Можливо, він і про інші речі так погано говорив, раптом припустила Кеттрікен. Щось її тривожило. Вона перевела подих і раптом щиро зізналася: Це було ввечері у моїх покоях. Ми перед цим повечеряли, і, можливо, Регал випив зайвину. Він про тебе таке розповідав! Що ти був упертою і розпещеною дитиною і вимагав надто багато, як на своє походження. Але коли король зробив з тебе отруйника, то ти був задоволений. Регал говорив, що тобі це подобалося, бо навіть у дитинстві ти полюбляв підслуховувати, нишпорити повсюди й виконувати різні таємні доручення. Я тобі це зараз розповідаю не через те, аби образити, а щоб ти розумів, як я в це спочатку вірила. Наступного дня Регал переконував мене, що то просто пяні фантазії і це все неправда. Але в ту ніч він сказав таке, що в мене кров захолола в жилах: якщо король відправить сюди леді Тайм або тебе, то це для того, щоб отруїти мого брата, а я тоді стану повновладною правителькою Гірського королівства.
Ви говорите занадто хутко, мяко дорікнув я, сподіваючись, що по моїй усмішці не видно, як мене заскочили. Я не все зрозумів.
Я розгубився і не знав, що їй сказати. Хоч я й був досвідченим брехуном, але під час такої прямої сутички почувався ніяково.
Пробач. Ти просто дуже добре спілкуєшся нашою мовою, неначе тут і народився. Таке враження, ніби ти її пригадуєш, а не вивчаєш. Але я говоритиму повільніше. Кілька тижнів тому а, ні, місяць тому Регал завітав до моїх покоїв. Він хотів зі мною повечеряти, щоб краще познайомитися зі мною і
Кеттрікен!
То був Раріск, який ішов доріжкою, розшукуючи нас.
Тебе кличе Регал. З тобою хочуть зустрітися ті лорди та леді, які подолали такий шлях, щоби бути присутніми на твоєму весіллі.
Джонкві бігла біля нього. Коли мені знову запаморочилося і це вже не можна було приховати, мені здалося, що Кеттрікен все знає. Цікаво, що вчинив би Чейд, якби хтось підіслав отруйника в замок Шрюда, аби прибрати Веріті? Все й так очевидно.
Можливо, Фітц Чівелрі бажає подивитись на Блакитні фонтани? раптом запропонувала Джонкві. Літресс сказала, що може зараз його відвести.
Гадаю, пізніше, спромігся сказати я. Щось я втомився. Напевне, піду до себе.
Ніхто не здивувався.
Тобі прислати вина? любязно запитала Джонкві. Чи, може, супу? Скоро всіх покличуть за стіл. Але якщо ти втомився, то ми залюбки принесемо тобі їжу.
Ось тут знадобилися мої уроки. Я стояв прямо, незважаючи на раптовий сильний біль у животі.
Це буде дуже любязно з вашого боку, спромігся сказати я. Швидко вклонився, відчуваючи при цьому жахливий біль. Впевнений, що скоро приєднаюся до вас.
Я вибачився, але не побіг і не зігнувся в три погибелі, даючи волю сльозам, хоч мені й хотілося. Я продефілював, роблячи вигляд, що милуюся рослинами, і вийшов із саду до входу у велику залу. Всі троє спостерігали за мною. Я чудово знав, про що вони стиха перемовляються.
У мене був лише один спосіб врятуватися, хоч я й мало вірив, що це допоможе. У себе я вишпортав морську капусту, яку отримав від блазня. «Скільки ж часу минуло відтоді, як я їв те солодке?» подумав я, оскільки гадав, що саме в ньому була отрута. Покладаючись на долю, вирішив, що у глечику з водою в моїх покоях немає отрути. Десь у глибині душі це було безглуздо, але мені ставало гірше, я вже не міг думати. Тремтячими руками висипав морську капусту в воду. Сухі водорості ввібрали воду і стали зеленою липкою грудкою, яку я спромігся проковтнути. Я знав, що вона повністю промиє мій шлунок та кишки. Я не знав лише, як швидко це станеться і наскільки сильно отрута чюрдів розповсюдилася моїм тілом.
Я провів жахливий вечір, про який навіть не хочеться й згадувати. Ніхто не приніс ні супу, ні вина. У мить просвітління я вирішив, що вони не прийдуть, поки не будуть впевнені, що отрута подіяла. Напевне, це буде зранку. Вони пришлють слугу, щоб той мене розбудив, а він побачить, що я мертвий. Тому до ранку в мене є час.
Я зміг встати уже після півночі. Покинув покої так тихо, як міг, і пішов у сад непевною ходою. Там я натрапив на діжку з водою і пив доти, доки не подумав, що лусну. Затим знову почав рухатися повільно й обережно. Все боліло, наче мене побили, а в голові гупало з кожним кроком. Врешті-решт я підійшов до фруктових дерев, які акуратно росли вздовж стіни. Як я й сподівався, вони були щедро обвішані плодами. Я напхав яблук за пазуху, щоб у мене в покоях була їжа, яку б можна було споживати безпечно. Завтра я зможу вийти під приводом того, щоб одвідати Сажку. У моїй сідельній сумці досі було сушене мясо та сухарі. Я сподівався, що мені цього вистачить до кінця мого візиту.
Повернувшись у покої, я замислився над тим, що вони робитимуть, коли побачать, що отрута не подіяла.
Розділ 21
Принци
Ось що кажуть про каррім траву чюрдів: «Один листок, щоб заснути, два щоби притлумити біль, три щоби безболісно померти».
Я заснув аж перед світанком. Але мене розбудив принц Раріск, відхиливши запону на вході. Він забіг, розмахуючи флягою, в якій хлюпалась якась рідина. Принц був у просторому одязі на кшталт нічної сорочки. Я прожогом скотився з ліжка й зумів встати так, щоб воно виявилося між нами. Я був загнаний у куток, хворий і беззбройний, окрім ножа на поясі.