Усі інші пацієнти ожили. Хтось почав жбурляти стільці. Хтось розтрощив телевізор, що стояв на поличці. Хтось перекинув стіл. Заверещала сирена тривоги рейджен спершу навіть подумав, що це дзвенить у нього в голові. Льюїса нудило кровю рейджен бачив, що він його вбиває, але давно вже не контролював свої дії. Цей садист має померти.
Усі інші пацієнти ожили. Хтось почав жбурляти стільці. Хтось розтрощив телевізор, що стояв на поличці. Хтось перекинув стіл. Заверещала сирена тривоги рейджен спершу навіть подумав, що це дзвенить у нього в голові. Льюїса нудило кровю рейджен бачив, що він його вбиває, але давно вже не контролював свої дії. Цей садист має померти.
артуру довелося прибрати рейджена, й аллен відтягнув йогокудись углиб темряви. Потім кевін побачив, що в коридорі вже зявилась охорона, повернувся на свій стілець і сів. Усе тіло били дрижаки. У голові аллен кричав: «Господи, рейджене, через тебе нам призначать нове покарання! Ми застрягнемо тут назавжди!» Хранитель ненависті нічого не відповів.
Прибіг доктор Лінднер він показував пальцем на тіло Льюїса. Було зрозуміло, що вони хочуть його забрати та якомога швидше відправити кудись можливо, у чоловічий корпус, але для цього вони вимушені пройти повз Міллігана. Тут кевін усвідомив, що всі інші пацієнти припинили трощити кімнату й почали повільно вишиковуватись у захисну стіну між охороною й ним. Він був вражений. Божевільні погляди, моторошні усмішки. Зомбі, які вже давно не думали більш як на хвилину вперед, закривали його собою! Що ними рухало? Про що вони думали?
Почувся голос доктора Лінднера:
Міллігане, покажіться! Встаньте! Я знаю, що ви тут! кевін підвівся.
Нам не потрібні неприємності, Міллігане!
Ну то заходьте й повторіть те саме всім пацієнтам! Чому ви не хочете зайти сюди і поговорити з ними?
Просто заспокоймося. Ми маємо винести звідси містера Льюїса.
Він весь ваш.
Охоронці повільно увійшли в кімнату і витягли Льюїса в коридор. Пацієнти мовчки стежили ніхто не відійшов від кевіна.
Ми зараз сюди зайдемо, Міллігане, повідомив Лінднер. Нам треба з тобою поговорити.
На мить це спантеличило кевіна: що ж казати? Чи робити? Тут він відчув, що аллен хоче вийти на сцену, і швидко відійшов у темряву.
Давай, язикатий, роби своє діло. рейджен нам усе тут спаскудив!
аллен знав, що на пацієнтів довго розраховувати не можна і тепер доведеться якимось чином владнати словами те, що накоїв рейджен руками. Треба блефувати, брехати та обманювати. Адміністрація має лишитися переконаною, що раптом із ним тут щось трапиться їм доведеться дорого за це заплатити.
Він дозволив персоналу вивести себе з кімнати в коридор. Ти сидітимеш в ізоляторі, аж поки ми не наведемо лад у девятому й не приберемо тут усе, зрозуміло? сказав хтось.
Інший голос, можливо, Лінднера, але аллен не знав напевне, додав:
А як рак на горі свисне, ми, можливо, дамо тобі поговорити з лікарем.
аллен мовчки йшов коридором і вислуховував їхні погрози. Рукою в кишені він намацав програвач: на ньому були записані всі їхні наради протягом останнього тижня. І не тільки наради, а й приватні розмови. Йому вдалося підслухати дуже цікаві подробиці про вкрай підозрілі дії. Тепер же в нього єдиний вихід: посіяти серед персоналу недовіру і вдати, ніби серед них є шпигун.
аллен почав говорити мяко це взагалі були його перші слова за два тижні, протягом яких на сцені майже весь час був зомбі марк:
Тепер слухайте. Мені є що сказати.
Спокійна мова й неочікувано свідомі слова примусили їх замовкнути.
аллен згадав, як по телевізору якось розповідали про медсестру, що давала пацієнтам кінські дози медикаментів. Він повернувся до медсестри Ґрандінґ і видав деякі відомості з медичних документів пацієнтів.
Я все правильно кажу, місіс Ґрандінґ?
Вона зблідла, й аллен усміхнувся. Тепер вона намагається зрозуміти, звідки йому стало відомо про цю інформацію та як взагалі він міг знати, які ліки отримують інші.
Ви думали, ми всі давно вже зомбі, повернувся він до решти наглядачів, і відкрито припускалися помилок просто в нас на очах.
Він натякнув на кілька їхніх злочинів і повторив окремі уривки з розмов, записаних на касету. У них на обличчях був однаково здивований вираз: «Звідки він міг знати, що саме я казав?» Тепер вони точно перекладатимуть провину одне на одного й не зможуть нормально працювати разом. Треба зберігати спокій. Вони мають думати, що йому відомо набагато більше. Він лише натякнув на якісь речі, а решту нехай завершить їхня уява. Нехай поламають собі мізки й подумають, що ще такого він може знати.
Вони не стали закривати його в ізоляторі й відпустили, дозволивши повернутись у свою кімнату. Господи, майже не вляпався. Ноги трусилися від страху.
Вони не стали закривати його в ізоляторі й відпустили, дозволивши повернутись у свою кімнату. Господи, майже не вляпався. Ноги трусилися від страху.
Пізніше до нього почали доходити різні чутки. Один із соціальних робітників скаржився, що за ним стежать після роботи. Інші говорили, що Міллігана сюди навмисне прислали як шпигуна.
аллену вдалося переконати їх, що навіть тут, у відділенні з максимально суворим режимом, він становить для них загрозу, а значить, вони спробують дати йому більше свободи. Так і вийшло: за кілька днів його перевели у відділення 5/7 напіввідкрите відділення з більшим ступенем свободи. Крім того, покарання за бійку, що влаштував рейджен, не було.