Ренісенб якусь мить постояла, замислившись і дослухаючись до суперечки невісток після втручання Генет крики стали гучнішими, а потім пішла до маленького покою, де сиділа її бабуся, Іса, із двома чорними дівчатками-рабинями. Вона була поглинута тим, що роздивлялася лляний одяг, який вони їй показували, відчитуючи дівчаток у властивій їй дружній манері.
І все-таки все було так само. Ренісенб, непомічена, стояла і слухала. Стара Іса трохи зіщулилася, та й усе. Зате й голос її, і те, що вона казала, лишалося чи не дослівно таким самим, як і вісім років тому, коли Ренісенб переходила жити до чоловіка
Вона вислизнула з покою. Ані бабуся, ані двоє маленьких чорних рабинь не помітили її. На якусь мить Ренісенб застигла біля прочинених дверей кухні. Запах смажених качок, багато балачок, сміху і суперечок відбувалися водночас, купа овочів чекала свого часу.
Ренісенб стояла непорушно, напівзаплющивши очі. Зі свого місця вона чула, як усе відбувається одночасно. Насичений строкатий галас кухні, високий вискливий голос Іси, пронизливе верещання Сатіпі і ледве чутне глибоке наполегливе контральто Кайт. Переплетіння жіночих голосів базікання, сміх, скарги, лайка, вигуки
Раптом Ренісенб почала задихатися в оточенні цього невгамовного гамірного жіноцтва. Жінки галасливі, гучноголосі жінки! Цілий будинок жінок тут ніколи не буває тиші та вмиротворення завжди лише розмови та викрики. Багато слів, мало діла!
А Хай Хай, мовчазний і спостережливий у своєму човні, повністю зосереджений на рибі, яку намагається проштрикнути списом
Жодного зайвого слова, ані краплі квапливої метушні.
Ренісенб швидко вийшла з будинку назад у гарячу прозору непорушність. Вона побачила, що Собек повертається з полів, а Яхмос, удалині, прямує до гробниці.
Вона відвернулася і пішла стежкою по вапнякових скелях до гробниці. То була гробниця Меріптаха Благородного, а її батько був хранителем цієї гробниці, відповідальним за неї та вшанування памяті померлого. Всю нерухомість і землі Імхотеп успадкував разом із гробницею.
Коли батько був у відїзді, обовязки жерця Ка лягали на її брата Яхмоса. Коли дівчина, повільно ступаючи крутою стежкою, дісталася гробниці, той саме радився з Горі, батьковим помічником у господарських питаннях, у маленькому камяному гроті, по сусідству із залою для пожертв.
Горі розгорнув на колінах папірус, і вони з Яхмосом схилилися над ним.
І Яхмос, і Горі всміхнулися Ренісенб, коли та підійшла й сіла поряд на клаптику тіні.
Їй завжди подобався Яхмос. Він був добрий і привязаний до неї, а характер мав лагідний і мякий. Горі теж завжди був надзвичайно добрий до маленької Ренісенб і часом ремонтував їй іграшки. Коли вона відїздила, він був серйозним мовчазним молодиком із чутливими вмілими пальцями. Ренісенб подумалося, що хоч він і мав тепер старший вигляд, але майже не змінився. Задумлива усмішка була точно такою, як їй памяталося.
Яхмос і Горі бурмотіли разом:
Сімдесят три мірки ячменю разом із Їпі-молодшим
Разом виходить двісті тридцять пшениці та сто двадцять ячменю.
Так, але ще вартість деревини, а за обжин ми заплатили олією в Перхаа
Вони вели далі. Ренісенб сонно сиділа поряд, заспокоєна фоновим акомпанементом чоловічих голосів. Зрештою Яхмос підвівся і пішов, віддавши згорток папірусу Горі.
Ренісенб лишилася сидіти в дружній тиші.
Невдовзі вона торкнулася папірусу й запитала:
Це від мого батька?
Горі кивнув.
Що там написано? з цікавістю запитала вона.
Ренісенб розгорнула папірус і глянула на позначки, незрозумілі непосвяченим.
З легкою усмішкою Горі перехилився їй через плече і почав водити пальцем по рядках, читаючи. Листа було написано у вигадливому стилі професійного писаря Геракліополіса.
Господар сих земель і Ка служитель Імхотеп рече: «Вікуйте ж ви як ті, хто пройшов мільйон перероджень. Нехай бог Герішаф, повелитель Геракріополіса, та решта богів вам допомагають. Нехай бог Птах звеселить ваше серце, що вічно живе. Син говорить до матері, служитель Ка звертається до родительки своєї Іси. Як живеться тобі, чи здорова ти, чи в опіці? До всіх звертаюсь, хто є у моїй оселі, як вам ведеться? До сина Яхмоса: чи добре все в житті твоєму, чи міцне здоровя твоє, чи стіни захищені? Здобудь усе, що можеш, із землі моєї. Працюй до кривавого поту, працюй рук не складаючи. Старанним будь, і я молитиму Бога за тебе
Ренісенб розсміялася.
Бідний Яхмос! Впевнена, він і так тяжко працює.
Ці напучування викликали в уяві Ренісенб лик батька урочистиго, трохи метушливого, з нескінченними повчаннями та напоумлюваннями.
Горі вів далі:
Добре дбай про сина мого Іпі. Я чув про його невдоволення. Також пильнуй, щоб Сатіпі добре ставилася до Генет. Ретельно за цим пильнуй. Зроби ласку мені й не забудь написати про льон та олію. Очей не зводь із зерна мого, за всім, чим я володію, дивися пильно, бо відповідатимеш переді мною. Якщо землі мої затопить, горе тобі та Собекові.
Мій батько анітрохи не змінився, щасливо промовила Ренісенб. Вічно думає, що ми нічого не можемо зробити без нього як слід.
Вона згорнула папірус і мяко додала:
Нічого не змінилося
Горі не відповідав.
Він узяв аркуш папірусу й почав писати. Певний час Ренісенб ліниво спостерігала за ним. Була надто вмиротворена, щоб говорити.