Комдор не зводив очей з доріжки, посипаної гравієм, коли вони неспішно прогулювалися. Його руки були за спиною й погладжували одна одну.
Меллоу спокійно продовжував:
Досі торгівля між нашими державами страждала від обмежень, що їх ваш уряд накладав на наших торгівців. Звичайно, для вас уже давно є очевидним, що необмежена торгівля
Вільна торгівля! пробурмотів комдор.
Так, вільна торгівля. Ви маєте бачити, що це було б корисно для нас обох. У вас є речі, які потрібні нам, у нас є те, що потрібно вам. Потрібен лише обмін, що призведе до зростання добробуту. Такому освіченому правителю, як ви, другу народу я б сказав, частині народу не потрібно детально пояснювати цю тему. І я не ображатиму ваш інтелект, пропонуючи якісь пояснення.
Правильно, я це розумію. Але чи розумієте це ви? У його голосі зявилися сумні нотки. Ваші люди завжди поводилися настільки нерозумно. Я за будь-яку торгівлю, яку зможе підтримати наша економіка, але не на ваших умовах. Він підвищив голос. Я всього лише слуга громадської думки. Мої люди не приймуть торгівлі, яка несе з собою обовязкову для всіх релігію.
Меллоу зупинився.
Обовязкова релігія?
На практиці так завжди й виходить. Звичайно, ви памятаєте випадок на Аскоуні двадцять років тому. Спочатку вони придбали деякі ваші товари, а потім ваші люди попросили про повну свободу для місіонерів, щоб можна було належним чином керувати цими товарами; і були створені ці Храми Здоровя. Потім були створені духовні училища; усі релігійні служителі отримали автономні права, і що сталося в результаті? Тепер Аскоун є невідємною частиною системи Фундації і Великий Магістр навіть натільну білизну не може назвати власною. О ні, ні! Гідність незалежного народу ніколи такого не потерпить.
Я вам нічого такого не пропоную, перервав його Меллоу.
Ні?
Ні. Я Головний Торгівець. Моя релігія це гроші. Уся ця містика й місіонерські фокуси мене дратують, і я радий, що ви відмовляєтеся їх дозволяти. Цим ви мені ще більш симпатичні.
Комдор пронизливо засміявся.
Добре сказано! Фундації слід було з самого початку присилати сюди людину вашого ґатунку.
Він по-дружньому поклав руку на широке плече торгівця.
Але ж, добродію, ви розповіли мені тільки половину правди. Ви розповіли мені, яка здобич вам не потрібна. А тепер розкажіть, чого ж ви хочете.
Єдине, чого я хочу, комдоре, це завалити вас незліченним багатством.
Та невже? загугнявив він. Але що мені дасть багатство? Справжнє багатство це любов мого народу. У мене вона є.
Ви можете мати і те, і інше, адже можна однією рукою збирати багатство, а іншою любов.
Це, мій юний друже, було б цікавим явищем, якби це було можливо. І як би ви за це взялися?
О, є різні способи. Найскладніше вибрати серед них. Спробуймо розібратися. Ну, наприклад, предмети розкоші. Такий товар у мене є, зараз
Меллоу акуратно витягнув із внутрішньої кишені плаский ланцюжок з полірованого металу.
Оце, наприклад.
Що це?
Це потрібно продемонструвати. Ви можете знайти жінку? Будь-яка молода леді підійде. І дзеркало в повний зріст.
Гм-м-м. Ну тоді зайдімо всередину.
Комдор називав своє житло будинком. Але в народі його, без сумніву, назвали б палацом. Для Меллоу воно мало незвичний вигляд і нагадувало фортецю. Будинок стояв на узвишші, звідки відкривався вид на столицю. Його стіни були товстими та посиленими. Усі підходи до нього охоронялися, а сама архітектура будівлі була призначена для оборони. «Саме таке житло, з сарказмом подумав Меллоу, повинен мати Аспер Улюбленець».
Перед ними стояла молода дівчина. Вона низько схилилася перед комдором, який сказав:
Це одна зі служниць комдори. Вона підійде?
Комдор уважно спостерігав, як Меллоу застібнув ланцюжок на талії дівчини, і зробив крок назад.
Комдор прогугнявив:
Ну, і це все?
Ви б не могли опустити завісу, комдоре? Юна леді, біля застібки є невеличкий важілець. Пересуньте його вгору, будь ласка. Не бійтеся, це вам не зашкодить.
Дівчина зробила це, і коли глянула на свої руки, у неї перехопило подих:
Ох!
Від її талії вгору піднімався потік світла, що переливалося різними кольорами й утворювало в неї над головою віночок з рідкого вогню. Здавалося, ніби хтось зірвав з неба північне сяйво й зробив з нього накидку.
Дівчина підійшла до дзеркала й заворожено дивилася на себе.
Ось, візьміть ще це. Меллоу дав їй намисто з сірої гальки. Надіньте його на шию.
Дівчина так і зробила, і кожен камінець, потрапивши в люмінесцентне поле, перетворився на окремий вогник, що пульсував, виблискуючи кармазином і золотом.
Що ви про це думаєте? спитав її Меллоу. Дівчина нічого не відповіла, але в її очах читалося виразне захоплення. Комдор махнув рукою, і вона неохоче натиснула важілець. Уся краса зникла. Вона залишила їх, забравши з собою спогади.
Це вам, комдоре, сказав Меллоу, для комдори. Уважайте це маленьким подарунком від Фундації.
Це вам, комдоре, сказав Меллоу, для комдори. Уважайте це маленьким подарунком від Фундації.
Гм-м-м. Комдор покрутив у руках пояс і намисто, ніби зважуючи їх. Як воно працює?
Меллоу знизав плечима:
Це вже питання до наших технічних фахівців. Але цей пристрій працюватиме для вас без допомоги (зауважте!) якихось священиків.