Друг, пояснив Тед, і Боббі здалося, що от-от лусне від щастя. Не хотілося залишати його на вулиці.
Правильно, як не хочете платити за хлопця викуп, згодився Файлз. Малий, ти мені на когось схожий. На кого б це?
Боббі махнув головою, злегка перелякавшись, що може бути схожим на якогось знайомого цього Лена Файлза.
Та товстун навряд чи примітив жест Боббі. Випроставшись, він дивився на Теда.
Мені тут дітей не треба, містере
Тед Бротіґен.
Тед простяг руку і товстун її потис.
Ви ж знаєте, як у нас водиться, в такій роботі, як моя Копи пантрують постійно.
Розумію. Але він побуде тут, правда, Боббі?
Звичайно, кивнув Боббі.
Та й наша справа не займе багато часу. А оборудка вигідна, повірте, містере Файлз.
Лен.
«Звісно ж, Лен, просто Лен, майнуло в голові у Боббі. Ми ж унизу».
Як я вже сказав, Лене, хочеться зробити з вами непогану оборудку. Думаю, ви згодитеся.
Як знаєте Джиммі Джі, то знаєте, що за дрібязок не беруся, сказав Лен. Монетками хай чорні бавляться. То про що провадимо? Паттерсон Йоганссон?
Албіні Гейвуд, завтра ввечері в «Ґардені».
Очі Лена Файлза полізли на лоба. Потім його товсте, неголене обличчя розтягла посмішка.
Мамцю моя, мамо, мамочко. В цьому треба розібратися.
Обовязково.
Лен Файлз обігнув бюро, схопив Теда за руку і повів у напрямку більярдної, та зненацька різко обернувся.
Значить, старий, ти звешся Боббі, коли сидиш у хаті, задерши ноги на стіл?
Так, сер.
«Так, сер, Боббі Ґарфілд», додав би він, якби перебував деінде Та тут, унизу, вирішив, що вистачить і просто Боббі.
Знаєш шо, Боббі? Я розумію, що ці автомати, напевно, виглядають круто, і знаю, що в кишені в тебе, напевно, завалялося з один-два четвертаки, але не роби, як Адам, не піддавайся спокусі. Зможеш?
Так, сер.
Я довго не буду, сказав Тед і дозволив Ленові Файлзу провести себе попід аркою в більярдний зал. Проминаючи чоловіків на високих стільцях, Тед зупинився перемовитися слівцем зі старим, якому чистили взуття. Проти діда Джиммі Джі Тед Бротіґен мав вигляд юнака. Старий примружено глипнув на Теда, той щось сказав. Обоє розсміялися один одному в обличчя. Як на такого старигана, у діда Джиммі Джі був загонистий сміх. Тед простяг руки і з ніжною симпатією поплескав чоловіка по землистих щоках. Від чого дідусь Джиммі Джі знову зайшовся сміхом. Тоді Лен потяг Теда повз інших чоловіків на стільцях у відділений завісою альков.
Боббі стояв коло бюро, немов вріс у підлогу корінням, але про розглядання Лен не сказав ні слова, тож хлопець заходився роззиратися навсібіч. Стіни були заліплені рекламою пива і календарями, на яких були зображені дівчата майже без одягу. Одна перелазила в селі через паркан. Інша виходила з «Пакарда», підібравши спідницю так високо, що аж виднілися підвязки. По той бік бюро виднілися ще оголошення, здебільшого заперечного змісту: «НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ НАШЕ МІСТО, ПОШУКАЙТЕ РОЗКЛАД», «НЕ ПОСИЛАЙТЕ ХЛОПЧАКА НА ЧОЛОВІЧУ РОБОТУ», «БЕЗПЛАТНИХ ОБІДІВ НЕ ДОЧЕКАЄТЕСЯ», «ЧЕКИ НЕ ПРИЙМАЮТЬСЯ», «НІЯКИХ КРЕДИТІВ», «ХУСТИНКАМИ ДЛЯ ВИТИРАННЯ СЛІЗ АДМІНІСТРАЦІЯ НЕ ЗАБЕЗПЕЧУЄ» і велика червона кнопка з написом «ВИКЛИК ПОЛІЦІЇ». Зі стелі на покручених, укритих пилом дротах звисали целофанові мішечки. На деяких написано: «ЖЕНЬШЕНЬ, СХІДНИЙ ЛЮБОВНИЙ КОРІНЬ», а на інших «ІСПАНСЬКИЙ АФРОДИЗІАК». Боббі припустив, що це, можливо, якісь вітаміни. Але з якого б це дива в такому місці продавали вітаміни?
Молодик у залі, набитому ігровими автоматами, ляснув «Прикордонний патруль», відступив убік, показав машині середній палець і попростував у хол, поправляючи капелюха. Боббі вигнув палець пістолетом і націлився в хлопця. Той здивувався, та потім вишкірився і дорогою до дверей націлився у відповідь. На ходу відвязував рукави куртки.
Тут заборонено носити клубні куртки, пояснив він, помітивши витріщені від цікавості очі Боббі. Не можна навіть кольори свої нахрін показувати. Правила закладу.
А-а.
Молодик посміхнувся і підніс руку. З тильного боку долоні синім чорнилом були виведені чортові вила.
А-а.
Молодик посміхнувся і підніс руку. З тильного боку долоні синім чорнилом були виведені чортові вила.
Але в мене є знак, братику, бачиш?
Ніфіга собі!
Тату. Боббі аж млів від заздрощів. Юнак це помітив і посмішка перетворилася в білозубий вищир від вуха до вуха.
«Діаблос», бля. «Діаблос», братело, найкрутіший клуб, рулять усіма вулицями. Всі другі до сраки.
Вулицями внизу?
Ну та, а де ж ше, нахрін? Ну, будь здоров, братуха, ти мене вкалуєш. Вопше симпотний, тільки їжак довбаний до сраки.
Двері відчинилися, війнуло гарячим повітрям та вуличним шумом, і молодик зник.
Боббі зацікавив невеличкий плетений кошик на бюро. Хлопець нахилив його і зазирнув усередину. У кошику було повно кілець для ключів з червоними, синіми і зеленими пластиковими брелоками. Боббі видобув один і прочитав золотий надпис: «КУТОВА ЛУЗА. БІЛЬЯРД, ПУЛ, АВТОМАТИ. КЕНМОР, 8-2127».
Давай, малий, візьми один.
Боббі аж підскочив, ледь не скинувши кошика з брелоками.
Жінка, що увійшла тими ж дверима, що й Лен Файлз, була ще огрядніша за нього. Розмірами вона скидалася на циркову товстунку, проте ступала граційно, наче балерина. Боббі підняв очі, а жінка вже стояла поряд, нависаючи над ним. Сестра Лена Файлза, не інакше.