Змучений цікавістю, я відразу ж відкрив посилку. Там виявилася велика, важка скринька із рецикльованої деревини з випаленим на кришці логотипом. Спочатку я подумав, що всередині якийсь ексклюзивний, жахливо дорогий ірландський віскі. Такий подарунок якраз відповідав би моєму рівнянню.
Мені стало трохи не по собі. Ми з Еліс не тримали вдома міцних напоїв. Я мушу пояснити. Ми з Еліс познайомилися в реабілітаційному центрі на північ від Сонома. Я тоді вже працював психотерапевтом і хапався за будь-яку можливість набратися досвіду. Друг попросив його підмінити, а я погодився. На другий день я вів груповий сеанс, на якому була присутня Еліс. Вона зізналася, що стала зловживати алкоголем і їй треба зупинитися. Не назовсім, а поки вона не змінить життя настільки, аби воно було стабільним. Вона сказала, що ніколи не пила раніше, але після серії трагічних випадків у родині стала поводитися нерозважливо і тепер хоче взятися за розум. На мене справили враження і її рішучий настрій, і ясність суджень.
Коли я через кілька тижнів повернувся в місто, то вирішив їй зателефонувати. Я вів групу для старшокласників зі схожими проблемами і сподівався, що Еліс погодиться перед ними виступити. Про свою проблему вона розповідала чесно і прямо, але чаруюче. Мені хотілося встановити довірчі відносини з підлітками, а Еліс вони послухали б. І анітрохи не зашкодило, що Еліс займалася музикою. Потерта косуха, коротке чорне волосся, гастрольні історії; вона круто звучала й виглядала.
Коротше, вона погодилася виступити перед групою, все пройшло добре, я запросив її пообідати, потім ми подружилися, стали зустрічатися, зїхалися, ну а далі ви знаєте, я зробив їй пропозицію.
Отже, коли я відкрив подарунок від Фіннеґана, то внутрішньо зіщулився, побачивши шухлядки, схожі на футляр для страшенно дорогого алкоголю. У перші місяці нашого з Еліс знайомства вона взагалі не пила спиртного. Потім час від часу стала дозволяти собі баночку пива або келих вина за вечерею. Ті, у кого алкогольна залежність, ведуть себе не так. Однак у Еліс виходило зупинитися. Тільки пиво та вино. А стосовно міцних напоїв, то вона жартувала, що після них «дехто опиниться в тюрязі». Це важко уявити, але Еліс контролювала себе краще за всіх, кого я знав.
Я поставив подарунок на стіл. Витончений, елегантний деревяний ящик.
Однак напис на кришці був якийсь дивний.
«Договір».
Який це з ірландських віскі називається «Договір»?
Я відкрив скриньку і виявив усередині іще одну, обтягнуту синім оксамитом. У ній лежало дві дуже дорогі на вигляд авторучки, оброблені сріблом, білим золотом, може, навіть платиною. Я взяв одну і здивувався її вазі та формі. Таке дарують тим, у кого вже все є, і стосовно нас із Еліс це був дивний подарунок. Ми обидва дуже багато працювали і не бідували, звичайно, але не можна було сказати, що у нас є все. Я вже дарував Еліс красиву ручку на закінчення юридичної школи. Це була неймовірна річ, яку я замовив у приватного продавця у Швейцарії, перед тим кілька місяців витративши на вивчення асортименту ексклюзивного канцелярського приладдя. Відчуття при цьому було таке, ніби відчиняєш дверцята шафи, а за нею цілий світ. Вартість ручки я, звичайно, від Еліс приховав, щоб вона не надто засмучувалася, якщо її загубить.
Я розглянув ручку від Фіннеґана уважніше. На обгортковому папері накреслив кілька кіл, потім вивів поряд:
Дякую, Ліаме Фіннеґан.
Чорнила лягали гладенько, ручка легко ковзала папером.
На ручці було щось вигравірувано.
Але букви дуже дрібні, і прочитати напису я не міг. Я згадав, що в настільній грі, яку Еліс подарувала мені на Різдво, є лупа. Покопирсавшись у шафі, я знайшов гру і ще нерозпечатану лупу. Потім підніс ручку до світла.
«Еліс та Джек», а далі дата весілля і назва фірми: «Дункан Міллз, Каліфорнія». Зізнатися, я чекав більшого від усесвітньо відомого фолк-виконавця. Якби там був вислів, що укладає в собі всю мудрість світу, ось тоді я б не здивувався.
Я виклав на стіл другу ручку. Потім вийняв скриньку. З такого ж дерева, із такими ж витонченими завитками і написом на кришці: «Договір». Скринька здалася мені на диво важкою.
Я спробував її відкрити, але вона виявилася замкненою. Я поклав її на стіл і перевернув, шукаючи ключа. До дна було прикріплено записку:
«Еліс і Джейку. Договір назавжди з вами».
Я дивився на записку. Що б це значило?
Еліс прийшла з роботи пізно, їй треба було закінчити кілька проектів перед весіллям та медовим місяцем. Коли вона нарешті повернулася додому, для нас миттєво знайшовся мільйон справ, і ми швидко забули про подарунок від Фіннеґана.
4
Уже по перших пяти хвилинах весілля можна передбачити, як воно пройде. Якщо гості все тягнуться і тягнуться, а то і зовсім спізнюються, є ймовірність, що свято буде нудним. На наше ж весілля всі навпаки прибули завчасно. Мій дружка, Анжело Фоті, і його дружина Темі приїхали з міста швидше, ніж розраховували. Щоби згаяти час, вони зазирнули дорогою до кафе в Ґерневіллі. Там вони побачили ще чотири пари, з їхнього одягу зрозуміли, що ті теж їдуть на весілля, познайомилися і почали святкувати ще в кафе.