирають пух чи волосини.
Приходять раптово й так само несподівано зникають. Ні поминки, ні читання Псалтиря їх не цікавлять, на противагу бідним сусідам, що просто користуються нагодою попоїсти.
Одним словом, смерть багатьом вигідна. І декому покращує життя.
Мертві однакові всі, зате які різні коло них живі!
Матері просять пасемця волосся й обрізки нігтиків дітей.
Один молодий чоловік, після того як обмила й зачесала його дружину, цілу фотоплівку відзняв. І лише тоді попросив одягати. Незворушний такий, замислений.
Хлопець на похорон нареченій приніс повний «дипломат» косметики. Мусила сусідку-перукарку брати з собою. Бо той зажадав, щоб дівчина виглядала в труні, як її кумир Надя Ауерман. А було, що «круті» привозили для наведення останнього макіяжу спеців з Дебрецена. Щупленькому горбатенькому дідикові вигляд конгресмена зроблять. Це коштує сто доларів, тоді як стара Горватка рада й десяти гривням.
Приходять раптово й так само несподівано зникають. Ні поминки, ні читання Псалтиря їх не цікавлять, на противагу бідним сусідам, що просто користуються нагодою попоїсти.
Одним словом, смерть багатьом вигідна. І декому покращує життя.
Мертві однакові всі, зате які різні коло них живі!
Матері просять пасемця волосся й обрізки нігтиків дітей.
Один молодий чоловік, після того як обмила й зачесала його дружину, цілу фотоплівку відзняв. І лише тоді попросив одягати. Незворушний такий, замислений.
Хлопець на похорон нареченій приніс повний «дипломат» косметики. Мусила сусідку-перукарку брати з собою. Бо той зажадав, щоб дівчина виглядала в труні, як її кумир Надя Ауерман. А було, що «круті» привозили для наведення останнього макіяжу спеців з Дебрецена. Щупленькому горбатенькому дідикові вигляд конгресмена зроблять. Це коштує сто доларів, тоді як стара Горватка рада й десяти гривням.
За потенційних мертвяків борються живі. І місця під майбутні могили продаються, і мармурові надгробки на будь-який смак. Сервіс дійшов до того, що поховати себе можна заживо оплатити похорон наперед, з музикою та імпортним катафалком. Одна жінка пять днів ховала від людей мертву матір чекала її пенсію. Скільки оцту довелося перевести Ержі-нейні, щоб приглушити запах! До речі, якщо потрібно чекати довше до поховання, біля тіла не можна класти квітів.
Усяке було на її довгому віку. Було, що сімя сектантів після всіх приготувань попросила її понести тіло до комори. Там уже було викопано могилу Усякого набачилася. І синці на тілі, і рани на животі після смерті «від інфаркту». Але що їй до того, її діло маленьке: затулила очі, підвязала підборіддя, обмила, поголила, підстригла, якщо треба, зачесала, одягла. Гребінець, ножиці, пудра, тональний крем весь її нехитрий реманент.
Гріх згадувати, але були й курйози. Син-бізнесмен привіз батькові на похорон «фінський» костюм. А тут дощ піджак умить розлізся, як промокашка. Іншим разом обмивала старого «тюрягу». Тіло, як у ящірки, усе в татуюваннях. Дружок покійного каже: «Півлітра, бабко, ставлю, якщо нарахуєш усі 100». Вона знайшла лише 99. Тоді той відтягнув повіку на оці, а на ній виколотий павук.
Люди іноді поводяться смішно в своїй скорботі. Деякі пориваються покласти до могили якусь річ, значущу для померлого. Одна жінка любовно засунула під бік чоловікові пляшку дорогого коньяку: «Планував на день народження випити». Інші не дають глибоко копати яму, бо там буде сиро.
Ержі-нейні і важко, і легко у своїй роботі. Легко, бо ніхто з клієнтів зауваження їй не зробить. Ходить майже на всі похорони. Просто кортить глянути збоку на свою роботу. Часом щось підправити доведеться. Родина в такий час не помічає дрібниць. Хоча які це дрібниці, людина раз лише відходить. А в неї око метке. Та й що лукавити, на поминках хоч попоїси нормально. Хоча бідність уже досягає і мертвих. Усе частіше обходяться без білизни і взуття. А перед спусканням труни в землю буває, що й покривало заберуть. Живим ще прислужиться.
Похорони нині різні, як і люди. Одному трояндами й герберами всіюють останню путь, у яму кидають пляшки шампанського та жмені «рафаелло». Іншого виряджають у запраній сорочці й у фанерному ящику. Селяві, у цвинтарну браму легко вміщаються і циганський віз, і мерседес. Ці ворота достатньо широкі ніхто не прослизне мимо.
І ця жінка сотні разів входила сюди зі своїми мерцями. Їхній чорний ангел.