Жодного уявлення, похитав головою Джо Боб. Я просто подумав, що ви повинні це знати, маєте право. Мені казали, ви лише намагалися допомогти.
Я ціную твою турботу, Джо Бобе, повільно проговорив Геп. Джеймс і той, інший лікар щось казали?
Небагато. Однак вигляд мали переляканий. Я ще ніколи не бачив таких нажаханих лікарів. Мені було байдуже.
Зависла важка тиша. Джо Боб підійшов до автомата з напоями та взяв собі «Фреску»[18]. Відкрив пляшку тихо зашипіли гази і сів на свій стілець. Геп узяв серветку «Клінекс» із пачки, що примостилася біля касового апарата, витер мокрий ніс, згорнув її та сховав у кишеню свого брудного комбінезона.
Дізналися хоч що-небудь про Кемпіона? спитав Вік.
Ще пробиваємо, поважно мовив Джо Боб. У посвідченні вказано, що він із Сан-Дієґо, та майже всі папери з його гаманця прострочені на два-три роки. Водійське посвідчення вже не дійсне. У нього була «БанкАмерикарт» 1986 року випуску, і термін її дії також скінчився. Ще там лежала військова картка, тож і її пробиваємо. Якщо вірити чуйці нашого капітана, Кемпіон поїхав із Сан-Дієґо роки чотири тому.
Пішов у самоволку? запитав Вік.
Він дістав велику червону бандану, харкнув і плюнув у неї.
Поки що не знаю. На військовій картці вказано, що він має служити до 1997 року, але він був у цивільному, їхав разом із сімєю, а звідси до Каліфорнії пиздячити дай Боже, та й узагалі я сам запиздівся.
Ну, я все одно сконтачуся з рештою й перекажу їм твої слова, сказав Геп. Я твій боржник.
Атож, Джо Боб підвівся. Тільки імя моє згадувати не варто. Не хотілося б нарватися на звільнення. Твоїм друзякам не обовязково знати, хто тобі настукав, чи не так?
Ні, сказав Геп.
Ні, луною озвався Вік.
Джо Боб рушив до дверей.
Джо Бобе, з тебе рівно пять баксів, вибачливо мовив до нього Геп. Мені не хотілося б брати з тебе гроші, проте, враховуючи нинішню ситуацію
Усе окей, Джо Боб дав йому кредитну картку. Однаково платить держава. А ще в мене буде чек, щоб не думали, чого це я тебе провідував.
Поки Геп пробивав чек, він двічі чхнув.
Обережніше з цим, застеріг його Джо Боб. Літня застуда паршива штука.
А то б я не знав.
Зненацька ззаду почувся голос Віка:
Може, це зовсім не застуда.
Вони озирнулися. Вік здавався наляканим.
Коли я сьогодні прокинувся, то так чхав та відхаркувався, наче мені шістдесят, сказав він. А ще голова тріщала. Ковтнув пару таблеток аспірину, і трохи попустило, та все одно в носі повно шмарклів. Можливо, підхопили ту заразу. Підхопили те, що було в Кемпіона. Те, від чого він помер.
Геп довго дивився на нього, а коли відкрив рота, аби засипати контраргументами, знову чхнув.
Джо Боб кілька секунд дивився на них серйозними очима, а тоді сказав:
Знаєш, Гепе, мабуть, закрити сьогодні станцію не така вже й погана думка. Хоча б на день.
Геп налякано глянув на нього та спробував згадати свої докази. Проте всі вони кудись зникли. Він пригадав лише те, що теж прокинувся вранці з головним болем та закладеним носом. Ну, всі іноді застуджуються. Однак до появи того Кемпіона він почувався добре. Просто чудово.
Трьом Ходжесовим дітлахам було шість, чотири та півтора року. Молодші дрімали, а старший копав ямку на задньому подвірї. Лайла Брюетт сиділа у вітальні й дивилася «Молодих і збентежених»[19]. Вона сподівалася, що Саллі не повернеться до кінця серії. Коли справи в Арнетті йшли краще, Ральф Ходжес купив великий кольоровий телевізор, і Лайла обожнювала дивитися післяобідні серіали в кольорі. Усе видавалося значно красивішим.
Лайла затягнулася цигаркою та зайшлася тремким кашлем, ривками випускаючи дим. Сходила на кухню й виплюнула в раковину повний рот харкотиння. Вона прокинулася від кашлю, і відтоді їй постійно здавалося, наче хтось лоскоче їй горло.
Лайла повернулася до вітальні, по дорозі визирнувши у вікно, аби впевнитися, що з Бертом Ходжесом усе гаразд. Саме показували рекламу, де танцювали дві пляшки з рідиною для миття унітазів. Вона обвела поглядом кімнату й побажала, щоб і її домівка виглядала так само гарно. У Саллі було хобі: вона розфарбовувала заготівки, де ділянка кожного окремого кольору була позначена певною цифрою[20], створюючи численні картини з Ісусом, і всі вони, охайно обрамлені, тепер висіли на стінах вітальні. Їй особливо подобалася велика «Таємна вечеря» над телевізором. Саллі розповідала, що там більш ніж шістдесят кольорів, і на її завершення пішло мало не три місяці. Справжній витвір мистецтва.
Лайла повернулася до вітальні, по дорозі визирнувши у вікно, аби впевнитися, що з Бертом Ходжесом усе гаразд. Саме показували рекламу, де танцювали дві пляшки з рідиною для миття унітазів. Вона обвела поглядом кімнату й побажала, щоб і її домівка виглядала так само гарно. У Саллі було хобі: вона розфарбовувала заготівки, де ділянка кожного окремого кольору була позначена певною цифрою[20], створюючи численні картини з Ісусом, і всі вони, охайно обрамлені, тепер висіли на стінах вітальні. Їй особливо подобалася велика «Таємна вечеря» над телевізором. Саллі розповідала, що там більш ніж шістдесят кольорів, і на її завершення пішло мало не три місяці. Справжній витвір мистецтва.