Легко тобі казати, у тебе ж є способи контролювати свої емоції. Ти можеш просто взяти й піти. До речі, а що ти відчуваєш, коли просто ідеш геть у своїх думках?
томмі замислився і спробував пояснити.
Було в тебе колись таке, що ти гуляєш у лісі і раптом відчуваєш запах чогось гнилого? Потім бачиш мертву тварину і тебе починає нудити.
Ні, але можу уявити.
Так от, цілком природно, що ти відвернешся і спробуєш думати про щось інше про морозиво, наприклад, чи про ще щось смачне, аби тільки не відчувати того присмаку смерті й не думати більше про нього. Отак і зі мною, коли я йду я просто блокую думки про те, що бачив. Так, щоб воно взагалі перестало існувати. А потім раз і я вже сплю. Це наче я відділяю якусь частинку себе і десь її ховаю. Колись вона повернеться, пізніше але людина вже втратила цілісність. Так сталося з Біллі. Він пішов, бо йому стало погано він більше не хотів бачити чи відчувати це
томмі від самого початку знав, що Танда використовує його та аллена з кевіном, але ніяк не міг зрозуміти, що саме їй треба. Вона була розумна, хитра й добре вміла зближатися з людьми. Він бачив, як вона майстерно маніпулювала медсестрами, яким подобався її брат. Наприклад, одну таку медсестру вона дочекалася на паркінгу та розповіла їй, що Дон має до неї почуття. За кілька тижнів ця медсестра пронесла повз охорону марихуану, яку на тому ж паркінгу передала їй Танда для свого брата.
За кілька тижнів у відділення без жодного попередження увірвався начальник охорони Гаррісон з двома своїми підлеглими. Гаррісон тримав від пахвою металеву планшетку наче офіцер тростинку. аллен звернув увагу на те, як швидко та ритмічно вони йшли як на параді! Таким кроком вони підійшли до кабінки наглядачів і почали щось розпитувати й переглядати медичні картки пацієнтів.
Відбувалося щось незвичне.
Гаррісон покликав медсестру Міллі Чейс і наказав негайно зібрати всіх пацієнтів у загальній кімнаті.
Вона гостро на нього подивилась і сказала:
Наскільки мені відомо, ви не маєте права проводити обшук у відділенні без дозволу медсестер і присутності омбудсмена.
Ми все одно тут усе обшукаємо.
Її обличчя налилося кровю. Вона увімкнула гучномовець і мовила:
Увага всім пацієнтам відділення «Д». Охорона збирається провести обшук у ваших кімнатах просто зараз, тож якщо ви хочете змити щось в унітаз покваптеся.
Гаррісон схопив мікрофон, але пацієнти вже розбіглися по своїх кімнатах, і скоро у коридорі з усіх кімнат лунав шум унітазів.
Усі в лікарні говорили, що Мілліган умовив пацієнтів написати листи зі скаргами на свавілля охоронців у головний офіс та відправити копії губернатору й журналістам. Скоро директор лікарні видав наказ, який забороняв охоронцям проведення обшуків, за що Гаррісон, вочевидь, вирішив помститися джерелу всіх проблем.
За кілька днів після того аллена жорстоко побили охоронці. аллен попросив Танду передати письменнику, що артур збирається покласти край всьому цьому.
22 липня 1981 року опівночі письменника розбудив телефонний дзвінок. Дзвонила Танда Бартлі.
Останнім часом у Біллі дуже депресивний настрій. Мій брат думає, що він може накласти на себе руки. томмі не хотів, щоб я вам дзвонила, але аллен вважає, що вам слід про це знати.
Що сталося?
Кілька днів тому він забарикадувався у своїй кімнаті й підпалив меблі. Охороні довелося виламати двері, щоб загасити пожежу. Його обкололи препаратами і звязали, а потім побили так сильно, що він зараз у інвалідному візку.
Будь ласка, передай через свого брата, що я вранці виїду. Маю бути там десь опівдні.
Лише кілька тижнів тому Біллі сказав, що вніс Танду у свій список постійних відвідувачів але як же вона примудрилася так швидко дізнатися про томмі й аллена?
(6)
У кімнаті для відвідувачів письменника зустрів Біллі у візку. Одна його нога була замотана бинтами й піднята на підпорку у деяких місцях крізь бинти виднілася синя набрякла шкіра. Письменник був шокований.
томмі? спитав він.
Ага, ледве зміг кивнути той.
Що тут відбувається?
Я й сам не знаю, він не дивився письменникові в очі. Почуваюся кепсько.
Ти спілкуєшся з кимось зі своїх?
Дуже рідко, тихенько відповів томмі, переконавшись, що ніхто їх не чує.
І що ж вони кажуть?
Здається, артур хоче нас убити, томмі нахилився ближче до письменника.
Чому ти так думаєш?
Він приготував отруту. Він каже, що ми ніколи не вийдемо на свободу. Каже, надії більше немає, тому можна звільнитися на своїх умовах і не питай мене, що він має на увазі.
Тут томмі всміхнувся.
А що ж тут веселого?
У голові хтось каже дивні речі.
Хто саме?
Я не знаю.
Запала тривала тиша.
Ти не хочеш мені нічого розповісти? зрештою спитав письменник.
Я іноді навіть шнурків собі завязати не можу, випалив той.
Це ж як так? Ти і раптом не можеш завязати шнурків? Я думав, таке може бути з шоном чи крістін.
Я й сам не розумію, як таке може бути. Деякі лікарі вважають, що мене треба звільнити, але якщо чесно, я так не думаю. Якщо я вийду на вулицю просто не знаю, що мені робити.
Але є багато людей, які дбають про тебе. Вони б тобі допомогли.
Так, я знаю
Я говорив з людьми і думаю, що є можливість перевести тебе у новий відділ судової медицини в психіатричній лікарні Центрального Огайо, що в Колумбусі, повідомив письменник.