Яка оригінальна країна!.. Бабуся тут, бабуся там скрізь самі бабусі та й годі
Кіт Фелікс знову трошки збентежився, та все провадив далі, хоч не таким спокійним тоном, як давніше.
Я підійшов до бабусі і ввічливо запитав: «Чи не знаєте ви, сеньйоро»
І т. д. і т. ін., сказала Емілія. І що ж вона відповіла?
Кіт Фелікс, ще більш зніяковівши і з острахом поглянувши на Емілію, сказав:
Вона відповіла: «Такого шевця ніколи і не було, котику. Казка та й годі».
Ну, а далі ж що? заспішила Емілія, зрозумівши, що оповідач щось не може дати собі раду.
І я я тремтячим голосом замурмотів кіт, залишив шукати цю землю і зайнявся іншими справами.
Запала прикра мовчанка. Цього разу всі були зовсім збиті з пантелику. Донна Бента здивовано подивилася на внучку, але Кирпа тільки знизала плечима. Тітонька Настасія зітхнула і руками розвела, а Педріньйо, задерши голову, почав уважно вивчати дошки стелі. Лише Емілія рішуче поглянула прямо в лице котові. Зморщивши свого носика, вишитого нитками муліне, вона презирливо скривилася і співуче промовила:
Не варто, знаєте, їхати так далеко, щоб розповісти таку, вибачте на слові, безглузду історію. Я, наприклад, відколи мене пошила тітонька Настасія, нікуди зовсім не виїжджала, та, запевняю вас, можу розповісти що-небудь набагато цікавіше.
Тоді ходімо спати, сказала донна Бента, підводячись, а наступного разу розповідатиме Емілія. Вона ж у нас таки розумниця.
І Кирпі теж довелося погодитися:
Так, хоч вона весь час переривала, але для ляльки, пошитої на селі з ганчіря, вона міркує досить розумно.
Емілія була в захваті від свого успіху. Та цієї хвилі граф де Кукурудзо вибив головою покришку і, пильно дивлячись на кота Фелікса, сказав:
Ні, вже пробачте, наступного разу розповідатиму історію я. І це буде історія про одного пройдисвіта і самозванця.
Розділ пятий
Граф розповідає історію
Наступного ранку тітонька Настасія повідомила новину в курнику не вистачає одного курчати. Було дванадцятеро, а стало одинадцятеро.
Як дивно здивувалася донна Бента.
Мабуть, лисиця унадилася або кіт який приблудний, зауважила тітонька Настасія. А яка шкода, сеньйоро, загинуло найбільше курча, півник рябенький, знаєте?
Коли діти довідалися про те, що сталося, Педріньйо сказав:
Добре б улаштувати пастку, а ще краще порадитися з графом. Він недавно читав книжку про Шерлока Холмса.
Пішли до графа. Він вислухав повідомлення і посміхнувся з виглядом досвідченого шпига:
Дайте цю справу мені. Я огляну місце злочину і проведу розслідування.
І насправді, граф провів у курнику цілий день. Спочатку він дослідив порох на долівці курника і знайшов кілька волосинок невідомого походження. Потім переговорив з батьками потерпілого показним рябим півнем і чорною куркою.
Наступного ранку тітонька Настасія прийшла сказати, що загинуло ще одне курча. Донна Бента засмутилася: так скоро весь курник розкрадуть.
Ну, а що ж Педріньйо? з досадою сказала вона Адже обіцяв вислідити злодія.
Висидіти? перепитала тітонька Настасія, Та вони з графом усе сидять та сидять в курнику, але досі нічого не висиділи.
А Педріньйо з графом у цей час радилися.
Моя думка, сказав Педріньйо, що це лисиця.
Я вважаю, що про лисицю тут нічого й говорити, відповів учений шпиг. Я все оглянув найретельніше і знайшов якусь волосину, що явно не належить ані лисиці, ані лісовому щурові опосуму, ні щурові домашньому, звичайному.
Тоді кому ж?
Це мені невідомо. Я повинен вивчити цю волосину під мікроскопом. Зробіть мені мікроскопчик, будьте ласкаві.
У бабусі є бінокль. Може, згодиться?
Повинен згодитися. Принесіть, будьте ласкаві.
Педріньйо збігав додому і приніс бінокль донни Бенти. Граф-шпиг поклав волосину під бінокль і довго вивчав. Потім виголосив:
Я сподіваюся, що натрапив на слід злодія
Хто ж він?
Я ще не можу сказати остаточно, але ми маємо до діла, здається, з твариною чотириногою з родини котячих. Ідіть, будь ласка, гратися і залишіть мене на самоті. Мені треба зробити висновок з моїх досліджень, і вважаю, що до вечора проблему буде розвязано.
Педріньйо пішов гратися, залишивши графа, що поринув у глибокі роздуми.
День стояв погожий, і донна Бента, сидячи на своєму низенькому стільці з підпиляними ніжками, шила Кирпі плаття, а Кирпа допомагала їй засилювати нитку в голку і крутити ручку швацької машинки.
А Емілія? Емілія погойдувалася у своєму гамаку на веранді, поринувши у спогади про вчорашній успіх, коли раптом кіт Фелікс, що проходив повз ганок, присів на задні лапи і, виводячи хвостом ліниві зигзаги, так і впявся в неї очима.
Чого це ви на мене так пильно дивитеся? невдоволено запитала Емілія. Ніколи не бачили, чи що?
Кіт іронічно посміхнувся і пронявчав:
Такої поважної, як сьогодні, ніколи. Неначе якусь перемогу здобули.
Емілія гойднулася в гамаку і промимрила:
Заздрісний на чуже щастя зазіхає.
Кіт відповів з величезною зневагою:
Цього тільки бракувало, щоб знаменитий кіт Фелікс заздрив ганчіряній ляльці, яку пошила якась старанегритянка
Заздрісний на чуже щастя зазіхає, повторила Емілія. Я таки лялька, а ось ви справжнісінький облудник, зрозуміло?
Чому це?