Зрозуміло, відповіла дівчина, і її щира до цього моменту посмішка миттєво стала штучною.
Андрій з докором подивився на приятеля, даючи зрозуміти, що він не зовсім й ввічливий. Дівчина запропонувала чоловікам присісти в крісла навпроти фонтану, а сама піднялася мармуровими сходами на верхній поверх. Не минуло й трьох хвилин, як вона знову підійшла до них.
Прошу, будь ласка, за мною, панове, ледь схиливши голову, запропонувала співробітниця готелю.
Чоловіки, як по команді піднялися зі своїх місць, і, слідуючи за нею по п'ятах, попрямували вгору по сходах.
«Дуже затишний готель, думав Матвій, залишаючи позаду себе дивовижної краси кипариси та пальми, які розташувалися по обидва боки сходів у величезних дерев'яних діжках. Зверху, в оніксових горщиках, прикріплених масивними ланцюгами, нависали широкогіллясті плющі та фікуси. На тлі ледь чутного дзюрчання води у фонтані все це створювало враження такого комфорту і спокою, що хотілося відвідати це місце ще раз.
Піднявшись на верхній поверх, Матвій відзначив наявність всього двох номерів. При цьому вони розташовувалися досить далеко один від одного, кожен в окремому крилі, що, безумовно, створювало додатковий комфорт для відвідувачів.
Будь ласка, ліве крило, вказавши напрямок легким рухом руки, ледь чутно вимовила дівчина і залишила молодих людей.
Підійшовши до кремезних дубових дверцят, Андрій здивовано глянув на масивне бронзове кільце, що звисало з пащі лева, і, взявшись за нього, з театральним видом постукав три рази.
Заходьте, будь ласка, почули чоловіки за дверима голос з явним англійським акцентом.
Гості відчинили двері та один за іншим зникли у загадковій напівтемряві. Лише світло коридору порушувало таємничість, разом із цим розпалюючи цікавість Матвія. У величезному каміні шумно гуділи й потріскували дрова, які, цілком ймовірно, були єдиним джерелом освітлення, що, втім не заважало досить добре розрізняти всі атрибути номера.
«Розпалений хвилин п'ять тому, відзначив про себе Матвій. Господар номера досить пунктуальний і, по всій імовірності, хотів створити саме таку атмосферу таємничості».
Радий вітати вас, друзі мої, в моєму тимчасовому притулку, виходячи назустріч гостям, привітав лорд. Мене звуть Вільтон. Лорд Вільтон Гамільтон. Ви не уявляєте, яку честь надали мені, погодившись на цю зустріч.
Не меншою честю це знайомство є і для нас, простягаючи лорду руку і трохи схилившись, привітався Андрій. А це мій давній друг і компаньйон Матвій Ворохов.
Лорде, коротко привітав його Матвій, потискуючи руку, так само як і Андрій, трохи схиливши голову, підкреслюючи повагу до високого титулу. Сподіваюся, наша зустріч буде дуже продуктивною і корисною для обох сторін.
Я в цьому аніскільки не сумніваюся, натхненно відповів лорд. В іншому випадку я б ніколи не звернувся в організацію містера Кронова. Нумо сядьмо біля каміна, друзі мої, щоб наша бесіда протікала більш плідно.
Прошу мене вибачити, сідаючи в крісло, продовжив лорд, але, як я вже зазначив, я ніколи не звернувся б до вас, містер Кронов, якби мені не повідомили про ваші тісні дружні відносини з містером Вороховим. Я хотів вийти безпосередньо на нього, однак це виявилося досить складно, адже мої можливості в чужій країні обмежені.
Я звик до цього, посміхаючись, із розумінням відповів Андрій. Матвій мій давній друг. Таких друзів не можна купити за гроші. Це друг дитинства, і я дуже дорожу нашими стосунками. А зрозуміти вас нескладно. Репутація і послужний список Матвія говорять самі за себе.
Саме так! вигукнув лорд, піднімаючи вгору вказівний палець. У справі, яку я хочу вам довірити, необхідні сила, спостережливість, схильність до аналізу і досвід, а всі ці якості сповна присутні у вашому дорогому приятелі й гідні найвищої похвали. Отже, панове, перейдемо до справи. Що ви чули про Саксайуаман? звернувшись до Матвія, поцікавився лорд.
Зовсім трохи, дещо поміркувавши, зізнався Матвій. Знаю, що це залишки якогось зміцнення або храму в Перу. Місто назвати не можу. Також чув, що сучасні вчені досі сперечаються про те, як саме були складені такі величезні блоки.
Ну що ж, задоволено промовив лорд. Тепер я впевнений, що не дарма звернувся до вас. Багато хто навіть уявлення не мають про це воістину унікальне чудо світу. До речі, я щойно з Куско. Саме це місто в Перу зберегло унікальну пам'ятку стародавньої цивілізації, яка, без сумніву, перевершувала нас у своєму розвитку. Як тільки ви побачите ці брили наживо, ідеально підігнані одна до іншої без будь-яких з'єднувальних речовин, то зрозумієте, що наші сучасні знання потребують вдосконалення. Саме про це, до речі, я і хочу вас попросити.