!
Я теж так вважаю. Шкода, що ти не вмієш хвицатися, ми б її разом
В цьому місці розмови Кирпа, яка слухала, сховавшись за завіскою, вийшла.
Що це таке, Еміліє? Ти збожеволіла?..
Ні, я просто пакую чемодани, бо збираюся переїхати з цього дому. Тут мене ображають всякі баби
Та куди ж ти збираєшся, дивачко? Гадаєш, так легко влаштуватися десь?
Я переїду до Хлопчика-Мізинчика. Коли я йому тоді подарувала зламану люльку, він сказав: «Сердечно вам вдячний, донно Еміліє. Мій дім завжди відчинений для вас. Буду щасливий вас бачити». Прийшов час скористатися його запрошенням. Я переїжджаю до нього.
І ти гадаєш, що вмістишся в його убогому домку?
Хіба ти забула, що він ось такий малесенький, твій Мізинчик?
?
Ах, не подобається? Ну, ото ж бо воно! Між іншим, це ще одна причина, чому я хочу поїхати з цього дому. Може, вона з деревяний коників також уміє печеню робити, хіба ми знаємо, правда ж? Вона яких тільки страв не приготує!
!
Я теж так вважаю. Шкода, що ти не вмієш хвицатися, ми б її разом
В цьому місці розмови Кирпа, яка слухала, сховавшись за завіскою, вийшла.
Що це таке, Еміліє? Ти збожеволіла?..
Ні, я просто пакую чемодани, бо збираюся переїхати з цього дому. Тут мене ображають всякі баби
Та куди ж ти збираєшся, дивачко? Гадаєш, так легко влаштуватися десь?
Я переїду до Хлопчика-Мізинчика. Коли я йому тоді подарувала зламану люльку, він сказав: «Сердечно вам вдячний, донно Еміліє. Мій дім завжди відчинений для вас. Буду щасливий вас бачити». Прийшов час скористатися його запрошенням. Я переїжджаю до нього.
І ти гадаєш, що вмістишся в його убогому домку?
Хіба ти забула, що він ось такий малесенький, твій Мізинчик?
Емілія притулила палець до чола, поринувши в глибокі роздуми. Так, справді, вона мало не зробила величезну дурницю: якби вона переїхала до Мізинчика, то їй, можливо, довелося б спати надворі, просто неба, наражаючись на небезпеку можуть напасти дикі звірі, такі, як сови й кажани А що вона панічно боялася кажанів та сов, то і вирішила залишитися.
Гаразд, я залишаюсь, але тобі доведеться подарувати мені нове плаття з бантом і навіть, можливо, з оборками. Подаруєш?
Подарую, бісеня, подарую, тільки з однією умовою.
З якою?
Що ти попросиш пробачення у тітоньки Настасії. Я зараз у кухні була вона дуже засмучена: у неї ж таке добре серце ні з ким сваритися не любить.
Примирення відбулося негайно, причому Емілія умудрилася тут же випросити у тітоньки Настасії її улюблену шпильку синю з голубкою. У тітоньки Настасії було три таких, з голубками: одна синя, друга зелена, а третя якась пістрява. Емілія вже давно мріяла про таку шпильку, так сильно мріяла, як тільки може мріяти лялька, занадто вже їй ці голубки подобалися, такі ніжні, милі!..
Розділ пятий
Жоан Уяви Собі
Після перемиря тітонька Настасія зачинилася у кухні, щоб спокійно і не поспішаючи вирізати брата Буратіно. Приблизно за годину вона зявилася на веранді зі своїм шедевром.
Готово! Не такий вже дуже гарний, але, по-моєму, показний! сказала вона, неприховано милуючись своїм мистецьким витвором.
Почулося загальне розчароване «ах!». Ні, просто неможливо було уявити собі щось потворніше, ніж цей нещасний деревяний чоловічок: руки росли у нього звідкись з середини тулуба; ноги якось не стояли і розїжджа-лися в різні боки; ніс скидався на сірник, а голова о! голова була схожа на зімятий плід кажу і прироблена до тулуба кривим цвяхом, який ще до того ж вилазив із спини обовязково наштрикнешся!
Педріньйо засмутився:
Який жах, тітонько Настасіє! Таж ти якогось виродка зробила! Ганьба для нашої родини!
А дерево дуже стогнало, коли ти робила чоловічка? запитала Кирпа.
Ай зовсім мовчало сказала тітонька Настасія засмучено.
Нічого не розумію! хвилювався Педріньйо. Адже колода так стогнала, коли я її рубав, а цей кусок дерева мовчить, наче мертвий! Тут щось криється.
Граф, що читав свою «Алгебру» в кутку, почувши такі слова, закліпав і втрутився в розмову, висловивши такий науковий погляд:
Я дотримуюся такої думки: для того, щоб брат Буратіно ожив і заговорив, треба на нього дмухати. В стародавніх переказах індіанців Бразілії часто зустрічається такий мотив: якщо дмухнеш на мертве тіло, то воно оживає. Я дотримуюся тієї ж думки, що
Я також дотримуюся підхопила Емілія, яка цієї хвилини ввійшла, по-моєму, якщо дужче дмухнути, то Жоан Уяви Собі обовязково оживе.
Всі повернулися до неї вкрай здивовані:
Що це за такий Жоан Уяви Собі? Що ти ще вигадала, Еміліє?
Жоан Уяви Собі найкраще імя для брата Буратіно, впевнено відповіла лялька.
Чому?
Жоан тому, що так у нас в Бразілії звуть багатьох хлопчиків. А Уяви Собі тому, що все вже тут доведеться собі уявляти Уяви собі, що він зовсім не виродок. Уяви собі, що у нього на спині нема цвяха. Уяви собі
Досить, Еміліє. Імя дуже підходяще, сказала Кирпа, скоса позираючи на брата Буратіно, ти маєш рацію. Краще імя і не вигадати.
Досить, Еміліє. Імя дуже підходяще, сказала Кирпа, скоса позираючи на брата Буратіно, ти маєш рацію. Краще імя і не вигадати.
Всі погодилися, що так воно і є і що Емілія краща «вигадниця імен» у всьому домі.