Так воно і є, втрутився Зандер. Вірно!
Литта якось мало переймалася збереженням вдаваного авторитету та владності Белогуна, бо ж достеменно знала, що як чародійка вона недоторканна, а єдине, що король може, це теревенити. Утім, стрималася від того, щоби прямо повідомити йому, що в королівстві його скрегоче та смердить уже віддавна, що ладу в ньому стільки, як кіт наплакав, а єдина гармонія, яку знають мешканці, то інструмент музичний, різновид акордеона. І що вплутувати в те жінок, материнство чи його небажання доказ не лише мізогенії, але й кретинізму.
У твоєму другому висновку, сказала вона натомість, уперто повертався мотив помноження багатства й добробуту. Я чудово тебе розумію, бо й мій власний добробут дивовижно мені до вподоби. І я ні за що у світі не відмовлюся від усього, що добробут мені забезпечує. Я вважаю, що жінка має право народжувати, коли хоче, і не народжувати, коли не хоче, але через це не стану дискутувати, бо кожен має право на якісь там погляди. Зверну лише увагу, що за надану жінкам медичну допомогу я беру платню. Це досить посутнє джерело моїх прибутків. У нас, королю, економіка вільного ринку. Не втручайся, дуже прошу, у джерело моїх прибутків. Бо прибутки мої, як ти добре знаєш, це також прибутки Капітулу й усього братства. А братство геть погано реагує на спроби ущемлення своїх прибутків.
Чи не намагаєшся ти мені погрожувати, Нейд?
З чого б то? Мало того, я заявляю про допомогу й співпрацю, що заходить ген як далеко. Знай, Белогуне, що якщо через експлуатацію та грабунки, які ти впроваджуєш, дійде в Кераці до безладдя, якщо запалає тут, пишномовно кажучи, смолоскип бунту, якщо підніметься бунтівний мотлох, аби витягнути тебе звідси за шию, скинути з трону й відразу після того повісити на сухій гілляці Тоді зможеш розраховувати на моїх побратимів. На чародіїв. Прийдемо ми з допомогою. Не допустимо ані заколотів, ані анархії, бо й нам вони не з руки. Тож отримуй і примножуй багатство. Примножуй спокійно. І не перешкоджай примножувати іншим. Дуже прошу й добре тобі раджу.
Радиш?! аж захлинувся, устаючи зі стільця, Зандер. Ти радиш?! Батькові?! Батько є королем! Королі порад не слухають, королі наказують!
Сідай, сину, скривився Белогун, і сиди тихенько. А ти, чарівнице, слухай сюди. Маю тобі дещо сказати.
Ну?
Я беру собі нову дружину Сімнадцять рочків Вишенька, скажу тобі. Вишенька на кремі.
Вітаю.
Роблю я це з поглядів династичних. Через турботу про спадкоємність і лад у державі.
Егмунд, який доти мовчав, наче камінь, підвів голову.
Спадкоємність? гарикнув, а злий блиск його очей не оминув уваги Литти. Яку таку спадкоємність? Ти маєш шістьох синів і вісім дочок, враховуючи побічних! Мало тобі?
Сама бачиш, махнув кістлявою рукою Белогун. Сама бачиш, Нейд. Мушу подбати про спадкоємність. Чи маю залишити корону й королівство тому, хто таким ото чином звертається до батька? На щастя, я ще живу й правлю. І правити маю намір довго. Як уже сказав, я одружуюся
І?
Якби Король почухав за вухом, глянув на Литту з-під примружених повік. Якби вона Моя нова дружина, значить Звернулася до тебе по ті засоби Забороняю тобі їх давати. Бо я проти таких засобів! Бо воно аморально!
Можемо про те домовитися, усміхнулася чарівно Корал. Твоїй вишеньці, якщо вона звернеться, я їх не надам. Клянуся.
Оце я розумію, просяяв Белогун. Ось, прошу, як ми чудово зуміли домовитися. На ґрунті взаємної поваги й обопільного порозуміння. Бо навіть відрізнятися треба ладно й складно.
Це вірно, втрутився Зандер. Егмунд напружився, вилаявся стиха.
У межах поваги й порозуміння, Корал накрутила рудий локон на палець, глянула уверх, на плафон, а також піклуючись про гармонію та лад у твоїй державі Маю певну інформацію. Довірену інформацію. Мені огидне доносительство, але шахрайство та злодійкуватість огидні мені ще більше. А йдеться, мій королю, про нахабні фінансові зловживання. Є ті, які намагаються тебе обкрадати.
Белогун нахилився на троні, а обличчя в нього по-вовчому скривилося.
Хто? Прізвища!
Керак, місто у північному королівстві Цідаріс, у гирлі річки Адалатте. Колись столиця окремого королівства К., яке в результаті невмілого правління та згасання панівної гілки наслідування захиріло, втратило значення й було поділене сусідами та поглинутим виявилося. Має порт, кілька фабрик, морський маяк і десь зо 2000 мешканців.
Еффенберг і Тальбот. Encyclopaedia Maxima Mundi, т. VІІІРозділ 2
Затока їжачилася щоглами й повнилася вітрилами, білими та різнокольоровими. Більші кораблі стояли на рейді, захищені мисом та хвилеломом. У самому порту, біля деревяних молів, чаїлися судна менші й зовсім маленькі. На пляжах чи не кожне вільне місце займали човни. Або рештки човнів.
На кінчику мису, пошмаганий білими хвилями прибою, поставав морський маяк із білої та червоної цегли, оновлений релікт ельфійських часів.
Відьмак штурхнув бік кобили острогою. Плітка підвела голову, роздула ніздрі, наче й вона втішалася запахом моря, який доносив вітер. Підгонена, рушила крізь дюни. До вже близького міста.