Що тобі знов не так? прошепотіла Надя, зупинившись за крок до Соломії. Ти дала мені повну свободу дій, памятаєш? Усе ж класно.
Аж занадто. Він тобі нікого не нагадує?
Арсена нагадує і дуже переконливо.
А ти придивись уважніше.
Надя демонстративно повернулась у бік подіуму, і Соломія переможно всміхнулась, побачивши, як «здулась» подруга.
От же ж бляха муха
Ратмир, воєвода князя Романа. Один в один. Буде здаватися, що ми фото із серіалу собі позичили.
А не треба було один в один списувати образ.
А не треба було його взагалі на цю роль кликати.
А всі претензії не до мене. Надя розвернулась до Соломії із почервонілим обличчям. От Олегові й викажеш, це він усе влаштував, а я роблю своє.
Соломія стисла пальцями скроні, тоді почала розтирати.
Не кричи. Краще домовся про фото в інших образах. Сивий Арсен із сірими контактними лінзами чудовий образ.
Сіро й нецікаво. Краще вже сучасний Арсен.
Біль посилювався, страшенно хотілося пити.
Кави?
Надя наче відгадала її бажання, хоча Соломія знала: то питає досвід.
Мене від неї вже нудить.
Води?
Хочеш, щоб я «попливла»?
Не починай І взагалі, хтось мені обіцяв
Соломія зловила на собі явно зацікавлений погляд Романа й через силу всміхнулася.
Усе добре, я в порядку. Роби як хочеш, а я до холодильника.
В іншому кутку фотостудії, відгородженому ширмою, Макс облаштував собі цілком домашню обстановку: зручний диванчик, телевізор, мікрохвильовка й холодильник із «повним фаршем».
Відчинивши холодильник, Соломія на кілька секунд завмерла із заплющеними очима, шкірою втягуючи прохолоду. Потім її хитнуло, ніс вловив амбре напівфабрикатів і жінка з відразою відступила на крок. Погляд сам зачепився за почату пляшку вина, у роті зразу ж пересохло, і Соломія, швидко вхопивши газований напій, гримнула дверцятами.
Вмостившись у крісло під стіною так, щоб бачити всю фотостудію, жінка відкрила водичку і з насолодою відпила добру половину. Стало легше, аж наче радісно, хоча довелося міцно стиснути пляшку, щоб не тремтіли руки.
«Це востаннє. Учора я напилася востаннє. Ці кілька місяців будуть найважливішими в моєму житті, і я нікому не дозволю їх зіпсувати. Навіть собі».
* * *На тумбочці пікнув телефон. Роман натиснув на сповіщення й задоволено усміхнувся: Соломія Лісовська виклала його фотопортрет чітку яскраву світлину, на якій добре видно й неприродно зелені очі, і родимку біля губи, і татушку на запястку. Крім кольору очей, Соломія у своїй «Крові» змалювала його зовнішність до дрібниць. Роман не сумнівався, що жінка писала з нього, точніше з Ратмира. Саме після премєри цього серіалу він прокинувся справжньою зіркою.
Скидається на те, що пані Лісовська теж його шанувальниця, але тоді незрозуміло, чому замість радіти його участі в екранізації виказує явну й притому геть не вмотивовану неприязнь. Зрештою байдуже. Для нього це єдиний спосіб відволіктися
За вісім років до того
Природа наділила Галину Кос чудовою фігурою, пишним волоссям, гармонійними рисами обличчя, пухкими губками, великими карими очима і трохи неврівноваженим характером. Дівчина чудово знала, що, варто лиш мило всміхнутись або зобразити благальну чи винувату міну, їй багато вибачать і навіть подарують авансом.
Незабаром стало очевидним, що зарахування її до вишу теж було великим авансом від приймальної комісії.
Галина небезпідставно вважала себе однією з найкрасивіших дівчат вишу і була певна, що краса цілком компенсує «поки що невиразні акторські здібності». А оскільки дівчина постановила собі стати відомою й успішною акторкою, то, добре подумавши, вже у другому семестрі звернула всю свою увагу на Романа як на успішного та перспективного студента, що вже має досвід та корисні знайомства у сфері кіно. Приводом для ближчого знайомства стала вечірка з нагоди Романового дня народження.
Галина Гала, як дівчина відрекомендувала себе, вітаючи Романа, спочатку здалася юнакові трошки не при своєму розумі. Вона то намагалася вести серйозну розмову посеред галасливої вечірки, то кидала все й тягнула Романа танцювати під її улюблену пісню, то реготала, мов навіжена, то горнулась, наче дитина, що потребує ласки.
Заінтригований Роман згадував «варятку» всі вихідні, а дівчина, зустрівши його на перерві між парами, ковзнула поглядом, наче не впізнала, і пішла собі далі під руку з подругою. А далі все закрутилось із шаленою швидкістю. Гала вдавала із себе недоступну, але притому відверто заохочувала Романові залицяння. Ошелешений юнак і сам не зрозумів, коли і як потрапив на її гачок. Наступних пів року минули в цілковитому запамороченні. Гала вміла бути ніжною, чуттєвою, доброю, а могла стати некерованою істеричкою, якщо іншими методами не вдавалось отримати бажане.