Слово «тітушки» Івани десь уже встигли почути і знали його значення. Але вони скоротили до трьох слів визначення Вікіпедії. В розумінні Іванів тітушка це політизований проплачений пацан.
З ними проводили розяснювальні бесіди, давали рознарядки. Казали, що можуть бути провокації від наколотих апельсинами націоналюг, можуть бути сутички з лівими, правими, центральними, верхніми, нижніми.
Нікуди не треба ходити без наказів, слухатися тільки тих, хто платить бабло. «Хто дає бабло, той може дати в табло», пояснювали бригадири.
Так Івани тупо простояли три дні, цокаючи копитами і ботаючи рилами, лузаючи посланим богами насінням. Під час однієї зі щоденних медитацій на синій колір І-два стояв і думав, що люди поділені на дві категорії. Одні мислителі, величні нематеріальні пасіонарії, а інші приземлені, збиті, меркантильні й успішні маркетологи.
Але він думав не такими словами. Він думав іншими, так: «У когось Мазда, а у когось Ахурамазда». Що таке Ахурамазда, і з яким насінням його лузати, І-два не знав, але це слово у нього чомусь було антиподом японського автомобіля.
На третій день стояння, а саме двадцять девятого листопада, їх почали активно розгруповувати і надавати вказівки.
Одній групі пацанів наказали купити горілки, піти на Євромайдан і пригощати людей до того часу, поки люди там не напються, і їхнє хрюкання не скрутиться у свинячий хвіст. А для фіксації свинячих хвостів у Антимайдану завжди знайдуться десь в бардачку репортери російських каналів.
Іншій групі роздали металеві невеличкі палиці й наказали піти побити вітрини кількох магазинів на Хрещатику. «Вітрини не плутати з Беркутом», нагадували їм керівники.
Ще одній групі сказали піти і прямо провокувати націоналюг і бандерлогів на бійку. За додаткові сто гривень.
Ще інших міліція посадила у два автобуси й повезла в бік Банкової. Так, ніби тітушки це нові працівники адміністрації Президента.
І-раз, І-два та І-три потрапили в групу, якій наказали піти на Євромайдан і познімати на відео бруд, сміття, потрощені лавки, витоптаний газон, активних крикунів «банду геть» і «смерть ворогам», провокації пяних студентів, групування бомжів у підземному переході, проституток у вишиванках тощо.
Сімом тітушкам видали відеокамери. Вони весь вечір ходили Євромайданом і знімали різні відео, але нічого провокативного зняти не вдалося.
О 22:00 вони зустрілися з їхнім бригадиром, він дав хлопцям по двісті гривень, як і було домовлено. Також він запропонував їм за сто додаткових гривень на душу побути тут всю ніч і продовжувати час від часу знімати на відео все кримінальне і провокативне, що буде помічене на Євромайдані.
І-три довго знімав Руслану, бо любив її хіт, з яким вона виграла Євробачення. Мало того, він памятав, як вона ще у девяностих босою виграла пісенний конкурс «Словянський базар». А виграти базар це честь для нормального пацана.
Близько третьої години ночі на площі лишилося дуже мало людей, сцену чомусь зібрали, Руслана десь звалила, хлопці підійшли до єдиного намету, в якому розливали чай. Набрали у волонтерки бутербродів і відійшли до сходів за Стелою помовчати одним мозком на трьох про гуманізм.
Близько третьої години ночі на площі лишилося дуже мало людей, сцену чомусь зібрали, Руслана десь звалила, хлопці підійшли до єдиного намету, в якому розливали чай. Набрали у волонтерки бутербродів і відійшли до сходів за Стелою помовчати одним мозком на трьох про гуманізм.
Івани в глибині душі були гуманістами. Вони вважали, що коли людину бють і вона не відбивається, то ця людина прихильна до того, хто її бє, ця людина погоджується з тим, щоб її побили. Тому вони не цуралися бити нікого. Івани, в їхньому розумінні, були справжніми гуманістами.
На Майдані панувала глибока ніч це час, коли помічаєш речі, на які б ніколи не звернув увагу вдень. Ось біля намету ворушить губами в самотній молитві чоловік з великим золотим хрестом, що висить на грудях. Ось під сходами цілуються студент зі студенткою, і їхні губи ворушаться так, як і губи церковника ніби в молитві.
З ліхтарів вулицею пирскало світло. Світло це те, що розєднує сліпих і зрячих. Адже якби його не було, то усі були б незрячими. Можна сказати, що Бог створив усіх людей однаковими, а світло їх розєднало.
Гопники Івани собі мирно тусувалися посеред натовпу в кількасот людей. Вони були дуже голодні, Майдан їх у сенсі їжі рятував. Хлопці саме зібралися пити чай та їсти бутерброди, які їм приніс І-три.
Але тут почалася катастрофа. Та катастрофа, про яку напишуть усі світові ЗМІ, про яку будуть говорити на кожній кухні, в кожному скверику, яка спонукає до смертей, сліз, криків, болю, війни. І до розуміння, що любов навіть у найдобріших серцях і головах може поступитися ненависті.
І навпаки що ненависть може виснажити тебе настільки, що любов сама тебе заповнить.
Івани сьорбнули перший раз і з-за рогу, з боку Інститутської, вибіг беркутівець. А за ним ще кілька десятків. У військовій формі, з блискучими чорними касками на головах, з кийками в руках, у бронежилетах і захисних щитках на ліктях та колінах. «Беркут» набігав раптово й швидко за кілька секунд бойовики наблизилися до натовпу людей студентів, дівчат, журналістів, активістів, які чергували тут за Україну, за волю. Ну, а як тут обійтися без пафосу?