Джорд Фара пожвавився вперше за весь час. До цього моменту він не втручався в суперечку, навіть коли вона була найгарячішою. Але тепер він вибухнув своїм важким басом, кожна нотка якого була так само важкою, як і його трьохсотфунтове тіло:
Джентльмени, а ми часом нічого не забули?
Що? роздратовано відгукнувся Піренн.
Що за місяць ми відзначаємо наше пятдесятиріччя. Фара мав звичку говорити про найбанальніші речі таким тоном, наче це якісь глибокі істини.
І що з того?
І під час відзначення цієї памятної дати, безтурботно вів далі Фара, буде відкрито Сховище Гарі Селдона. Ви ніколи не думали, що в ньому може бути?
Не знаю. Щось звичайне. Можливо, шаблонна промова з привітаннями. Не думаю, що до Сховища могли покласти щось важливе, хоча журнал він глянув на Гардіна, який посміхнувся, хотів присвятити цьому цілий випуск. Та я не дав цього зробити.
Ага, сказав Фара, але, можливо, ви неправі. Вам не спадало на думку, він зробив паузу, приклавши палець до свого кругленького носа, що Сховище відчиняється в дуже зручний час?
Ви хотіли сказати, у дуже незручний час, пробурмотів Фулгем. У нас зараз є інші речі, про які треба хвилюватися.
Інші речі, важливіші від послання Гарі Селдона? Не думаю. У голосі Фари зявлялося все більше самовпевнених ноток, і Гардін задумливо дивився на нього. До чого він хилить?
Насправді, вдоволено сказав Фара, ви всі, здається, забули, що Селдон був найбільшим психологом нашого часу й засновником нашої Фундації. Мені видається цілком розумним припустити, що він використовував свою науку, щоб визначити ймовірний перебіг історії найближчого майбутнього. Якщо він це зробив, а це здається ймовірним, повторюю, він, напевно, знайшов би спосіб попередити нас про небезпеку і, можливо, указати на правильне рішення. Ви знаєте, що Енциклопедія була дуже дорогою його серцю.
У кімнаті панувала атмосфера сумнівів. Піренн відкашлявся.
Ну, не знаю. Психологія велика наука, але думаю, що на цей момент серед нас тут немає жодного психолога. Мені здається, що ми знаходимося в непевній ситуації.
Фара повернувся до Гардіна.
Ви не вивчали психологію під керівництвом Алуріна?
Гардін мрійливо відповів:
Так, я так і не закінчив своє навчання. Я втомився від теорії. Хотів бути психологічним інженером, але не вистачило здібностей для цього, тож я зробив якнайкраще пішов у політику. Це практично те саме.
Ну і що ви думаєте про Сховище?
Гардін обережно відповів:
Не знаю.
Решту засідання він не сказав ані слова, навіть коли учасники повернулися до питання про канцлера Імперії.
Насправді він навіть не слухав. Його роздуми пішли іншим шляхом, і дещо почало потроху ставати на свої місця. Одна або дві маленькі деталі зєдналися докупи.
Ключем була психологія. Він був упевнений в цьому. Він відчайдушно намагався згадати психологічну теорію, яку колись вивчав і завдяки якій дещо зрозумів з самого початку.
Такий відмінний психолог, як Селдон, розбирався в людських емоціях та реакціях достатньо добре, щоб передбачити майбутнє в широкій історичній перспективі.
А що це могло б означати?
4
Лорд Дорвін нюхав тютюн. Також у нього було довге волосся, кучеряве й заплутане, і, цілком імовірно, штучне, що доповнювалося парою світлих бакенбард, які він ласкаво пестив. Крім того, лорд розмовляв пишномовними фразами і гаркавив.
Та зараз Гардіну ніколи було думати про те, чому шляхетний канцлер викликав у нього таку миттєву відразу. О, так, ці елегантні жести, що ними він супроводжував усі свої зауваження, навмисно поблажливий тон, яким він супроводжував навіть просту відповідь «Так».
Але, в будь-якому випадку, тепер було проблемою розшукати лорда. Він зник разом із Піренном півгодини тому просто втік, хай йому грець.
Але, в будь-якому випадку, тепер було проблемою розшукати лорда. Він зник разом із Піренном півгодини тому просто втік, хай йому грець.
Гардін був абсолютно впевнений, що його відсутність під час попередніх переговорів цілком влаштовує Піренна.
Але він таки знайшов Піренна в цьому крилі цього ж таки поверху, просто відчиняючи кожні двері. Штурхнувши чергові двері, Гардін з вигуком «Ах!» на вустах зайшов у темну кімнату. Силует хитромудрої зачіски лорда Дорвіна було важко не помітити на фоні освітленого екрана.
Лорд Дорвін підвівся:
А, Гагдіне. Ви, безсумнівно, нас шукали? Він простягнув свою тютюнницю (занадто декоровану й погано зроблену, як устиг помітити Гардін) і отримав увічливо відмову. Лорд узяв дрібку тютюну й любязно усміхнувся.
Піренн насупився, але Гардін зустрів його порожнім, байдужим виразом обличчя.
Запала мовчанка, яку порушив єдиний звук стукіт кришки тютюнниці лорда Дорвіна. Він відклав її вбік і сказав:
Ця ваша Енциклопедія, Гагдіне, велике досягнення. Наспгавді, це подвиг, який можна віднести до найвеличніших досягнень усіх часів.
Більшість з нас погодяться з вами, мілорде. Однак це досягнення ще не завершене.
З того моменту, як я побачив ефективність вашої Фундації, у мене немає жодних побоювань з цього приводу. І він кивнув Піренну, який задоволено вклонився.
«Ну просто вечеря любові», подумав Гардін.
Я не скаржився на відсутність ефективності, мілорде, скоріше, на надмірну активність з боку частини анакреонців хоч і в іншому та більш руйнівному напрямку.