Алане, я втомився вести ці судові битви, яких ніколи не виграю. Боротьба проти світу виснажила мене як емоційно, так і фінансово. І тебе теж. Я думаю, що цього разу це буде востаннє. Якщо ми програємо цю битву то програємо війну. Мене утримує остання волосинка і вона дуже тоненька.
Біллі вдалося домовитися з наглядачами про те, щоб вони не заходили в загальну кімнату. Вже чотири дні їх там немає. Зі свого боку він пообіцяв їм мовчати про хабарі й інші протизаконні вчинки. Ось уже чотири дні не було ніяких доносів, покарань, обмежень і примушень сидіти нерухомо на стільцях.
Пацієнти насолоджуються своєю новою свободою. Троє почали робити вино за рецептом Біллі, у мішечках з катетерами та всім іншим але сам Біллі не бере в цьому участі. Він попросив мене наступного разу принести шахи хоче навчити мене грати.
Адміністрація відділу працетерапії відбула в Колумбус, тому хлопці сьогодні не працюють. Я приїхала о 13:30, передала Біллі дошку і він одразу почав розставляти фігурки, щоб мене навчити.
Мене нелегко вчити, попередила я.
Я багато кого вчив з моїх людей. І ми часто граємо в голові. Шахи добре тренують розумову дисципліну й допомагають зайняти чимось думки. У моєму випадку це важливо.
Чому?
Щоб не дозволити свідомості перетворитися на оселю диявола.
Тільки я буду ходити повільно мені треба все обдумати.
Це нічого я люблю довгі партії.
Я не квапилася й уважно роздумувала над кожним ходом.
Ну що? Подумала? він швидко почав нервувати.
Ти ж сказав, що любиш довгі партії.
Люблю. Але довгі це година чи дві максимум.
І це ти називаєш довгими партіями?
Я сорок пять хвилин думала над моїм пятим ходом і зрештою вирішила не ходити на випадок, якщо фігури мені знадобляться для захисту від атаки Біллі.
Ну?
Я не хочу ходити.
І це ти називаєш довгими партіями?
Я сорок пять хвилин думала над моїм пятим ходом і зрештою вирішила не ходити на випадок, якщо фігури мені знадобляться для захисту від атаки Біллі.
Ну?
Я не хочу ходити.
Це ж як?
Ну, мені не треба нікуди ходити.
Але за правилами ти маєш ходити, наполягав він.
Ніхто не може примусити мене робити те, чого я не хочу. А я не хочу рухати фігури.
Він розсміявся так, що з очей покотилися сльози. О 16:45 він не витерпів і почав грати за обидві сторони. На кожен рух йому вистачало і двох хвилин. Граючи то за білих, то за чорних, він ще й встигав відпускати уїдливі коментарі на адресу свого суперника на той момент.
Мабуть, він так само грає у себе в голові.
Через якийсь час він знов дозволив мені ходити, але коли я почала роздумувати над другим ходом, він не витримав і поклав свого короля.
Усе, ти виграла. Я капітулюю.
Я так і знала. Треба просто дочекатися, поки ти програєш.
Він щось буркнув, але я не розчула.
Ось що хочу тебе попросити. Зателефонуй, будь ласка, Ґолдсбері й попроси його зясувати, коли мене повезуть в округ Франклін [на слухання] і хто саме. Я маю підготувати дітей до того, що вони можуть прокинутись у вязниці у Франкліні щоб вони не злякалися й не наробили дурниць.
Я обдумала поведінку Біллі протягом останніх двох тижнів і дійшла висновку, що він намагається впоратися з напругою від довгого очікування завдяки розпаду на окремі множинні особистості. Наприклад, сьогодні здебільшого був Біллі-М, який час від часу втрачав когось зі своїх компаньйонів. А потім раптом зявився Учитель, якому на зміну прийшов хлопчисько Біллі, пізніше його змінив аллен, впевнений у тому, що його відправляють у Афіни. Потім вийшов розгублений Біллі, який ледь міг думати.
Коли знов зявився Учитель, мені стало цікаво, як це розпадатися, а потім зливатися в одне.
Приблизно так, як нарешті вийти з автобуса, у якому ти проїхав 75 миль[34] разом з купою набридливих туристів.
Тоді навіщо ж ти це робиш? Чому не лишишся злитим?
Вилікувати синдром множинної особистості неможливо. Було б краще, аби лікарі вчили, як жити, маючи багато особистостей.
Схоже на капітуляцію. Виходить, ти приймаєш неідеальний стан?
Хтось бачить бородавку, а хтось величезний коричневий діамант.
Ніколи так на це не дивилася раніше.
Якщо забрати в людини старанно створений механізм захисту, вона лишається вразливою, а ще пригніченою, бо ніяк не може збагнути, як же тепер жити. Лікарям варто не забирати той захист, що дають множинні особистості, а пропонувати інший, більш ефективний механізм. Простіший. На жаль, зараз це, мабуть, неможливо, тому синдром множинної особистості й неможливо вилікувати.
Доволі песимістично, зауважила я.
Не обовязково. Скажімо так: якщо колись людина зі СМО і вилікується, то їй доведеться робити це самостійно.
Сьогодні ввечері я подзвонила Ґолдсбері. Він ще не знає, коли саме Біллі має приїхати в суд. Помічник прокурора Белінкі не зможе представляти справу Біллі в суді, тому доведеться працювати з тим, хто буде. Ще він сказав, що Белінкі дещо дізнався від Департаменту психічного здоровя: вони ще не вирішили, куди саме відправити Біллі, якщо суддя погодиться на переведення. Белінкі думає, що це може бути Центральна психіатрична лікарня Огайо в Колумбусі або навіть новий Центр судової медицини в Дейтоні.
Сьогодні мене дійсно нервувало те, що «Біллі» ніколи не каже, хто він є. Мене непокоїть, що якщо Біллі раптом помре, я так ніколи й не дізнаюся, з ким саме я найчастіше говорила й проводила час. Я намагаюся пояснити йому, наскільки мені важливо це знати, але він не хоче казати.