Засідка! Чекали! видихнув він і додав: Я попереджав, хіба ні?
Засідка! Чекали! видихнув він і додав: Я попереджав, хіба ні?
Коломієць мовчки відмахнувся, киваючи в бік, де ще стріляли, але вже не так часто. Грак і собі зиркнув туди, голосно видихнув, щось незрозуміле процідив крізь зуби. А коли праворуч від них хруснуло і вийшов Тихий, притримуючи автомат на плечі, бій на узліссі захлинувся так само раптово, як спалахнув. Лишатися в критичній близькості до заводу вони не могли, тож Максим підвівся, махнув рукою вперед, і повстанці заглибилися в ліс, скоро перейшовши з ходи на біг. Зробивши гак, щоб обійти потенційно небезпечну місцину чимдалі, вони за годину все ж завернули в той бік, звідки прийшли.
Місце збору в подібних випадках визначалося наперед.
Та із залишками загону Східняк зустрівся раніше раптом десь попереду знову почали стріляти, і трійця, не змовляючись, без наказу рушила на звуки бою. Давно вже розвиднилося, тож зелені спини солдатів серед дерев проглядалися добре. За інших обставин Коломієць звелів би не квапитись, обережно розвідати обстановку та ще подумати, чи встрявати в сутичку. Але тепер його повела недавня поразка, кортіло взяти бодай невеликий реванш, і Максим відкрив вогонь першим, валячи ворогу в спину. Грак із Тихим, розтягнувшись лісом так широко, як змогли, теж стріляли короткими чергами, економлячи набої та рухаючись при цьому так, аби в солдатів виникло відчуття їх беруть у кільце.
Чи саме ця тактика спрацювала, хтозна. Тільки червоні запанікували, заскочені несподіваною атакою. Придалося й те, що Коломієць уже встиг визначити має справу з регулярними військами НКВС. Досвід показав: вони вміють брати масою, у відкритому бою не знають страху, їхній наступ не завжди можна зупинити. Проте тактики війни в лісах вони не навчені, і швидше дадуть собі раду на міських чи сільських вулицях або в полі. Лісів же ці вояки поки бояться, тож іще намагаються не заходити надто далеко. Чимось нагадували німецьких карателів, хоча нахабства радянські мали справді більше Максиму б цього не знати!
Коли вдалося змусити солдатів відступити, Східняк вчасно зупинився. Спокуса гнати їх далі, маючи для того дуже обмежений людський і збройний ресурс, була великою. Замість того рушив у протилежний бік, занурюючись у ліс іще глибше, і за півгодини наткнувся на своїх уцілілих солдати ледь не взяли в кільце. Побачивши перед собою чотового Довбуша, до смерті втомленого, брудного, але живого, Коломієць не стримався, підбіг, коротко й міцно обійняв.
Потім підрахували втрати. З двадцяти лишилося дванадцять, разом із Граком і Тихим.
Вони наче виросли, друже командир, пояснив Довбуш. Їх друг Опришок вчасно помітив. Першим стрелив, тут же впав сам.
А так би полізли й не вирвалися, погодився Максим. Нас усіх туди за ручку привели, мов дітей малих.
Зрада?
Я казав, укотре вліз Грак.
Без мудрих ясно, кинув Коломієць. І міркувати треба, як далі в таке не вступити. Бо не ми одні
Сказав і враз захлинувся власними словами, осяяний несподіваним здогадом.
Що? напружився Довбуш.
Та, відмахнувся Максим. Я про своє.
Голяк зрадив.
Я теж так думаю. Хоча треба перевірити.
Кому треба хай роблять. На те маємо СБ.
Маємо, маємо.
Зараз у Максимові знову прокинувся міліціонер. Думки ширяли десь далеко. Його переймало щось більше, ніж пастка, у яку втрапили явище таке саме щоденне, як і бої та втрати. Йому вдалося швидко вийти з розмови, повів залишки групи на облаштовану базу, де й мало бути місце збору. І вже потім, коли люди нарешті змогли відпочити й зайнятися собою, відійшов далі, умостився під березою.
Заплющив очі.
Знову прокрутив у голові ситуацію.
Отже, Михайло Голяк, який відгукувався у війську на псевдо Гонор, став подвійним агентом і зрадив. Це передана ним неправдива інформація про мобілізованих у Мокреці змусила повстанців прийти в засідку. План майже вдався, аби не зашкодив тому не дуже зграбний солдатик.
Ніби звичайна справа: повстанців ловлять, мов рибу сіткою, уже третій місяць.
Але, але, але
Розплющивши очі, Коломієць перевернувся на правий бік.
Потім сів, прихилившись до дерева. Пошукав і знайшов суху гілку, взяв, покрутив у руках. Різко махнувши, розсік нею повітря, аж свиснуло.
Непокоїла одна деталь, якій Максим надав значення лише тепер.
Грипс з інформацією не залишили в певному місці, як часто це водиться. Їх зі сховків забирали звязкові, передаючи естафетою далі. І отримати завдання вирушати в Мокрець міг будь-який інший командир. Адже зазвичай для НКВС не мало значення, який саме повстанський відділ оточити, загнати в пастку, ліквідувати. Є наказ випалювати вогнем увесь повстанський рух, і наказ цей послідовно виконувався.
Грипс з інформацією не залишили в певному місці, як часто це водиться. Їх зі сховків забирали звязкові, передаючи естафетою далі. І отримати завдання вирушати в Мокрець міг будь-який інший командир. Адже зазвичай для НКВС не мало значення, який саме повстанський відділ оточити, загнати в пастку, ліквідувати. Є наказ випалювати вогнем увесь повстанський рух, і наказ цей послідовно виконувався.