Всего за 93 руб. Купить полную версию
6. Раптом здибую по дорозі свого друга Сократа! Сидить він на землі, нужденний, крізь дірявий плащ проглядає голе тіло, блідий, мов стіна, годі й упізнати його, одне слово, він справляв враження злидаря, що випрошує милостиню на перехрестях вулиць. Хоч я його чудово знав і дружив з ним, проте, бачачи в такому жалюгідному стані, я на мить завагався, а тоді підійшов ближче: - Гей! Мій Сократе! - кажу,- що з тобою? Як ти виглядаєш? Яка ганьба! Вдома тебе давненько оплакали як небіжчика, твоїм дітям провінційний суд призначив опікунів. Твоя жінка, справивши жалобні поминки, від тривалого горя й скорботи змарніла, ледь не виплакала своїх очей, а батьки змушують її вийти заміж удруге, мовляв, лише весіллям виженеш із дому смуток. А тим часом ти постаєш тут передо мною, на превеликий сором, як якась страхітна примара з того світу! - Арістомене(15),-відказує він,- клянуся, ти не уявляєш, якими підступними є вибрики долі, які примхливі її ласки і раптові удари.
Тут Сократ клаптиком своїх полатаних лахмавів затулив лице, зашаріле рум'янцем сорому, а решту тіла відслонив від пупа до страмного місця. Я не міг далі стерпіти такого жалюгідного видовища нужди й приниження, подаю йому руку й допомагаю встати.
7. Але той, як був з затуленою головою: - Залиш,- каже,- мене у спокої! Дозволь Долі насолоджуватись своєю здобиччю, яку вона піймала в свої кігті.- Нарешті я домігся того, що він таки пішов зі мною. Негайно одягаю [22] його, чи то пак прикриваю сяк-так його голизну однією з двох моїх шат, силоміць затягую в лазню. Там даю йому мазі, старанно зішкрябую з нього товсту вертву бруду. Причепуривши як слід, сам втомлений, забираю вкрай охлялого Сократа, насилу веду в заїзд, там його постіллю зігріваю, досита нагодовую, вином пригощаю, розмовою звеселяю. А там зав'язалась невимушена балачка, посипались жарти й ущипливі дотепи, щоправда, все це в межах пристойності, коли раптом друг, зітхнувши тяжко, як не лупоне себе по чолу з усієї сили, аж загуло: - Ой, лишенько моє! - вигукнув він,- в яку я халепу попав, а все через те, що люблю хвалені гладіаторські видовища. Як сам добре знаєш, я вирушив у Македонію задля доброго заробітку. Коли після десяти місяців вертався додому вже з повним гаманцем, неподалік від Ларісси(16) охопило мене непереборне бажання потрапити на гладіаторські видовиська коротшою дорогою. По дорозі у відлюдному міжгір'ї напали на мене прокляті розбійники, обдерли дочиста, тільки з душею випустили. Прибитий горем, добрався я до однієї шинкарки, на ім'я Мероя, немолодої, але ще досить милолицьої жінки. Розповів я їй про свою довгу подорож, про тривожні переживання і пограбування по дорозі додому. Вона,- треба визнати,- прийняла мене напрочуд гостинно: безплатно нагодувала смачною вечерею, а потім, охоплена нестримною хіттю, затягнула мене до свого ліжка. Але після того, як ї з нею переспав лише один раз, одразу вскочив у безвихідну біду, гіршу від зарази: тож навіть ті лахмани, які добрі розбійники мені залишили, щоб я не ходив голим, довелось їй віддати і навіть ті мідяки, що їх заробив як носильник, поки ще сили були. Ось так добра жінка і злощасна Доля і довели мене до такого стану, в якому ти щойно стрів мене.
8. - Ну що ж,- кажу я,- ти заслуговуєш іще й гіршої долі, якщо взагалі може бути гірше нещастя від того, яке спіткало тебе. Бо ти домашнє вогнище й дітей проміняв на грубу хіть і підтоптану повію! - Але він поклав на уста вказівний палець і, з острахом оглянувшись круг себе, так озвався: - Мовчи, мовчи! Стережись її, бо це не звичайна собі жінка! Гляди, щоб ти не напитав собі лиха нестримним-своїм язиком! - Тьху! - кидаю глузливо,- ану викладай, у чому сила оцієї кралі з шинку! - Це відьма,- пояснює він,- і чаклунка. Вона може небо опустити, землю підвісити, джерела заморозити, горн [23] розтопити, мерців добути, богів під землю кинути, зорі погасити, а самий Тартар(17) освітити! - Мій голубе,- перебив я його.- Облиш нарешті оцей трагічний тон і не роби похмурої гримаси, а розмовляй зі мною просто, звичайною мовою.- Хочеш,- запитує,- я розповім тобі одне чи два, а то навіть і безліч чудес, які, вона здійснює. Розпалити до себе любовну жагу не тільки в своїх земляків, а й у жителів Індії, двох Ефіопій(18), мало того, навіть у тих, що населяють край світу,- це для неї справжня дрібниця, дитячі забавки! Тепер послухай, що вона витівала на очах у всіх.
8. - Ну що ж,- кажу я,- ти заслуговуєш іще й гіршої долі, якщо взагалі може бути гірше нещастя від того, яке спіткало тебе. Бо ти домашнє вогнище й дітей проміняв на грубу хіть і підтоптану повію! - Але він поклав на уста вказівний палець і, з острахом оглянувшись круг себе, так озвався: - Мовчи, мовчи! Стережись її, бо це не звичайна собі жінка! Гляди, щоб ти не напитав собі лиха нестримним-своїм язиком! - Тьху! - кидаю глузливо,- ану викладай, у чому сила оцієї кралі з шинку! - Це відьма,- пояснює він,- і чаклунка. Вона може небо опустити, землю підвісити, джерела заморозити, горн [23] розтопити, мерців добути, богів під землю кинути, зорі погасити, а самий Тартар(17) освітити! - Мій голубе,- перебив я його.- Облиш нарешті оцей трагічний тон і не роби похмурої гримаси, а розмовляй зі мною просто, звичайною мовою.- Хочеш,- запитує,- я розповім тобі одне чи два, а то навіть і безліч чудес, які, вона здійснює. Розпалити до себе любовну жагу не тільки в своїх земляків, а й у жителів Індії, двох Ефіопій(18), мало того, навіть у тих, що населяють край світу,- це для неї справжня дрібниця, дитячі забавки! Тепер послухай, що вона витівала на очах у всіх.