А Рабіко прийняти? спитав Педріньйо.
Прийняти, я гадаю. Він поступово виховається
ЧАСТИНА ДРУГА
Маркіз де Рабіко
Розділ перший
Семеро поросят
Їх було семеро. Авжеж, ми всі знаємо, що «сім» число чарівне, воно повторюється в казках та в прислівях, тільки їх і справді було семеро, і всі руденькі, з біленькими плямами. Коли мати водила їх на прогулянку, то всі семеро чвалали за нею статечно, один за одним хро, хро, хро
Дні минали, поросятка росли, а як виростали, то потрапляли
До школи, я знаю!
До школи, та тільки до пічної
Ой, яка шкода!
Ну безперечно. Життя поросяти незавидне Бавиться собі на лужку, веселе, кругле, мов кулька. Донна Бента подивиться і скаже:
Настасіє, наша сусідка Додока сьогодні з нами обідатиме. Я гадаю, ось той підійде! і вкаже на бідолаху.
Негритянка прийде з коритом:
Паць-паць-паць!
Дурненькі подивляться, прибіжать і нумо жвакати. Тут вона саме нахилиться і хап за ногу «ось того»
Та ви гадаєте, всі семеро братів так і потрапили до печі?
Помиляєтесь: один залишився
Ну, хто, ви думаєте?.. Ви вгадали. Рабіко! Він уцілів, бо вважався за Кирпиного друга, вона з ним бавилася, коли він був ще зовсім маленький.
Ти не хвилюйся, «вона» тебе не займе, сказала якось Кирпа своєму другові, розуміючи під «нею» тітоньку Настасію. І сказала один раз назавжди.
Відтоді Рабіко перестав звертати увагу на буркотливі погрози тітоньки Настасії: «Засмажу ось тебе, якщо будеш тут вештатися під ногами», і гуляв по всьому садку із зухвалим виглядом. Він підходив навіть просто до дверей кухні і бабрався у покидьках під самим носом у тітоньки Настасії, наїдаючись всілякими смачними речами, аж навіть живіт у нього ставав круглий, як мячик, і тоді засинав на сонечку так солодко, як уміють засинати тільки свині хро-о! Уві сні він здебільшого нічого не бачив, а коли-не-коли бачив Емілію в новому червоному платті.
Розділ другий
Граф де Кукурудзо
Якось Кирпа сказала Емілії:
Еміліє, хочеш вийти заміж?
Не дуже, відповіла лялька, та й женихів тут путящих нема.
Як нема! розгнівалася Кирпа. А Рабіко? Чим не жених?
Емілія затупотіла ногами і заявила, що за такого ледацюгу не вийде нізащо в світі.
Кирпа посміхнулася:
Ти помиляєшся, Еміліє! Він і ледащо, і свиня лише на вигляд, а взагалі він маркіз. Його одна зла фея заворожила і перетворила на свиню, а свинею він залишиться, доки знайде чарівного персня, який міститься у череві в одного червячка. Тому Рабіко все риє землю рильцем: це він полює на того червячка
Емілія замислилася:
А ти певна, Кирпо, що він, коли розворожиться, буде не така свиня?
Ну, звичайно, цілком певна! Це ж мені все його батько розповів, граф де Кукурудзо, дуже поважна особа Він до нас у гості збирається: просити твоєї руки для свого сина.
Емілія думала, думала, думала і сказала:
Ну гаразд, я згодна, хай цей батько приїде. Я вийду за Рабіко, але тільки залишуся жити тут, у домі, і не переїду до нього в свинарник, поки він не перетвориться на маркіза. Добре?
Прекрасно! сказала Кирпа. Тоді піди переодягнися, а то граф де Кукурудзо скоро буде тут. Він уже вийшов з дому. Одягни своє нове плаття, червоне горошком, чуєш?
Поки лялька переодягалася, Кирпа побігла в садок шукати Педріньйо. Він був зайнятий їв цитрини.
Хутчіш, Педріньйо! гукнула Кирпа. Зроби мені ловкенького графа з кукурудзяного качана щоб був показний і в капелюсі. Я сказала Емілії, що зараз приїде батько нашого Рабіко просити її руки для сина, що Рабіко фея заворожила, що він розворожиться, коли знайде перстень у череві червячка
І ця дурненька повірила?
Атож, і сказала, що гаразд, вийде заміж, але тільки не піде до свинарника, а житиме тим часом у нас
Педріньйо зробив усе, що просила сестра, взяв товстенький качан, з якого вже вийняли зернята, але зверху ще залишилося кілька сухих лусочок, що дуже добре заміняли комір, приробив йому ручки, ніжки, голову з очима, носом, ротом і капелюхом. І пішов сватати Емілію.
Тук-тук-тук!
Хто там? відгукнувся з-за дверей Кирпин голос.
Це знаменитий граф де Кукурудзо завітав у гості до сеньйори Емілії, повідомив Педріньйо.
Тук-тук-тук!
Хто там? відгукнувся з-за дверей Кирпин голос.
Це знаменитий граф де Кукурудзо завітав у гості до сеньйори Емілії, повідомив Педріньйо.
Зачекайте хвилинку, зараз відчиню, відповідала Кирпа.
Граф увійшов.
Кирпа зустріла його вельми любязно:
Дуже рада, дуже рада, сеньйоре графе! Беріть, стільця, будь ласка, сідайте. Я щаслива познайомитися з татом маркіза де Рабіко! А як поживає його мама графиня?
Я вдівець відповів граф і зітхнув.
О, щиро співчуваю! А як ваша мама почуває себе?
Граф знову зітхнув:
3 нею скоїлося нещастя
Яке? Розкажіть, прошу.
Її зїла ваша безрога корова, пояснив граф, витираючи лусочками свого коміра дві сльозинки, по одній в кожному оці.
Сердешна! зажурено сказала Кирпа.
Цієї хвилини у дверях показалася Емілія у червоному платті.
Сеньйоре графе, сказала Кирпа, дозвольте мені відрекомендувати вам вашу майбутню невістку, сеньйору Емілію. Подивіться, вона вам подобається?
Граф підвівся, зняв капелюха і вклонився Емілії.
Я буду щасливий прийняти в лоно своєї родини таку благородну сеньйориту, сказав він, відразу видно, що вона прекрасна дівчина. І дуже вродлива. Мені здається, що вона навіть красивіша за рябу курочку з вашого двору, улюбленицю тітоньки Настасії