Навколо головного бюро юрбилися наглядачі. Коридор, що починався навпроти бюро, теж було перегороджено ґратами мабуть, це шлях звідси в інший корпус цієї установи, подумав томмі.
У дальньому кінці великої кімнати стояли стільці та столи. Люди сиділи і на стільцях, і на столах, і просто на підлозі. Один чоловік говорив кудись у повітря. В іншому боці кімнати томмі побачив фонтанчик з водою, з якого хтось пив. За ним вже вишикувалася черга. томмі ненавидів черги, але зараз обережно підійшов і зайняв місце. Нарешті підійшла черга чоловіка, що стояв перед ним. Він нахилився, і томмі помітив, що цівочка води не потрапляє йому в рот, а бє просто в обличчя. Стало шкода цього зомбі, але він не втримався від усмішки.
Раптом з напівтемного коридору вийшов чоловік, заволав і кинувся до фонтанчика. Чоловік, що намагався попити, не відреагував на крик. томмі відскочив убік, і чоловік з усієї сили обома руками вдарив нещасного проміж лопаток. Той впав обличчям на фонтанчик, і кран зник у його оці. Нарешті він підвівся, і томмі побачив криваву рану замість ока.
По тому томмі поплентався назад у свою кімнату, з усіх сил намагаючись не блювати. Він сів на ліжко, стиснув руками простирадла і став думати, як же ними себе задушити. Якщо він не знайде спосіб повернутись у Афінський центр до доктора Кола, то просто помре тут.
томмі ліг, заплющив очі та залишив сцену, шукаючи в темряві сон
(3)
Міллігане!
кевін аж підскочив на ліжку та поспіхом відчинив двері.
Міллігане! У коло!
Зі свого вязничного досвіду кевін уже знав, що колом називають ніяк фізично не обмежену територію метрів три діаметром навколо столу головного наглядача в кімнаті, куди сходяться коридори. Наближатися до цього місця слід обережно, бо без прямого наказу заходити туди не можна. А якщо не хочеш стусанів, то краще заходити туди, схиливши голову, як раб. кевін увійшов у коло та спинився на значній відстані від столу. Не дивлячись на нього, головний ткнув пальцем у двері, біля яких стояв лисий наглядач, і буркнув:
Док прийме тебе наступним, Міллігане. Стань біля стіни.
Е ні, не мене. Я не говорю з мозкоправами.
Виходячи з кола, кевін залишив сцену.
лі вже давно вештався у темряві навколо. Як же так вийшло, що тепер йому можна вийти на сцену? артур відсторонив його за небезпечні витівки, через які всіх закривали в ізоляторі. Як і кевін, лі давно був небажаним ще з часів увязнення у Лебаноні, штат Огайо. Тож якщо лі знов стоїть на сцені виходить, це небезпечне місце, і керує тут рейджен. лі роздивився навколо й вирішив, що вони у якійсь лікарні на кшталт вязниці у такому місці правити точно має хранитель ненависті.
Міллігане, твоя черга!
У кабінеті лікаря підлога була вкрита мяким килимом кольору какао, на якому стояли оббиті штучною шкірою стільці. Доктор сидів за столом і дивився на Біллі через трохи затемнені окуляри.
Містере Мілліган, мене звати доктор Лінднер. Я головний лікар Державної клініки Ліми для душевнохворих злочинців. Я читав вашу історію хвороби, а також газети. Тож перш ніж ми почнемо, я хочу, щоб ви знали: я не вірю у ваш синдром множинної особистості.
Так от де вони! У дурці в Лімі! У тому самому місці, від якого його так хотіли вберегти адвокати!
лі роздивився зморщене обличчя лікаря, рідку козлину борідку, близько посаджені очі й лоб з високими залисинами. Ззаду волосся в нього звисало на воріт білої сорочки. Темно-синю краватку тримала потерта булавка зі знаком миру з шістдесятих. Після цього лі сконцентрувався на його голосі, виразах обличчя й манерах щоб потім скопіювати. Загалом слухати його було ніколи. Він щось там казав про правила. Тут як у бейсболі: у тебе є три страйки[3], тільки після третього ти не сідаєш на лаву, а лягаєш тобто тебе привязують до ліжка в місці під назвою «крижаний ізолятор».
Пародіювати цього типа буде нескладно.
Задзвонив телефон, і Лінднер узяв слухавку.
Так, він зараз у мене, відповів він комусь. Потім ще трохи помовчав і додав: Ага, так, подивимося, що можна зробити, він поклав слухавку та продовжив лагіднішим тоном: Мабуть, ви вже здогадалися, що це дзвонили стосовно вас.
лі кивнув.
Деякі джентльмени хочуть поговорити з вами.
Якісь психи?
Ні. Їх цікавить ваш випадок. Вони їхали аж із Дейтона, щоб познайомитися з вами.
лі здогадався, про кого мова. Це ті журналісти, що готові й батька продати заради договору на публікацію книжки про Біллі Міллігана. Коли Учитель і Біллі відмовили їм і почали працювати з письменником, вони взялися писати огидні статті. лі розсміявся:
Скажіть їм, нехай ідуть під три чорти! вигукнув він голосом Лінднера, повернувся й залишив сцену. Зник за кулісами.
(4)
За пятнадцять хвилин по тому денні вийшов з кімнати туди, де було більше світла. Він хотів прочитати статтю в журналі «Поля і річки» про догляд за кроликами. Йому подобалися кролики Було б добре зараз мати кролика погладити його мякеньку шерсть. Він відкрив журнал і побачив картинку, де показували, як зняти з кроля шкіру, дістати нутрощі та підсмажити денні негайно жбурнув від себе журнал, наче той горів.
Його обманули.
На очі навернулися сльози. Згадалося, що зробив з кролем Чалмер. денні тоді було майже девять. Тато Чал узяв Біллі на ферму, щоб той допоміг косити траву