Якось увечері, коли аллен сидів на сходах з кількома студентами, у нього виникла ідея організувати власні кегові вечірки.
Можна навіть скинутися й орендувати джакузі.
Усі підтримали цю ідею.
Джакузі привіз власник сервісу оренди молодий чоловік на імя Тім Кол. аллен допомагав усе встановити, і вони потоваришували. Після вечірки Тім запропонував лишити джакузі у них, аж поки його не захоче орендувати хтось інший таким чином можна буде не возити все обладнання туди-сюди зайвий раз.
Через деякий час аллен запропонував Тіму працювати разом: можна купувати джакузі у Ванкувері, привозити їх у Беллінгем і збирати вже тут приблизно за 500 доларів. А у місті їх можна продавати чи здавати в оренду у санаторії для терапевтичного застосування. Тімові сподобалась ця пропозиція.
аллен замовив візитівки на імя професора Крістофера Юджина Карра.
На жаль, панував сплутаний час, і стан Біллі погіршувався. Якщо спочатку він зменшив дозу з трьох разів на добу до двох, то тепер довелося перейти на один, а іноді навіть пропускати день чи два.
На годиннику зникав час.
Десь за два тижні по тому йому зателефонував Френк Борден:
Я хочу попросити про послугу. Будь ласка, зайди у мою квартиру і знищ компютер.
Ти що, жартуєш?
Придурок, не до жартів тут! Висмикни його з розетки і розбий! Обовязково розбий жорсткий диск просто на дрізки.
аллен зробив, про що його просили.
Того вечора Борден повернувся додому зі спортивною сумкою, повною грошей. Він хвалився, що вже давно знайшов доступ до деяких банківських систем і списував по півцента з усіх рахунків. Усі ці гроші він збирав на кількох рахунках, відкритих на його фальшиві документи а сьогодні пішов і зняв готівку.
Ось, візьми і собі, кивнув Борден на сумку.
аллен завагався, чи не вперше у житті задумуючись про наслідки.
Якщо я візьму хоч копійку з цих грошей мене заарештують.
Їх ніяк неможливо відстежити.
Це псує карму. Якщо я візьму щось із таким негативом, то опинюсь у глибокому лайні.
Друже, та в тебе реально проблеми, протягнув Борден.
Ти навіть не уявляєш які, йолопе.
Ну, от що. У мене нові документи так що я валитиму звідси. Ти відвезеш мене в Канаду?
Так, звісно.
Борден закинув у фургон свою сумку з грішми та ще одну, меншу, з речами.
На кордоні проблем не було. Службовець запитав мету їхнього візиту в Канаду, аллен відповів «у відпустку їдемо» на тому й усе.
Борден сказав йому їхати у Вайтхорс портове містечко з кількома яхтами, стрип-барами та казино неподалік від Ванкувера. Тут він витяг свій гаманець:
Слухай, я маю позбутися своїх старих документів, так що тримай.
Так а нащо мені твої документи? У мене й своїх вистачає. Борден запхав своє водійське посвідчення, кредитні картки та паспорт під сидіння.
Ну, то викинь їх. А, от ще що: я не зможу отримувати виплати за інвалідність, бо не можу змінити адресу, на яку приходять чеки. Але якщо вони збиратимуться у моєму ящику хтось зрозуміє, що мене немає. А це мені зараз не потрібно мені краще деякий час лишатися живим. Можеш подбати про це? Просто забирай мою пошту, а гроші лишай собі. А мою машину хай відтягнуть на звалище.
Мені не важко забирати твою пошту. Але чому я не можу просто переказувати тобі гроші?
Ну ти й вилупок! Бо для твоєї ж безпеки тобі краще не знати, де я. Якщо знадобиться зі мною звязатися звертайся до мого знайомого, Лефті Перла. Він знатиме, як передати мені повідомлення. Я не люблю мати більш ніж один контакт.
А чому ж ти обрав цього Перла, а не мене?
Бо Лефті може прислати мені трави`, де б я не був, а ти не по цій темі.
аллен почекав, поки Борден заселиться у мотель, а потім рушив назад. Якщо вже Борден вирішив зникнути значить, вони більше ніколи не побачаться.
Однак за два тижні Борден зателефонував йому.
Слухай, мені тут треба владнати одну справу. Маю дещо перевезти. Можеш приїхати по мене на своєму фургоні? Тільки не кажи нікому, навіть Лефті.
аллен поїхав у Вайтхорс і забрав його. Дорогою назад Борден попросив аллена заїхати у прикордонне містечко Блейн. Тут він вказав дорогу до старого трейлера, що стояв хтозна-де.
Не глуши авто. Я зараз повернуся.
Хвилин через пять Борден повернувся з револьвером «Магнум» 44-го калібру та пістолетом-кулеметом «Узі» усе це він кинув на заднє сидіння. Вони рушили в Беллінгем. Дорогою зупинилися пообідати.
Слухай, друже, я не збираюся нікого грабувати, мовив аллен. Такі справи не для мене.
Мені лише треба, щоб ти відвіз мене на пристань. Там стоїтьодин човен. Я побалакаю з людьми та й усе. А ти просто мене почекаєш. Якщо мене застрелять у спину захищайся і тікай.
Та що взагалі відбувається?
Можу лише сказати, що якщо все вийде, як я планую у мене буде втричі більше грошей.
Наркотики в Канаду я не повезу, застеріг аллен. І не треба. Ми заберемо те, що маємо, а потім я зустрінуся де з ким. Тобі навіть не доведеться везти мене назад.
Думаю, хвилин за пятнадцять-двадцять я впораюся.
Вони приїхали у порт. Френк вийшов, узяв «Магнум» і піднявся на борт моторної яхти.
аллен лишився на нього чекати. Напруга зростала. Почалося «блимання». На сцену виходили то рейджен, то діти, то він сам. Час почав зникати. Коли на сцену нарешті повернувся аллен виявилося, що минуло вже три години. Де, в біса, подівся Френк?