Ти не розумієш, заперечив Матвій. Про фінансовий бік питання ми навіть не говорили. Проте очі у неї загорілися по-справжньому. Вона дійсно зацікавилася цією поїздкою. Та ще й такі речі розповіла мені про Південну Америку, у будь-якого волосся дибки встануть.
Вибач, перебив Андрій. Думаю, це не телефонна розмова. Може, заїдеш до мене, поспілкуємося. Ти, до речі, обіцяв мене з нею познайомити.
Авжеж заскочу обов'язково. Якщо вийде, то разом із Ліндою.
Ось це інша розмова. Буду чекати вас у себе. Тепер ми не скоро побачимося, хотілось би спокійно посидіти, поспілкуватися.
Домовилися, погодився Матвій. Чекаю на зустріч.
Після сприятливих новин про фінансову сторону питання Матвій приступив до приготування. Йому не раз доводилося збиратися в подібного роду поїздки, тому все йшло по накатаній. Він відвідав декілька магазинів, і в його розпорядженні опинився цілком пристойний арсенал туристичних пристосувань: від маленьких карабінів до сигнальних ракет, на які не поширювалася заборона до перевозу. Вінцем його спорядження став комплект ножів, які в разі потреби можна було використовувати для самооборони. Матвій майстерно володів цим видом зброї, тому в походах ніколи не втрачав можливості приховати цю смертоносну іграшку в спеціальній литковій пов'язці. Також він приділив особливу увагу розмовникам з вивчення діалектів південноамериканських племен. Зрозуміло, в доступному продажі практично неможливо знайти подібного роду літературу, проте в цьому питанні йому допомогла Лінда, забезпечивши цілком пристойним запасом посібників з вивчення діалектів країн Перу і Чилі, які становили основу для мапудунгунськіх і кечуанськіх наріч та говірок. Ці родинні іспанській мові діалекти вимагали скрупульозної підготовки, чим Матвій і збирався зайнятися під час перетину Атлантичного океану. Він мав намір поповнити відсутній словниковий запас вже на місці при зустрічі з працюючими там експедиційними групами.
Тепер залишалося зайнятися квитками. До вечора Матвій підвіз паспорта приятелеві з туристичної фірми, повідомив склад групи та бажаний маршрут і, подякувавши за терміновість, відправився додому.
«Поки все складається досить гладко, сідаючи у своєму улюбленому кріслі, думав він. Але найважливіша частина підготовки лежить на Лінді. Вона запевнила, що все в нормі, але перетнути кілька країн це не так просто».
Втім, вирішивши довіритися професіоналу, він прогнав тривогу і заснув міцним, здоровим сном. У цю ніч барвисті мрії не турбували його, і на ранок Матвій прокинувся бадьорим і повним сил. Приділивши належну увагу ранковим тренуванням, він в першу чергу вирішив зателефонувати Лінді.
Доброго ранку, почав Матвій. Вибач, що відволікаю але, відверто кажучи, трохи хвилююся з приводу дозволу на перевезення обладнання. Ти впевнена, що я не зможу допомогти?
Цілком впевнена, підтвердила Лінда. Все, що від мене залежало, я зробила. В обід документи будуть у мене, і якщо наш маршрут не зміниться, то проблем не виникне.
Будемо сподіватися, що з квитками теж нас не підведуть, відповів він. Якщо у тебе майже все готово, запрошую тебе на вечерю до мого приятеля. Заодно обговоримо наші подальші дії.
Добре, погодилася Лінда. А при ньому можна згадувати нашу поїздку, адже ти говорив, що вона є конфіденційною.
Все вірно, підтвердив Матвій. Але замовники вийшли на мене саме через Андрія, і він безпосередньо допомагатиме нам з питаннями, які можна вирішувати дистанційно.
Зрозуміло. Звичайно, я з задоволенням. На який час призначена зустріч?
Андрій не обмежував нас у часі. Свої справи я вже зробив, так що кажи, коли тобі буде зручно?
Заїжджай о шостій, трохи подумавши, відповіла Лінда. Мені не знадобиться багато часу.
Зрозумів, коротко відповів Матвій. Чекай.
О пів на сьому вечора друзі стояли біля воріт маєтку, смакуючи приємну бесіду зі смачною вечерею. Двері будинку відчинилися, і на порозі з'явився господар, який, широко посміхаючись, поспішив їм на зустріч.
Доброго вечора, привітався Андрій до своїх гостей.
Доброго, відповів Матвій, потискуючи руку друга. Дозволь представити тобі професора археології, мою давню знайому, а тепер і компаньйона, пані Лінду Чижевську.
Рада знайомству, привітно усміхнулася дівчина.
От вже не думав, що звання професора вручають відразу після закінчення інституту! витончено пожартував Андрій. До того ж, не уявляв, що археологія і краса можуть якимось чином поєднуватися в одній людині.