Ну, одні двері ми вже зняли, сказав аллен, можемо зняти ще одні.
Це вже ризиковано, не погодився Ленні.
Нічого не поробиш нам потрібна деревина.
Двері у буфет зникли швидко.
Двері, що вели у відділення 15 і до кабінету юриста, вкрасти було складніше, тож троє спільників склали план. Вони встановили перед цими дверима стійку й почали продавати напої. Під цим прикриттям їм удалося послабити завіси дверей. Потім Ленні відволік увагу наглядачів, а Зак і аллен швиденько зняли двері, поклали їх на столик і покотили в майстерню, де швидко розпиляли «докази» на дошки.
Протягом наступного тижня наглядачі й відвідувачі розкупили журнальні столики, як гарячі пиріжки, і партнерів знов охопила жага деревини. Вони розробили план, потренувалися й розділили обовязки, у результаті чого зі складу зникли чотири дубових столи, а з кабінетів, медпунктів і віталень кілька стільців.
аллен з невеликих старих столів створив власний шедевр великий підлоговий годинник. Він навіть зробив підпис на маятнику: «Біллі».
У нас будуть неприємності, переживав Ленні.
Та що вони нам зроблять? Посадять за ґрати? буркнув Зак. Аби тут була десь краща деревина я б миттю і її вкрав!
Нічого кращого тут уже немає.
Стривай задумався Зак. У кімнаті музичної терапії стоїть старе піаніно! Ним же ніхто ніколи не користується! Ніхто і не помітить, якщо ми його поцупимо, а якщо й помітить, то нескоро!
Ленні та аллен застогнали.
Прийшла черга піаніно. У час «ікс» вони з інструментами, ручкою для кермування від тачки й чотирма коліщатками пробрались у кімнату музичної терапії. Тут вони миттю прикрутили коліщатка до верхньої частини піаніно й перевернули його догори дриґом. Про лавку теж не забули її розібрали й уклали між ніжками інструмента. Наостанок до нього приладнали ручку для кермування й викотили в коридор. Ленні та Зак штовхали всю конструкцію, а аллен тягнув її за ручку спереду й направляв. Ніхто й оком не моргнув на трьох пацієнтів, що котять якусь деревяну тачку з дошками.
Нарешті в майстерню доставили замовлену деревину, яка дуже швидко перетворилася на годинники й журнальні столики. У день, коли дозволяли користуватися телефоном, аллен зателефонував у місцевий магазин, який продавав товари поштою, і зробив їм хорошу пропозицію. Скоро у клініку приїхав представник магазину. Йому дуже сподобалися вироби пацієнтів, і він замовив сто годинників.
Партнерам довелося розширятися. За 30 доларів на тиждень вони найняли на роботу пацієнтів із відкритих відділень, і в Лімі почався період такого розвитку працетерапії, якого ще ніхто тут не бачив.
томмі розробив поетапне виробництво, і скоро годинників стало так багато, що товариші змогли заручитися підтримкою кількох наглядачів адже майже всі вони хотіли й собі такі самі. Згодом «Три партнери», як вони стали себе називати, освоїли інструменти для роботи зі шкірою й чоботарським приладдям, і в клініці зявилася майстерня шкіряних виробів. У Ленні виникла ідея розібрати одну зі стін майстерні та з тієї цегли скласти піч для обпалу кераміки. Скоро в товаришів було достатньо грошей, щоб купити ще три такі печі.
Гаррі Відмер, начальник відділу працетерапії, одного разу завітав у майстерню у свій вихідний і покликав аллена до кімнати нагорі.
Міллігане, я бачу, ви багато в чому розумієтеся. У мене тут є кілька машин але я й гадки не маю, нащо вони треба. Давно вже хотів викинути їх на смітник, та може, вам знадобляться?
томмі оглянув обладнання «Девідсон-5000» офсетний принтер і друкарський станок, якими вже давно не користувалися.
Так, гадаю, ми придумаємо, що з цим зробити.
Ну, тоді беріть. Але не забудьте про мою долю.
Разом зі своїми робітниками партнери перенесли обладнання в невеличку порожню кімнату біля майстерні. На їхній імпровізованій деревооброблювальній фабриці вже давно все було налагоджено, тож Ленні, Зак і аллен могли приділити всю увагу друкарським машинам.
Ленні згадав, що їм може допомогти один з пацієнтів, Ґас Танні, який сидів у Лебанонській вязниці за підробку документів. Справді він не тільки розповів, як користуватися обладнанням, а й після кількох спроб зміг виготовити підробні бейджики наглядачів і перепустки. Копії вийшли майже бездоганні їх було вкрай важко відрізнити від оригіналів.
Що за маячня? Адміністрація платить чортову купу грошей за те, щоб друкувати все це в місті! А ми могли б робити це просто тут і набагато дешевше! вигукнув Зак. Нам треба лише дістати трохи чорнила для цього обладнання й засоби для чищення.
аллен підозрював, що якщо адміністрація почне друкувати свої документи у них, то решта грошей, призначених на типографічні потреби, просто зникне у чиїйсь кишені.
Тим часом до товаришів звернулися Сонні Бекер, вязничний юрист з відділу зоотерапії на прізвисько Товстун, та Арні Логан, бізнесмен, якого визнали неосудним після вбивства конкурента. Вони заснували відділ розведення домашніх тварин. Логан узяв на себе фінансову частину справи, а Товстун юридичні тонкощі: оформлення доставки тварин у відділ зоотерапії й підписання договорів із зоомагазинами на постачання здорових й іноді навіть тренованих тварин. Скоро Бекеру вдалося отримати замовлення на пятдесят хомяків щомісяця від оптового зоомагазину в Детройті. У майстерні «Трьох партнерів» вони замовляли клітки для тварин. Згодом у знак подяки Бекер і Логан подарували пацієнтам тварин, за яких зазвичай брали гроші, двох великих білих какаду, чорного тукана з кольоровим дзьобом та мавпу-павука.