Ненавиджу сплутаний час, артуре, прошепотів він. Не мозок, а торговий автомат! Я хочу піти, артуре. Чуєш мене? Я маю піти зі сцени. Я надто довго тут був, мені недобре. Якщо чесно, мені кепсько. Хай хтось інший вийде на сцену. Має ж бути якась черга!
Раптом у нього під ногами земля милостиво розчахнулась і він провалився в нікуди.
(2)
Лише через сплутаний час вийшло так, що множинний Біллі (Біллі-М) опинився на сцені.
Уперше його збудила доктор Корнелія Вілбур у франклінській вязниці психіатр, яка лікувала відому пацієнтку зі СМО Сивілу. Вона ж і розповіла Біллі про те, що інші особистості багато років тому, у 1970-му, приспали його через спробу самогубства, і відтоді його утримують у такому стані, наче Ріпа ван Вінкля[4]. Вона розповіла про його психічний стан і пояснила, що він і є справжнім Біллі, якого колись народила його мати. Він ядро.
Біллі було складно в це повірити. Він думав, що психіатри збожеволіли.
Після того першого разу у вязниці він час від часу знов виходив на сцену в лікарні Ґардінґа, а потім і під час терапії у Афінському центрі. Після переведення до Ліми інші наново помістили його у ментальний кокон, щоб захистити від небезпек цієї установи.
Біллі-М вийшов з кімнати й озирнувся. Навколо все було дивним. «Щоразу, як я прокидаюся, у мене неприємності. Щоразу, як я прокидаюся, мені кажуть, що я щось накоїв».
Йому хотілося побачитись із Мері. Вона писала, що їй уже краще і що її виписали. Біллі дуже хотів би, щоб вона приїхала провідати його в Лімі йому стало б легше у її присутності.
Почулося брязкання ключів. Він повернувся й побачив, що до нього йдуть двоє наглядачів. Той, що нижче, сказав:
Ось де він, Карле.
Стань на шухер, відповів інший.
Низький кивнув і став біля дверей у головну залу. Карл наближався. Біллі-М побачив, що з-під його картуза звисає довге кучеряве волосся. Він підійшов та сперся однією рукою на стіну у Біллі-М за спиною. Його сорочка смерділа потом.
Господи, хоч би він мене не чіпав
Міллігане, я хочу поговорити про дещо, це вкрай важливо для тебе, відсутність переднього зуба робила його усмішку схожою на вищир.
Про що? він намагався не виказати страху.
Усмішка зникла, вищир лишився, голос став серйознішим:
Про твоє здоровя.
Що ви маєте на увазі? Біллі-М пробував відсунутися від нього.
Карл витяг з-за спини ручку від швабри й підніс її до підборіддя Біллі-М, притиснувши його до стіни.
Такі психи, як ти, довго тут не живуть. Якщо ти хочеш зберегти здоровя, виродку, тобі потрібне «вязничне страхування від нещасних випадків» Карла Льюїса, він опустив дрючок та постукав ним об долоню іншої руки. Хтозна, коли саме до тебе ззаду підкрадеться якийсь недоумок та жахне стільцем об голову чи переріже горлянку уламком скла. І думаєш, йому потрібна для цього причина? Ні. Може, йому просто не сподобався твій вигляд. Ти навіть не уявляєш, на що здатні психи за шоколадний батончик. Якщо гратимеш за правилами я можу зробити так, що з тобою такого ніколи не трапиться.
Й-як?
Ти всього лише гидкий жалюгідний ґвалтівник. На твоє життя всім начхати. Я знаю, що ти продаєш картини, а значить, можеш заплатити. Так от, перші пятдесят баксів віддаси у пятницю. І не жартуй зі мною, виродку, він плюнув Біллі-М під ноги, розвернувся й пішов геть разом зі своїм приятелем.
Біллі-М зїхав по стіні на підлогу. У коридорі більше нікого не було. Ноги трусилися. Хотілося вбити себе. Так само, як тоді, коли йому розповіли, що він заподіяв тим трьом жінкам. Але ні. Мері якось сказала: «Ти маєш жити, Біллі. Одного дня ти зможеш повернути борг суспільству. Тебе вилікують, і ти знов зможеш жити. Вільним і цілісним».
Доктор Кол теж порадив йому: «Зіграй з ними в їхню дурну гру й виживи, Біллі».
Аби тільки Учитель повернувся
Я ще не безнадійний, прошепотів він. Я не програв. Я ще можу битися.
Розділ 4
Рука містера Браксо
(1)
О соле міо Тут з лайна лимонад
О соле міо Поцілуй мене в зад
Перегородки по груди висотою у напареній душовій кімнаті ледь забезпечували приватність. На відміну від окремих душових у відділенні 22, тут, у «А», була одна велика кімната, де з отворів труби на стелі лилася вода. Здавалося, цю трубу хтось обстріляв з дробовика. Усю кімнату такий душ покривав не надто рівномірно, але були три кабінки, куди дуже точно потрапляли три окремі товсті цівочки.
Фі-і-ігаро говіга-а-ало Фі-і-і-ігаро
Тенор належав Боббі Стілу. Його кучеряве волосся намокло, і він став ще більше схожим на мишу. Посеред кімнати була дірка водостоку, і Боббі заткнув її ганчіркою, тож усі вже борсалися у спільній ванні по литки у воді. Боббі співав і сміявся, наче дитина у калюжі під дощем.
Увійшов аллен, і він почервонів його заскочили зненацька в імпровізованому аквапарку.
Е Біллі той Як тобі у нашій дурці? схвильовано запитав він.
Бував я і в кращих місцях, мовив аллен, займаючи сусідню кабінку й починаючи намилюватися.
Боббі перестав червоніти. Завдяки його маленькому зросту перегородка приховувала його аж по шию.
Я багато про тебе читав. Як же так вийшло, що ти опинився тут?
Це довга й не дуже цікава історія, відповів аллен. Він знав, що Боббі запитав це для годиться.