Що ж трапилося?
Насправді, я й не знаю, бо, як вже сказала, я втекла. Але Деррі пізніше мені розповіла, що вийшла Джинкс і вивільнила руки та ноги. Той тип опинився в палаті інтенсивної терапії в клініці, а Ларрі довелося шукати нову роботу. З тієї ночі Джинкс оголосила полювання на Ларрі.
Зрозуміло, Белло. Ви дуже нам допомогли. Я вам вельми вдячний.
Для тебе завжди готова, здоровило вона перервала свій голос Мей Вест хихотінням.
Тепер, Белло, я скажу вам повертайся в темряву, а коли дорахую до пяти, вийде Саллі та запамятає з цієї розмови рівно стільки, скільки сама захоче.
Він порахував, і вийшла Саллі, роззирнулася довкола й її почало трусити.
Все цей головний біль, докторе Еш. Нічого не можу з цим вдіяти.
Ви памятаєте те, що сталося сьогодні в кабінеті?
Вона поглянула навколо дещо враженим поглядом.
Я просто прийшла сюди і сиділа, хіба ні?
Ви відключилися, Саллі. Ви не памятаєте нічого, що відбулося під час того, як ви були без свідомості?
Ні, сказала вона. Я ніколи такого не памятаю.
Нам варто над цим попрацювати, сказав він. Тоді він переповів те, що й Нолі та мені, про налагодження ліній комунікації між нами. Тільки так ми зможемо побороти амнезію.
Саллі похитала головою.
Вибачте, докторе Еш. Ви все розповідаєте мені про цих людей, і я намагаюся прийняти цю ідею. Але глибоко всередині я думаю, що насправді не вірю у все це. Вибачте.
Її губи тремтіли. Вона ледь стримувала плач.
Не варто вибачатися, Саллі. Інші психіатри, які працювали зі своїми пацієнтами з множинною особистістю, виявили, що перший захист пацієнта від лікування це майже завжди заперечення. Тому я не здивований, що ви не вірите. Але ви повинні готувати себе до того, що рано чи пізно доведеться визнати існування інших.
Я намагатимуся, докторе Еш, але це важко.
Запамятайте, Саллі, ви все життя створювали ці лінії захисту. Ті стіни не заваляться тільки тому, що ми просто на них посурмимо.
Всю дорогу додому її губи рухалися. Люди обертали голови та витріщалися на неї, але тільки я чула, що вона все повторювала й повторювала у своїй голові.
Немає ніяких інших. Є тільки я. Я єдина особа. Немає ніяких інших. Є тільки я. Я єдина особа. Немає ніяких інших
Господи, як же це мене гнітило.
Сім
Наступні кілька тижнів все йшло гладко. Я вибачилася перед Тоддом за свої непередбачувані зміни настрою, а він сказав, що це зайве. Саллі ходила на терапію. Белла з Нолою зявлялися на короткочасні періоди та зникали без жодних проблем. Джинкс трималася на відстані. Я керувала процесом і вже почала сподіватися, що все може залишитися так, як воно є, й, можливо, нам і не доведеться обєднуватись. Якщо я не могла стати справжньою людиною, то це був другий найкращий варіант.
А потім одного вечора після закриття «Шляху з жовтої цегли» Тодд зупинив мене на виході. Він витяг пожовану зубочистку з рота і сказав:
Саллі, я знаю, в тебе завтра вихідний, але попрошу тебе про одну послугу.
Яку? спитала я.
Ти ж знаєш, під час сезону кінних перегонів я влаштовую рекламні кампанії для організаторів урочистих заходів на Нью-Йоркському іподромі.
Я кивнула.
Ну от, а під час зібрання на День памяті[56] перед останнім забігом ми завжди переодягаємо одну кралю в жокея. Ну, знаєш, шовк, шолом, окуляри. Ми називаємо її «Бетті Вінз[57]». Дівчина, яка зазвичай цим займалася, щойно повідомила, що захворіла, тож Еліот запропонував твою кандидатуру.
Що мені доведеться робити?
Бетті Вінз просто походжає туди-сюди на платформі, яка їде по треку перед останнім заїздом, співає кілька пісень які їй забажається і витягує виграшні білети з барабана. За це отримаєш пятдесят баксів.
Що мені доведеться робити?
Бетті Вінз просто походжає туди-сюди на платформі, яка їде по треку перед останнім заїздом, співає кілька пісень які їй забажається і витягує виграшні білети з барабана. За це отримаєш пятдесят баксів.
Агов, мені не треба платити за послугу.
Та хрін з ним, це ж частина бізнесу. За це платить іподром. Вечір проведемо там, на місці. Я покажу тобі, як там все готується. Сам виступ забере не більше пятнадцяти хвилин.
Я зроблю це, сказала я.
Він погладив собі рот, не зводячи з мене очей.
Ти впевнена, що все буде добре? Ну, тобто, це ж не викличе оті зміни настрою?
Я розсміялася.
Просто дай мені знати, коли засвітяться вогні рампи, й ти отримаєш свій виступ. Звучить весело.
Тодд забрав мене о шостій наступного вечора на своєму чорному «Лінкольні Континенталі Марк IV» і спостерігав за мною дуже уважно, ніби намагався розкусити, ким я була сьогодні. Він наближався все ближче до правди.
Агов, сказала я, погладжуючи бордову шкіряну оббивку салону, я ще звикну до такого.
Це проблема, сказав він, заїжджаючи в Центральний парк з боку Шістдесят шостої вулиці. Пізніше, як звикаєш до такого, машина стає звичним засобом пересування, що взагалі не відрізняється від старої пошарпаної «Шеві», але вагомі внески за кредит залишаються.
То навіщо вона тобі?
Керівник мусить козиряти.
Він плавно повернув на магістраль ФДР та попрямував у бік моста Квінсборо. Поїздка мені сподобалася. Ми трохи жартували, а тоді він почав: