старий монгол в велюровім капелюсі, в коричневому, потертому, вигорілому на сонці халаті-делі, сидів, склавши ноги по-турецьки під низенькою огорожею. Довга ріденька біла борода, такі ж ріденькі довгі білі вуса. А в беззубому роті дитяча пустушка, яку він, час від часу виймав з рота, ретельно розглядав, наче бачив вперше, обтирав об дел, і встромляв на попереднє місцеТрохи згодом побачили юнака в такому ж, хіба що новішому, делі, підперезаним широкою барвистою стрічкою, що кудись поспішав, теж смокчучи дитячу пустушку А далі, і зовсім страхітливе видовище: зграйка молоденьких, весело щебечучих дівчат в протигрипозних масках
Спираючись на московський інструктаж, уява миттєво намалювала, приховані під масками спотворені обличчя, провалені сифілісом носи Таку небезпеку і обходити слід було з навітряної сторони, на всяк випадок, не говорячи вже про щось інше
За годину, вже в нашій квартирі, Анатолій Іванович, в обмін на пояснення нашої бурхливої реакції на його «Та-а-ак», в свою чергу розвіяв наше здивування і переляк, пояснивши феномен з дитячою пустушкою надійним засобом в боротьбі з курінням, а маски на обличчях дівчат, (ви помітили, що вони не з марлі, до того ж всі гаптовані монгольською національною символікою?) це тут мода така молодіжна, щось на зразок модернізованої паранджі
То нічого страшного? зрадів Вітя.
Звичайно, нічого страшного, якщо занадто далеко не заходити лукаво примружився Анатолій Іванович.
Старенький ПАЗик, козликом підстрибуючи на вибоїнах, весело домчав нас до нашого чергового причалу трикімнатної квартири з лоджією на другому поверсі чотириповерхового житлового комплексу.
Центральне опалення, гарні ліжка, столи, шафи, електроплита і великий холодильник в досить просторій кухні, вода і холодна, і тепла, а найголовніше ВАННА!!!
Розбирайте, хлопці, ліжка за вподобанням, заносьте швиденько, туди свої речі, а далі беріть свої документи, відведу вас в Консульство на установчу бесіду, потім у відділ кадрів для оформлення на роботу.
Розбирайте, хлопці, ліжка за вподобанням, заносьте швиденько, туди свої речі, а далі беріть свої документи, відведу вас в Консульство на установчу бесіду, потім у відділ кадрів для оформлення на роботу.
Анатоліє Івановичу! ледь не хором взмолилися ми. Ну так же не можна! Ми за п'ять діб зібрали всю пилюку Транссибірської магістралі, останню ніч взагалі не спали! Що про Вас подумають в Консульстві, коли побачать, яким циганським табором Ви збираєтесь керувати!..
Дійсно, в цьому щось є, Анатолій Іванович замислено потер перенісся. ви й справді, як ті троянці з «Енеїди» «обсмалені, як гиря ланці» Добре, щось придумаємо. Мийтесь, приходьте до тями, якщо у мене домовитись про переніс аудієнції не вийде, я зайду за вами о четвертій, а як вийде тоді весь офіціоз перенесемо на завтрашній ранок.
Вже прямуючи до вихідних дверей, Анатолій Іванович, раптом, рвучко повернувся до нас:
Добре, що згадав вчасно! Як наллєте в ванну воду, не перелякайтесь її кольору! Вона буде помітно ясно-блакитна, як слабенький купорос бо Ерденет засновано саме на цьому місці завдяки наявності мідь-молібденових покладів.
Ясно, одним словом, винищать нас тут, як ту тлю бордоською рідиною, підсумував Степан.
Е-е-е! Не валнуйса! Не успеют! втрутився Аліко, Сначала праізайдьот амєднєніє некоторих частей арганізма, чему лічно я толко абрадуюс! Мі, кагда разгружались у дома, я заметил целій гора бітих унитаз! Вах! Я тоже так хачу амєдніться!
Ну й команда! як і тоді, в вагоні, похитав головою Анатолій Іванович, зачиняючи за собою вхідні двері.
Та-а-ак! Промовив я, взявшись руками в боки; слухайте перший наказ від «группенфрера»: останнім буде митися той, хто останнім приймав «душ Шарко». (Наказ був прийнятий без заперечень, бо тим останнім був я.)
Ще раз уважно оглянувши наше пристанище, я з подивом відмітив що в патронах нема жодної лампочки, а в двох кімнатах, навіть патрони були вирвані «з м'ясом». Розетки роздовбані і потребували ремонту, або заміни.
Побачене просто не вкладалось в голову; одержати комфортабельне помешкання, а при звільненні, по завершені контракту, вчинити такий акт вандалізму. Нащо??? Заради жлобської економії, щоб відвезти вкрадені лампочки-патрони в Союз?
Мийтесь, хлопці, чепуріться, а я, поки що, місцеві магазини на наявність електротоварів та харчів перевірю, сказав я, змотуючи «авоську» тугим клубком, щоб не дуже віддувала кишеню.
О! І я з тобою, зголосився Степан.
Неподалік нашого будинку знаходився «іх делгуур» великий торгівельний комплекс. Купили ми там десяток лампочок іркутського виробництва по 0,8тг/шт. (22 коп), кілька патронів, розеток, вимикачів, а також консерви, хліб, масло, пару кіло картоплі та лоток яєць Передбачаючи велике прання, я хотів ще купити прищіпок, але Степан відмовив мене від зайвої витрати грошей, загадково пообіцявши принести з піввідра прищіпок, і цілком безкоштовно
То мені за відром збігати? скептично запитав я.
А ти не смійся, зараз повні кишені наберемо. Ми у відрядженнях, навіть в Союзі, завжди так робили
Ну, чаклуй, Хоттабиче!