Чим зобовязана?
Надя повернулась. Соломія розглядала її із кривою посмішкою і награно-показним зацікавленням. Надя аж повітрям вдавилась і ледь не закашлялась. Уся її бравада й рішучість разом випарувались, натомість повернулася пекуча образа.
Зайшла привітати у тебе ж
А-а-а ну дякую.
Соломія одним ковтком допила вино й пройшла повз Надю до кухні. Дівчина лишилась у коридорі й не знала, що робити. Пакунок і книжка враз стали важкими й пекучими, вона почувалася повною дурепою, нікому не потрібною. Ще й задарма ображеною та приниженою. Образа змінилася злістю. Надя, проковтнувши сльози, високо задерла підборіддя й пішла за Соломією на кухню.
Як це розуміти?
Що саме?
Соломія налила повний келих білого вина й повернулась до Наді, зовсім не приховуючи, що їй не цікава відповідь.
Ти покинула навчання!
Перевелася на дистанційне.
Ти ти зникла!
Почала життя з чистої сторінки.
А я?
Я нікому нічого не винна й не повинна. Навіть тобі.
Але ж ми були я думала я ж люблю тебе!..
І Надя вибухнула риданнями. Образа, злість і несподіване зізнання вилились нестримним потоком сліз. Дівчина жбурнула пакунок на диванчик і відвернулася, затуляючи обличчя руками.
Коли минула емоційна хвиля, Надя зрозуміла, що Соломія навіть не намагалась її заспокоїти, наче взагалі не була поруч. Дівчина розвернулась і вражено втупилась у нудьгуючий вираз на обличчі подруги.
Наплакалась? Соломія допила вино і, оминувши Надю, підійшла до столу, налила вина у два келихи й один простягнула Наді. На, випий і попустись.
Що з тобою?
Надя не взяла келих і відступила на крок.
А що зі мною не так?
Як усе це розуміти?
Надя провела рукою, наче охоплюючи тотальний хаос у кухні: повний умивальник брудного посуду, пакет зі сміттям у кутку, засохлий вазон на підвіконні, купу речей на диванчику і явно давно не миту підлогу. Під столом стояло кілька порожніх пляшок з-під вина і пива, на столі мясна й сирна нарізка із супермаркету, просто в упаковці, салат у пластиковому лоточку і дві початі пляшки вина. Усе це було неможливим для майже хворобливо педантичної Соломії.
Дівчина лише награно здивувалась і, поставивши келихи на стіл, склала руки на грудях.
Творчий безлад
Ти ж не така.
Справді? Вираз обличчя Соломії миттєво змінився, перетворившись на злу гримасу. А ти впевнена, що знаєш, яка я?
Точно не така.
Соломія дірявила Надю злим поглядом, але та не відвела очей.
Знаєш, подруго, відкрию тобі велику таємницю: коли людині нíчого втрачати, нема потреби вдавати із себе когось іншого. Я така, як є, егоїстична, цинічна, хитра сука.
Ні, що ти! Слова Соломії, попри злість, бриніли справжнім болем, і Надя кинулась до неї. Ти не така! Ти добра, щира, талановита, чудова
Надя обійняла Соломію й мережила слова поцілунками у шию, щоки, в губи.
Вау, подруго. Соломія поклала руки Наді на плечі й відсторонила її від себе. Я пяна, але ж не настільки
Надю наче облили холодною водою, щоки почали пашіти, аж до сліз.
Ой, тільки не заплач. Краще скажи, чому ти прийшла. Соломія всілась на диванчик і, піднявши книжку, покрутила нею в повітрі. По автограф?
Ні. Надя взяла келих і кількома ковтками випила вино. Я прийшла найматись до тебе на роботу.
Що?!
Надя здивувалась своїм словам так само, як і Соломія, але відступати вже не збиралася. Вона вирішила будь-що витягнути подругу із цього ненормального стану й заодно спробувати втілити власну мрію.
Я буду твоїм літературним агентом.
Ти здуріла?
Ні, послухай. Надя присіла біля подруги й узяла її за руку. Вона здавалась такою натхненною та замріяною, що Соломія вирішила її дослухати. Це ж мені я завжди хотіла щось таке це ж буде ми зробимо з тебе зірку
Соломія реготнула і, висмикнувши руку, взяла келих.
Подруго, ти мрійниця й фантазерка. У нас це не працює.
А ми зробимо! От побачиш.
Соломії ще в універі подобалося спостерігати, як захоплення темою змінює Надю, якою одухотвореною красунею вона стає.
Я вже завтра почну розробляти детальний план. У тебе ж не було презентації? І я маю підготувати розповідь про тебе. Чому ти перевелась на заочне? Як ти жила? Що?..
Надя затнулась. Уся розслабленість злетіла із Соломії, обличчя перетворилося на злу, холодну маску. Дівчина подалась уперед і тихо, але чітко промовила: