Матвій з усього розмаху встромив сокиру в дерево і переконався, що Куідель не перебільшував, коли розповідав про його неймовірно м'яку деревину. Сталева частина сокири повністю занурилася в стовбур. Без особливих зусиль Матвій витягнув сокиру і став поступово рубати по всьому колу, а Куідель тим часом пішов, як і обіцяв, пошукати плодів на сніданок. Не минуло й п'ятнадцяти хвилин, як він повернувся з цілим оберемком свіжих соковитих фруктів. Матвій вже пристойно спітнів, коли Куідель змінив його за роботою. Віддавши товаришеві сокиру, Матвій розташувався на траві й приділив належну увагу сніданку. Він не їв майже добу, а вигляд плодів пробуджав звірячий апетит. Попри це, Матвій куштував їх дуже обережно. Він відкушував малесенькі шматочки, лякаючись опинитися у владі хворобливого стану. І ця обережність принесла результат. Перший фрукт нагадав йому авокадо. Розжувавши невеликий шматочок м'якоті, він почав чекати. Двох хвилин було цілком достатньо, щоб зрозуміти, сумісна ця їжа з його організмом чи ні. Цей підходив, і він відклав його і ще кілька таких самих в сторону. Другий не був схожий на жоден з відомих йому плодів, але виділяв такий дивовижний аромат, що так і вабив себе скуштувати. За півхвилини язика почало щипати, а тіло свербіти. Якби Матвій з'їв його цілком, могла початися задуха, і тут, в глибині джунглів, йому навряд чи хтось зміг би допомогти. На тілі з'явилося роздратування у вигляді червоних плям. Матвій обережно зняв футболку і став натискати на шкіру нігтями, щоб хоч трохи зняти свербіж, щоб не почати чесати себе щосили. Куідель миттєво помітив стан свого супутника, підскочив до нього і дістав зі своєї сумки якийсь порошок.
Давай я допоможу тобі, запропонував він, побачивши неабияку загрозу.
Не треба, Куідель. Будь-який дотик до тіла може викликати таку сверблячку, що я неспромога буду опанувати собою і просто розірву себе на шматки. Я з'їв зовсім небагато, і це скоро пройде. У всякому разі, я сподіваюся на це.
Довірся мені, Матвій, наполягав Куідель. Я навіть не буду торкатися до тебе. Я просто посиплю трохи на ці червоні плями, і ти переконаєшся, що це допоможе.
Добре, спробуймо.
Індіанець вмить висипав трохи порошку собі на долоню, підніс її до тіла Матвія і здув вміст на його шкіру. Після цього сів поруч і почав чекати. Вже за кілька хвилин тіло Матвія прийняло природне забарвлення, причому не тільки на тому місці, куди потрапив порошок.
Куідель, це просто диво! вигукнув Матвій, з подивом розглядаючи свою шкіру. Це ж справжня знахідка. Все пройшло. Жоден наш лікар не міг допомогти мені краще, ніж ти. Безмежно дякую!
Так, цей засіб допомагає від багатьох бід, посміхнувся Куідель. Я ношу його з собою для захисту від комах. На деякі укуси тіло реагує так само, як твоє на фрукти. Спробуй ось цей, Куідель простягнув йому плід, за формою схожий на абрикос.
Матвій не знав його назви, і, відкусивши шматочок, як і в минулих випадках, почав чекати, але реакції не було.
От і добре, видохнув із полегшенням Куідель. Підкріпися як слід, а я піду працювати.
Матвій почав снідати. Неймовірно смачні та поживні плоди швидко поповнювали вичерпані сили. Закінчивши з ними, він приєднався до свого товариша, і за годину дерево лежало на землі.
Так, такої податливої деревини не знайти більше ніде, змахуючи піт з лиця, мовив Матвій. У нас, у всякому разі, такі дерева не ростуть.
Це дерево зустрінеш не часто, воно росте тільки в одній частині джунглів, погодився Куідель. Здебільшого тут, уздовж цієї річки. Уздовж інших приток Амазонки ці дерева зустрічаються набагато рідше, тому воно дуже цінується.
Значить, це ендемік, задумливо промовив Матвій.
Ендемік? Що означає це слово, я його ніколи не чув?
Це все, що можна зустріти в природі лише в одній місцевості й більше ніде, будь то рослини або тварини. Хоча не можу з упевненістю стверджувати, що бальса зростає тільки в Південній Америці.
Цікаве слово. Запам'ятаю його, сідаючи на зрубаний стовбур і витираючи з лоба піт, відповів Куідель.
Який наш план? поцікавився Матвій. Продовжимо роботу тут або відтягнемо дерево до річки?
На березі працювати спокійніше, але колода занадто велика, нам буде складно її тягнути. Гілки та сучки обрубаємо тут, а потім подивимося на вагу. Може бути, нам вдасться його докотити.
Матвій без зайвих слів взявся до роботи. Нечисленні, хоча і більш потужні гілки на основній ділянці дерева швидко здалися під натиском двох сокир, після чого чоловіки просто відрубали частину з великою розлогою кроною. Розчищена заготівля здавалася непосильною, але Матвій рішуче схопився за дерево збоку, намагаючись підняти очищений стовбур. На його подив, він досить легко впорався з цим завданням.