Можливо, і не повністю. Двадцять пять планет першого рангу мають достатньо великі фізичні ресурси, щоб їх можна було виснажити. Але якщо порівнювати з рівнем минулого століття, то ми сильно скотилися вниз і поки що не видно ніяких ознак покращення. А чому, власне, вас так усе це цікавить, молодий чоловіче? Ви ще повні сил і очі ваші сяють!
Торгівець ледь не почервонів, коли вицвілі очі ніби заглянули йому глибоко в душу й усміхнулися тому, що там побачили.
Він сказав:
Тепер послухайте. Я торгівець із краю Галактики. Я знайшов старі мапи й хочу відкрити для себе нові ринки. Природно, що слова про збіднілі провінції мене турбують. Не можна торгувати зі світом, доки там не зявляться якісь гроші. От яка, наприклад, ситуація на Сивенні?
Старий нахилився вперед.
Не можу сказати. Мабуть, ще не так погано. Але невже ви торгівець? Ви більше схожі на воїна. Ви тримаєте руку на пістолеті, а на щоці маєте шрам.
Меллоу мотнув головою.
Там, звідки я родом, закон мало що значить. Боротьба й шрами це частина професії торгівця. Але боротьба корисна лише тоді, коли приносить гроші, якщо ж їх можна здобути й без неї, тим краще. От і тепер мені цікаво: чи знайду я тут прибутки, що варті боротьби? Я боротимуся, якщо це буде достатньо легко.
Легко, погодився Барр. Ви могли б приєднатися до залишків банди Віскарда на Червоних зірках. Хоча не знаю, можна це назвати боротьбою чи піратством. Або ви могли б піти до нашого нинішнього милостивого намісника милостивого до вбивств, грабунків та хлопчика-імператора, якого він нібито по праву вбив. Тонкі щоки патриція почервоніли. Він заплющив, а потім розплющив очі, яскраві, мов у птаха.
Ви не надто доброзичливі до віце-короля, патрицію Барр, сказав Меллоу. А що, як я один з його шпигунів?
То й що? з гіркотою сказав Барр. Що ви можете в мене забрати? Він показав зморщеною рукою на порожні стіни розваленого особняка.
Ваше життя.
Я попрощаюся з ним доволі легко. Я й так прожив на пять років довше, ніж мав би. Але ви не з людей намісника. Якби ви належали до них, то мій інстинкт самозбереження змусив би мене навіть зараз притримати язика.
Звідки ви знаєте, що я не з них?
Старий засміявся.
Ви здаєтеся підозрілим. Годі, я готовий закластися, що ви думаєте, ніби я намагаюся заманити вас у пастку, засуджуючи уряд. Ні-ні. Я поза політикою.
Поза політикою? Хіба людина може колись бути поза нею? Візьмімо хоча б слова, якими ви описували намісника. Убивства, грабунки тощо. Це звучало необєктивно. Не зовсім обєктивно. Не так, якби ви справді були поза політикою.
Старий знизав плечима.
Спогади жалять, коли приходять раптово. Послухайте! Поміркуйте самі! Коли Сивенна була столицею провінції, я був патрицієм і членом провінційного сенату. Моя сімя була однією з давніх і шанованих. Один із моїх прапрадідів був А, неважливо. Тріумфами минулого ситий не будеш.
Як я розумію, сказав Меллоу, тут була громадянська війна або революція.
На обличчі Барра зявився смуток.
Громадянські війни в ці зіпсовані дні явище постійне, але Сивенна трималася осторонь. За часів Стеннелла VI вона майже досягла свого давнього процвітання. Але потім правили слабкі імператори, а слабкі імператори це сильні намісники, і наш останній намісник той самий Віскард, залишки чиєї зграї полюють на торгівців серед Червоних Зірок, націлився на імператорську багряницю. Він був не першим, хто цього прагнув. І якби йому вдалося, то був би не першим, хто досягнув успіху.
Але йому не вдалося. Адже коли адмірал Імператора підійшов до провінції на чолі флоту, Сивенна сама повстала проти свого бунтівного намісника. Він зупинився, засумувавши.
Меллоу, сидячи на краєчку стільця, відчув, як затекло його тіло, і повільно розслабився.
Будь ласка, продовжуйте, сер.
Дякую, стомлено сказав Барр. Це дуже мило з вашого боку догоджати старому. Вони повстали, а чи мені слід було б сказати «ми повстали», бо я був одним із другорядних лідерів. Віскард утік із Сивенни, ми трохи не встигли, і планета, а разом із нею й провінція, відчинила ворота адміралу, демонструючи всі жести вірності Імператору. Не розумію, чому ми це зробили. Можливо, ми відчували відданість символу, якщо не особі Імператора жорстокої та порочної дитини. А може, боялися жахів облоги.
І? мяко підштовхнув його Меллоу.
Але, пролунала похмура відповідь, це не влаштовувало адмірала. Він прагнув слави підкорювача бунтівної провінції, а його люди трофеїв, без яких це підкорення не обійшлося б. Тому, поки люди все ще збиралися в кожному великому місті, вітаючи Імператора та його адмірала, він зайняв усі військові обєкти, а потім наказав скинути на населення ядерні бомби.
Під яким приводом?
Під приводом того, що вони повстали проти свого намісника, помазаника Імператора. І адмірал став новим намісником за допомогою різанини, грабунків і повного жаху. Я мав шістьох синів. Пятеро з них загинули, по-різному. У мене була донька. Сподіваюся, що вона врешті-решт загинула. Я втік, бо був старий. І прийшов сюди, бо занадто старий, щоб викликати якісь побоювання навіть у нашого намісника. Він схилив свою сиву голову. Вони не залишили мені нічого, бо я допоміг вигнати бунтівного губернатора й позбавив адмірала його слави.