Наступний день також розпочався з вихору перетворень. Тільки й чути було: «Повернися, перевернися, на що бажаю, обернися», то справа, то зліва, то зверху, то знизу. Навіть гордий Педріньйо, що не вмів ні до кого підлещуватися, намагався у всьому догодити Емілії, розмовляв з нею незвичайно ласкаво і був дбайливий над всяку міру; він начебто боявся Емілії ще часом перетворить на що-небудь Одне слово, Емілія почувала себе всесильною. «Хай мені пришлють хоч ягуара, казала вона, я тільки один раз змахну і перетворю його на що хочу на муху, на метелика, на солодку булку».
Та всяке щастя коли-небудь закінчується Граф, який завжди все знав, розкрив Емілії таємницю: чарівна сила всіх чарівних паличок не вічна, кожна з них дійсна лише на певне число перетворень, здебільшого випадків на сто. Після ста змахів вона сама перетворюється і перетворюється на звичайнісіньку палицю.
Довідавшись про це, Емілія мало не заплакала з розпачу. Граючись у «повернися-обернися», вона розтратила вже майже всю силу палички і як по-дурному, любі мої, як по-дурному! перетворюючи навіть камінці, тріски, мух соромно згадати!.. На думку графа, який розумівся на математиці, надто після того, як полежав на полиці між «Алгеброю» та «Арифметикою», палички могло вистачити ще перетворень на тридцять, не більше. Інакше кажучи, Емілія витратила сімдесят на всякі дурниці. Тепер їй доведеться витрачати те, що залишилось, якомога ощадливіше. І Емілія, тяжко зітхаючи, дістала свій заповітний кошик, де зберігала улюблені речі, і сховала туди чарівну паличку майже на останньому подиху
Було близько пятої години, і Емілія разом з Кирпою і Педріньйо відпочивала в затишку під деревом, як раптом
Що це там таке? запитав Педріньйо, показуючи пальцем на стежину, що вела до їхнього будинку. Здається, це сусідські діти?
Так, справді, то були сусідські діти, ціла юрба хлопчаків, що наближалися до Будинку Жовтого Дятла, і чогось наближалися бігом і голосно репетуючи.
Я все розумію! скрикнула Емілія. Вони довідалися про мою чарівну паличку і хочуть напасти на нас
В одне з перетворень вона перетворила хруща на хлопчика і в метущні забула знов переперетворити його, і, звичайно ж, він утік і розплескав усім в окрузі про чарівну паличку. Хлопці, природно, розпалились і зявилися юрбою віднімати її.
Що робити? Опір був даремний сили противника складалися чоловік з двадцяти. Вихід був один: перетворити противників на що-небудь. Але, щоб перетворити двадцять хлопчиків, треба було витратити двадцять змахів; значить, з тридцяти перетворень залишиться десять
Не хочу! заволала Емілія. Не хочу витратити майже весь запас моїх перетворень на цих гидких хлопчаків
Ах, не хочеш? сказав Педріньйо. Тобі ж гірше! Вони віднімуть паличку, і ти нічого не будеш варта.
Емілія, страшенно засмучена, зрозуміла, що доведеться поступитися. Але й тут вона знайшла спосіб заощадити хоча б один змах.
Ну, так ось: я перетворю девятнадцять хлопчисьок. А одного ти покладеш на лопатки. Чи, може, двох подолаєш?
Педріньйо заявив, що подолає. Хай вона перетворює вісімнадцять.
Хлопчаки були вже близько. Навіть можна було почути вигуки, як-от: «Чарівна паличка моя!», «Ні, моя!» або: «Хто відібє, тому і дістанеться!» то був голос більшості.
А на що перетворювати? запитала Емілія.
На мух! запропонував Педріньйо.
небезпечно ще перепаде від батьків. Сеньйор де Сільва поскаржиться бабусі і Треба затримати його надовго. Але як?
От що, сказав Педріньйо: Пустити ми тебе не пустимо, поки ти не заприсягнешся, що нічого не розповіси татові й мамі.
Присягаюсь! сказав Жукінья.
Тоді давай з нами гратися. Згоден?
Питати хлопчика, чи хоче він гратися, це все одно, що питати кота, чи хоче він молока. Переможений з радістю погодився і пішов додому тільки ввечері. Проводжав його майже весь Орден Жовтого Дятла, крім графа, у якого дуже боліла нога.
До побачення, Жукінья, приходь частіше!
А можна привести мою сестру Кандоку?
Обовязково приводь!
Так мирно закінчився другий «перетворювальний день». Проте на третій Емілію ждали ускладнення: сусід, батько вчорашнього полоненого, все ж вивідав таємницю у сина видно, вже дуже причепився, дорослі це вміють. І, звичайно, тати і мами девятнадцяти хлопчиків рано-вранці зібралися гуртом і зчинили крик.
Хай вона поверне нам наших дітей, або ми її виженемо звідсіль!
Жахливе становище, сказала Емілія і наморщилася: Хлопчаків девятнадцять, а змахів лишилося одинадцять Еге-е
Та скоро лялька посміхнулася. Здається, вона знайшла вихід. Треба розкласти на землі девятнадцять предметів один по одному. Десять перетворити знов на хлопчаків, а по решті змахнути паличкою разом р-р-р-р-р!..
Скликайте батьків, я готова! сказала Емілія.
Операція з єдиним змахом вдалася на славу. Девятнадцять хлопчаків кинулися в обійми своїх батьків, а чарівну паличку, що вичерпала свою силу, було покладено на почесне місце серед інших дивовижних предметів, які Емілія збирала для свого домашнього музею.
ЧАСТИНА ПЯТА
Брат Буратіно
Розділ перший
Брат Буратіно
Бідна бабуся! сказав якось Педріньйо. Вона вже нам усі казки розповіла. Ми її вичавили, як достиглий плід кажу.