Ти абсолютно права, погодився Матвій. Але річ у тім, що я недавно закінчив серйозну роботу і планував трохи відпочити, а це замовлення внесло корективи в мої плани. По-перше, віно дуже цікаве з фінансової сторони, по-друге, представляє особистий інтерес для мене. Це навіть не робота, а швидше, захоплення. Тепер рахуємо час. Летіти відразу до Перу ми б не стали через необхідність відвідати експедиційну команду в Бразилії. Прямих рейсів до Бразилії чекати дуже довго, отже потрібно було б вилітати з Португалії. З урахуванням ночівлі це два дні. У Бразилії ми також провели б близько двох днів. Переїзд до Перу займає три дні. Разом сім. Тепер візьмемо наш маршрут. Все те ж саме, тільки замість того, щоб летіти до Бразилії, ми попливемо. Це продовжить нашу подорож на п'ять днів. Тобто в підсумку дванадцять. У порівнянні з загальним строком поїздки це дрібниця. Окрім того, в дорозі я зможу розширити свої знання місцевим діалектам і відпочити, до речі, перед складною справою дуже корисно. Ось і всі мої міркування.
Твоя розсудливість як завжди на висоті, урочисто проголосила Лінда. І, як я вже казала, мені подобається такий маршрут.
Голосно розмовляти не мало ніякого сенсу, оскільки в будинку панувала надзвичайна тиша, і лише легке потріскування дров в каміні заповнювало навколишній простір.
Дякую, Матвій, встаючи з тахти, промовив Андрій. Тепер все зрозуміло. Пропоную відзначити майбутню поїздку келихом шампанського.
Ти ж знаєш, я не п'ю спиртних напоїв, відповів Матвій. Але, оскільки кожен обряд має свій сенс, від стаканчика соку не відмовлюся. Цікаво, для чого стикаються келихами?
Відверто кажучи, не замислювалася над цим, відповіла дівчина. Але якщо поміркувати, що при цьому відбувається, то на думку спадає дзвін. Дзвін келихів. У будь-якій культурі присутній дзвін або якихось предметів, або той же дзвін у храмах. Цей звук надає дуже потужну сприятливу дію.
Можливо, ти права, погодився Матвій. Було б цікаво вивчити інформацію про вплив звуку на навколишній простір. Після повернення цим і займуся.
Сік так сік, вносячи тацю з графином, промовив Андрій. А тобі, Лінда?
Я підтримаю Матвія, відповіла дівчина.
Тоді ви не залишаєте мені вибору, розливаючи по келихах прохолодний напій, мовив Андрій. Доповнімо тріск дров у каміні дзвоном наших келихів, і нехай він принесе вашій експедиції успіх і удачу.
3
Дивовижної краси морський лайнер величаво та повільно перетинав води Атлантичного океану, маючи на своєму борту понад тисячу пасажирів. Тиха гладь простягалася на багато кілометрів навколо, проте багатьох це абсолютно не цікавило. Здебільшого пасажири поводилися так, ніби перебували в розважальному закладі на суші, позбавляючи себе елементарного задоволення від спостереження за нібито зачарованою водною стихією.
Йшов третій день подорожі, і багато хто вже кинули цінувати те, що Матвій не проміняв би ні на які досягнення сучасних розважальних нововведень, якими корабель був забезпечений повною мірою. Однак були й такі, які поділяли його інтереси та весь вільний час проводили в зручних шезлонгах на верхній палубі, з якої відкривався панорамний вид на простори океану. День підходив до свого завершення і величезний диск вогняно-червоного кольору незабаром повинен був торкнутися своїм краєм горизонту. Такі моменти Матвій не пропускав ніколи, через можливість помилуватися польотом нашої рідної планети.
«Під час світанку і заходу, можна воістину спостерігати міць всесвіту, розмірковував Матвій. Планета мчить з величезною швидкістю навколо сонця, а ми не можемо цього помітити лише тому, що немає відповідного орієнтиру. Наскільки ж все змінюється, коли він з'являється. Коли сонце наближається до небокраю можна сконцентруватися саме на цьому неймовірному шляху нашої планети. Як шкода, що такі моменти можливо спостерігати тільки два рази на добу. А для жителів мегаполісів вони взагалі практично не доступні. До того ж, більшість людей занурені в ілюзорні проблеми, які вони самі собі вигадали. А варто лише відволіктися, подивитися навколо, і можна любуватися навколишнім світом. Відчувати його силу. Його могутність Господарі землі ну і нісенітниці нам вкладають в наші незміцнілі розуми. Хто ми такі? Просто піщинки. Хоча деякі вже починають це розуміти. Я ж не один тут сиджу. І хоча здебільшого це люди похилого віку, яка різниця. Головне, що я не самотній у своїх подумах».