Тесс Герритсен - Асистент стр 16.

«Якого я вже ніколи не матиму».

Застрекотів її телефон.

Перепрошую, сказала вона, відкинувши кришку.

Телефонувала Ерин Волчко із лабораторії волосся, трасології[8] та волокон.

Я перевірила скотч, який зняли з тіла доктора Їґера, сказала Ерин. Детективу Корсаку я вже відправила результати факсом, але знала, що вам теж цікаво.

Що ми маємо?

Багато коротких темних волосинок, які прилипли до клейкої частини стрічки. Їх було вирвано зі шкіри рук жертви, коли зняли скотч.

А волокна?

Аналогічно. Але є дещо дуже цікаве. На скотчі, який зняли зі щиколоток жертви, було виявлено одну темно-каштанову волосину двадцять один сантиметр завдовжки.

Його дружина білявка.

Я знаю. Саме тому ця волосина становить інтерес.

«Убивця, подумала Ріццолі. Це його волосина».

А на корені є епітеліальні тканини?

Так.

Отже, ми зможемо ідентифікувати ДНК. І якщо воно співпаде із ДНК сперми

Не співпаде.

Звідки ви знаєте?

Бо це аж ніяк не волосина убивці Якщо він не зомбі, додала Ерин, помовчавши.

4

Щоб потрапити до лабораторії, детективам бостонського відділу убивств достатньо було пройти через затишний освітлений сонцем коридор у південне крило «Шредер Плаза». Ріццолі безліч разів проходила цим коридором, і часто її погляд линув до вікон, які виходили на метушливий квартал Роксбері. Власники місцевих магазинів на ніч барикадували їх металевими ґратами і замикали на висячі замки. Усі припарковані тут машини були захищені пристроями від викрадення «Клаб». Але сьогодні Ріццолі не думала ні про що інше, крім пошуку відповідей, тому не дивилася у вікна, а йшла просто до кімнати S269 лабораторії волосся, трасології та тканин. У цьому приміщенні без вікон, захаращеному мікроскопами й газовими хромографами, царювала криміналістка Ерин Волчко. Сюди не мали доступу ані сонячні промені, ані зовнішній світ. Вона дивилася лише на ті світи, які відкривалися під скельцями мікроскопів. Як і у всіх, хто довго сидить перед мікроскопом, у неї були завжди прискалені очі, притому одне дужче. Коли увійшла Ріццолі, Ерин, крутнувшись на стільці, обернулася до неї.

Я спеціально поклала волосину під мікроскоп, щоб ви могли подивитися.

Ріццолі сіла, зазирнула в окуляр і побачила волосину, розтягнену вздовж поля.

Це темна волосина, яку я знайшла на скотчі, знятому зі щиколоток доктора Їґера, сказала Ерин. На скотчі не було інших подібних волосин. Є короткі волосини з кінцівок, а також із голови жертви на скотчі, яким було заклеєно його рот. Але ця довга особлива. І доволі загадкова. Не збігається ані з волоссям жертви, ані зі зразками, які ми знайшли на щітці його дружини.

Ріццолі налаштувала обєктив мікроскопа, роздивляючись волосину.

Вона точно людська?

Так.

Тоді чому вона не може належати вбивці?

Подивіться на неї. Скажіть, що ви бачите.

Ріццолі замислилася, пригадуючи все, що знала про криміналістичну експертизу волосся. Розуміла, що експертка недарма просить її уважно подивитися адже чула, який схвильований у неї голос.

Волосина хвиляста, завиток ступеня один або два. А ще ви казали, що довжина двадцять один сантиметр.

Так. Характерна для жінок, відповіла Ерин. Для чоловіка надто довга.

То ви через довжину думаєте, що це не волосина вбивці?

Ні. За довжиною стать визначити неможливо.

Тоді на що я повинна звернути увагу?

Корінь. Нічого дивного не помічаєте?

Він здається якимось розшарпаним. Як пензель.

Саме так! Ми називаємо такі корені щіткоподібними. Вивчаючи таке скупчення волокон, можна визначити стадію росту волосся. Які ваші припущення?

Ріццолі уважно подивилася на схожий на цибулину корінь у тонесенькій плівці.

На корінці щось прозоре.

Епітеліальна клітина, пояснила Ерин.

Отже, волосина перебувала у стадії активного росту.

Так. Сам по собі корінь трохи збільшений. Ця волосина перебувала у пізньому анагені[9]. Фаза активного росту саме закінчувалася. А оця епітеліальна клітина може дати нам ДНК.

Ріццолі підвела голову і подивилася на Ерин.

Не розумію, до чого тут зомбі.

Не треба розуміти мене буквально, тихо розсміялася Ерин.

Тоді про що ви говорили?

Подивіться ще раз на цю волосину. Вивчіть її уважно від кореня до кінчика.

Ріццолі знову схилилася над мікроскопом і помітила темну ділянку.

Колір неоднорідний.

Дивіться ще.

Неподалік від кореня на волосині є темна ділянка. Що це?

Це називається навколокореневим потемнінням, пояснила Ерин. Протока сальної залози сполучається з фолікулом. До складу виділень сальної залози входять ферменти, які відповідають за нищення клітин. Це такий вид перетравлювання. Тому біля кореня ми бачимо оце набухання і темну ділянку. Саме це я хотіла вам показати. Навколокореневе потемніння. Через нього немає ані найменшої вірогідності, що це волосина вбивці. Можливо, це з його одягу. Але не з голови.

Чому?

Бо лише після смерті людини корінь стає щіткоподібним, а ділянка навколо нього темніє.

Різко підвівши голову, Ріццолі подивилася на Ерин.

Після смерті?

Так. Скальп, з якого випала ця волосина, уже розкладався. Маємо типові процеси, характерні для розпаду. Ця волосина не могла належати вбивці хіба що він постав із могили.

Ріццолі довго не могла здобутися на слова.