Дівчина знову взяла його за руку й почала знавісніло трусити.
Ви мусите знати, кричала вона. Котра з них? Сива чи та, друга?
Люба, я не розумію, про що ви.
Розумієте. Не можете не розуміти. Звісно ж це якась жінка. Я йому подобалася знаю, що подобалася. Мабуть, одна з тих жінок теж помітила це того вечора й вирішила відбити його в мене. Ненавиджу жінок. Кішки вошиві. Ви бачили її вбрання? Тієї, із зеленим волоссям? Я від заздрості зуби стерла. Жінка в такому одязі завжди має фору ви не можете цього заперечувати. Вона стара і страшна, як моє життя, справді, але яка різниця. Поряд із нею решта мають вигляд нечупарних незграб. Це вона? Чи це та, сива? Вона цікава, це одразу видно. У неї купа плюсів. І він називав її Енджі. Навряд чи це та привяла капуста. То це зеленоволоса хитруха чи Енджі?
Люба, що за дивні ідеї у вашій голові? Він ем Чарльз Картрайт байдужий до обох цих жінок.
Я вам не вірю! Принаймні він їм точно цікавий
Ні, ні, ні, ви помиляєтеся. Це все ваша бурхлива уява.
Сучки, вибухнула гнівом Еґґ. Ось вони хто!
Не варто вам вживати такі слова, люба.
Я й гірші знаю.
Можливо, нехай, але благаю, не кажіть так. Запевняю, ви все неправильно зрозуміли.
Чому тоді він так поїхав?
Містер Саттертвейт прочистив горло.
Я думаю, ем, він вирішив, що так буде краще. Еґґ пронизливо поглянула на нього.
Тобто через мене?
Ну, десь так, я гадаю.
Тож він накивав пятами? Мабуть, я надто відверто показувала свої почуття. Чоловіки ненавидять, коли за ними бігають, хіба ні? Мама, зрештою, має рацію Ви навіть не уявляєте, яка вона мила, коли говорить про чоловіків. Завжди в третій особі, така по-вікторіанськи чемна. «Чоловіки ненавидять, коли за ними бігають. Дівчина має дозволити бігати чоловікові». Ну хіба не прекрасно «дозволити бігати»? Звучить як своя протилежність. Взагалі-то Чарльз так і вчинив побіг. Геть від мене. Він злякався. І біда в тому, що я не можу побігти за ним. Якщо я намагатимуся його наздогнати, він, певне, попливе на кораблі до закинутих берегів Африки чи ще кудись.
Герміоно, сказав містер Саттертвейт, у вас серйозні почуття до сера Чарльза?
Дівчина нетерпляче на нього зиркнула.
Звісно.
А як же Олівер Мендерз?
Еґґ відкинула це припущення нервовим помахом голови. В неї був власний хід думок.
Як думаєте, я можу йому написати? Нічого такого якусь милу дівочу маячню. Щоб він розслабився, знаєте, відкинув страх.
Вона насупилася.
Якою дурною я була. Мама б набагато краще все облаштувала. Вони це вміють, вікторіанці. Суцільна зніяковіла соромязливість. Я неправильно поводилася. Думала, його треба заохочувати. Здавалося, ну здавалося, його треба трішки підштовхнути.
Скажіть мені, вона різко повернулася до Саттертвейта, він бачив, як я вчора цілувалася з Олівером?
Якщо й бачив, то я не знаю. А коли ж..?
У місячному сяйві. Коли ми спускалися стежкою. Я думала, він спостерігає за нами з тераси. Я думала, що, якщо він побачить, як ми з Олівером цілуємося, можливо, це його якось розворушить. Бо я дійсно подобалася йому. Я готова поклястися.
А хіба це не жорстоко щодо Олівера?
Еґґ рішуче помахала головою.
Аж ніяк. Олівер вважає, що його цілунок честь для будь-якої дівчини. Звісно, це погано вплине на його самолюбство, та не могла ж я зважити все. Мені хотілося зачепити Чарльза. Останнім часом він поводився дивно, непривітно якось.
Моя люба дівчинко, сказав містер Саттертвейт. Думаю, ви не розумієте, чому сер Чарльз поїхав. Він вважав, що вам потрібен Олівер. Хотів врятувати себе від майбутнього болю.
Еґґ крутнулася навколо себе. Вона схопила Саттертвейта за плечі й утупилася йому в обличчя.
Це правда? Дійсно? Телепень! Бовдур! Ох..!
Вона раптом відпустила містера Саттертвейта і, підстрибуючи, пішла поряд.
Тоді він повернеться, сказала вона. Він повернеться. Якщо він не повернеться
Що ж тоді буде?
Еґґ розсміялася.
Я його якось поверну. Ось побачите!
Здавалося, що в неї дійсно було чимало спільного з лілейною дівою з Астолату (ну, окрім манери висловлюватися, звісно). Проте містерові Саттертвейту подумалося, що методи Еґґ набагато практичніші за методи Елейни і помирати від розбитого серця в плани першої не входило.
Дія друга
Упевненість
Розділ перший
Сер Чарльз отримує лист
Містер Саттертвейт на день прибув у Монте-Карло. Його тур походів у гості завершився, а Ривєра у вересні була його улюбленим пристановищем.
Він сидів у парку, насолоджуючись сонечком і читаючи позавчорашній «Дейлі мейл».
Раптом його увагу привернуло одне прізвище: «Стрендж». Стаття називалася: «Смерть лікаря Бартоломю Стренджа».
Він прочитав абзац:
З великим сумом повідомляємо про смерть сера Бартоломю Стренджа, видатного спеціаліста з нервових розладів. У день смерті сер Бартоломю приймав гостей у своєму будинку, в Йоркширі. Сер Бартоломю чудово почувався і був у доброму гуморі, його кончина наприкінці вечері була вкрай раптовою. Він розмовляв із друзями й пив портвейн, аж коли з ним раптом стався напад. Він помер до прибуття «швидкої допомоги». Ми гірко сумуватимемо за сером Бартоломю. Він був
Далі йшов опис досягнень і роботи сера Бартоломю.
Містер Саттертвейт випустив газету з рук. Він був дуже неприємно вражений. В його голові промайнула згадка про лікаря: коли вони востаннє бачилися, той був сильний, життєрадісний, у розквіті сил. А тепер ось мертвий. Містер Саттертвейт вихопив з тексту кілька слів, які тепер муляли в його свідомості. «Пив портвейн», «раптовий напад», «помер до прибуття «швидкої»