Підїхали до стоянки, і Ґас махнув їм рукою. Вони помахали у відповідь.
Вибач, що вдарив тебе, Френні, стиха мовив Джесс. Я зовсім, зовсім не хотів.
Знаю. Повернешся до Портленда?
Лишуся тут, а вранці тобі зателефоную. Та останнє слово за тобою, Френ. Якщо вирішиш, що потрібен аборт, я вишкребу всі гроші, які є, та
Гра слів навмисна?
Ні. Зовсім ні. Він ковзнув сидінням до неї та нагородив її скромним, мало не цнотливим поцілунком. Я кохаю тебе, Френ.
«А я тобі не вірю, подумала вона. Чогось уся впевненість зникла та я з гідністю приймаю цю новину. Хоч на це мене вистачить».
Гаразд, ледь чутно сказала вона.
Готель «Маяк». Дзвони, як схочеш.
Окей.
Вона сіла за кермо й зненацька відчула страшну втому. Надкушений язик болюче нив.
Джесс підійшов до велосипеда, відімкнув його від перил і підїхав до неї.
Я чекатиму твого дзвінка, Френ.
Вона вичавила із себе усмішку.
Побачимо. Бувай, Джессе.
Френ увімкнула передачу, розвернулась, і «вольво» покотив стоянкою до набережної дороги. Вона бачила, як Джесс стоїть біля велика на тлі океану, і вдруге за день подумки звинуватила його в тому, що він точно знає, який має вигляд. Та замість розлютитися вона відчула легкий смуток. Френ їхала й думала, чи зможе коли-небудь дивитися на океан так, наче нічого не сталося. Язик простромив біль. Вона опустила вікно й плюнула. Цього разу слина була білою. Френ чула міцний запах океанічної солі, дуже подібний до присмаку гірких сліз.
Розділ 3
Норм Брюетт прокинувся о чверть по десятій ранку під дитячу сварку, що долинала знадвору, та музику в стилі кантрі, яка чулася з приймача на кухні.
У заношених трусах і майці він почвалав до дверей, що вели на заднє подвіря, і загорлав:
Ану позатикалися!
На кілька секунд запанувала тиша. Люк із Боббі відірвалися від предмета суперечки старого іржавого сміттєвоза і подивилися в його бік. Як і завжди, Норма розривали суперечливі почуття: з одного боку, у нього краялося серце, коли він бачив їх у поношеному одязі, який роздавала «Армія спасіння» просто як ніґерята із західного району Арнетта; з другого боку, від їхнього вигляду він так лютував, що аж трусило, і Нормові хотілося вискочити надвір та вибити з них усе лайно.
Так, татусю, покірно сказав Люк. Йому було девять років.
Так, татусю, луною озвався Боббі. Йому мало виповнитися вісім.
Норм затримався на мить, прикипівши до них лютим поглядом, а потім загрюкнув двері. Деякий час стояв і нерішуче роздивлявся купу вчорашнього одягу: речі лежали біля підніжжя обвислого подвійного ліжка. Там, де Норм кинув їх учора.
«Сучара, подумав він. Навіть лахи мої не розвішала».
Лайло! заволав він.
Відповіді не було. Він замислився, чи не шарпнути двері й не спитати в Люка, куди вона в біса поділася. Наступний день, коли роздаватимуть старий мотлох, було призначено через тиждень, а якщо Лайла перебувала в офісі служби зайнятості в Брейнтрі, то мізків у неї було ще менше, ніж він думав.
Норм не став питати в дітей. Він почувався стомленим, і в голові чулося ниття й пульсування болю. Скидалося на похмілля, та минулого вечора в Гепа він випив лише три пива. Ота аварія справжня чортівня. Мертві жінка з дитиною в автівці та водій на прізвище Кемпіон, який сконав дорогою до лікарні. Коли повернувся Геп, поліцейські, евакуатор та криворучка з похоронного бюро, що в Брейнтрі, уже встигли приїхати й поїхати. Вік Пелфрі дав свідчення за всіх пятьох. Гробар, який на додачу був ще й міським коронером, відмовився розголошувати здогади стосовно причин смерті нещасних.
Проте це не холера. І навіть не думайте лякати людей дурними балачками. Зробимо розтин, а тоді ви про все прочитаєте в газеті.
«Жалюгідний малий пиздюк», думав Норм, вбираючись у вчорашній одяг. Головний біль так розійшовся, що аж очі сліпило. І краще б малеча мовчала, інакше ґамнягатимуть уже про поламані пальці. І чого в біса школа не цілий рік?
Він подумав, чи не заправити сорочку, а потім вирішив, що президент сьогодні однаково не завітає, і почовгав на кухню в шкарпетках. Замружився проти яскравого сонячного сяйва, що лилося зі східного вікна.
Над плитою співав потрісканий приймач «Філко»:
Та сонце-сонце, скажи-но мені врешті:
Сонце, ти хлопця свого любиш?
Він людина честі.
Сонце, ти хлопця свого любиш?
Певне, якщо по місцевій музичній станції крутять подібний ніґерський рок-н-рол, справи геть погані. Норм вимкнув радіо, перш ніж це виття розкололо йому голову. Біля приймача лежала записка він узяв її та примружив очі.
Любий Норм,
Саллі Ходжес каже що їй треба щоб хтось посидів з дітьми а вона дасть мені долар. Повернуся до обіду. Зїш сосиску як зголоднієш. Люблю тебе коханий.
Норм поклав папірець на місце й трохи постояв, намагаючись осмислити прочитане. Клятий біль заважав думати. Няньчити дітей за долар. Няньчити дітей Ральфа Ходжеса.
Його мізки повільно склали докупи три основні елементи. Лайла пішла бавити трьох дітей Саллі Ходжес, аби заробити один паршивий долар, а на нього полишила Боббі з Люком. Господи, ну й кепські часи настали, якщо мужикові доводиться сидіти вдома й підтирати носи дітлахам, аби його дружина могла видряпати собі якийсь паршивий долар за нього навіть галон пального не купиш. Пиздець, а не часи.